Швейцарський франк
| Швейцарський франк фр. Franc suisse нім. Schweizer Franken італ. Franco svizzero рет. Franc svizzer |
|
|---|---|
50 франків |
1 франк |
| Держава(и): | Швейцарія, Ліхтенштейн |
| Банкноти: | 10, 20, 50, 100, 200, 1000 франків |
| Монети: | 1 (до 2006), 2 (до 1977), 5, 10, 20 рапенів/чентіссімо/сантимів, 1/2, 1, 2, 5 франків |
| Літерний код: | CHF |
| Цифровий код: | 4217 (ISO) або 756 |
| Валютний курс (11.03.2010) |
|
| 100 USD | = 106,92 CHF |
| 100 EUR | = 146,01 CHF |
| 100 PLN | = 37,56 CHF |
| Інша інформація | |
| Центральний банк: | Швейцарський національний банк |
| Веб-сайт: | http://www.snb.ch |
Швейцарський франк (код валюти згідно з ISO 4217 CHF, чи 756) є валютою і законним платіжним засобом Швейцарії та Ліхтенштейну. Банкноти франків випускає центральний банк Швейцарії (Швейцарський національний банк), а монети емісуються федеральним монетним двором (Швейцарський монетний двір).
Сьогодні в Європі лише швейцарська валюта має назву франк. На чотирьох офіційних мовах назва звучить так: Franken (німецькою), franc ( французькою і ретороманською), franco ( італійською). Одна сота частина франка називається Rap (мн. — Rappen) (Rp.) німецькою, centime (c.) французькою, centesimo (ct.) італійською та rap (rp.) ретороманською.
Зміст |
Банкноти і монети [ред.]
Монети [ред.]
Регулярно випускаються монети номіналом в 1 (до 2006 року), 2 (до 1977 року), 5, 10 та 20 рапенів (сантимів), 1/2, 1, 2 та 5 франків.
| Зображення | Номінал | Діаметр | Вага | Гурт | Матеріал |
|---|---|---|---|---|---|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
 |
|
|
|
|
|
Нерегулярно випускаються ювілейні та тематичні пам'ятні монети, як правило, номіналом 10, 20 та 50 франків, наприклад:
| Зображення | Номінал | Діаметр | Вага | Гурт | Матеріал | Рік випуску | Опис |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
  |
|
|
|
|
центр — мідно-нікелевий, кільце — алюмінієва бронза |
|
|
  |
|
|
|
|
центр — мідно-нікелевий, кільце — алюмінієва бронза |
|
|
  |
|
|
|
|
|
|
|
  |
|
|
|
|
|
|
|
Банкноти [ред.]
Випускаються банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. На банкнотах зображені:
- 10 франків — Ле Корбюзьє
- 20 франків — Артур Онеґґер
- 50 франків — Софі Тойбер-Арп
- 100 франків — Альберто Джакометті
- 200 франків — Шарль Фердинанд Рамю
- 1000 франків — Якоб Крістоф Буркгардт
| Реверс | Аверс | Номінал | Розмір | Домінуюючий колір | Лицьова сторона |
|---|---|---|---|---|---|
 |
 |
|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
|
 |
 |
|
|
|
|
Історія [ред.]
Швейцарський франк з'явився в 1850 році і за вартістю дорівнював французькому франку. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з них до того часу використовували франк (ділився на 10 баценів чи 100 сантимів), який по вартості дорівнював 1,5 французьких франка.
До 1850 року виготовленням монет в Швейцарії займалось більш ніж 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напів-кантонів, 16 міст, абатств. В обігу перебувало близько 860 видів різних за вартістю і номіналом монет. Більше того, в 1850 році національні валюти становили лише 15% від загальної кількості грошей в обігу, решта це були іноземні валюти. які були привезені купцями. На додачу до цього деякі приватні банки почали випускати перші банкноти. Загальна кількість монет і банкнот, що перебували в обігу доходила до 8 000. Це створювало дуже багато проблем.
Для того, щоб вирішити цю проблему в новій Швейцарській федеральній конституції 1848 року було прописано, що новий Федеральний Уряд буде єдиним в Швейцарії, хто випускатиме гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, який був прийнятий федеральними зборами 7 травня 1850 року, згідно з яким франк став Швейцарською грошовою одиницею.
В 1865 році Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія об'єднались в Латинський монетний союз і домовились обмінювати свої національні валюти в співвідношенні 4,5 грами срібла за 0,290322 грами золота. Навіть після того, як монетний союз втратив свою силу в 1920-ті роки і перестав існувати в 1927, Швейцарія дотримувалась цього співвідношення аж до 1967 року.
Швейцарський франк традиційно відноситься до валют податкових гаваней чи офшорних зон, з нулевим рівнем інфляції і законодавчо закріпленеми золотовалютними запасами на рівні мінімум 40%. Проте, ця прив'язку до золота, що була введена в 20-ті роки, скасовано в 2000 році у зв'язку з поправками до швейцарської конституції. Девальвація швейцарського франка була зафіксована тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк обезцінився на 30% слідом за англійським фунтом , доларом США і французьким франком.
Сучасність [ред.]
Бібліографія [ред.]
- Bernard Lescaze, Une monnaie pour la Suisse. Hurter, 1999. ISBN 2-940031-83-5
- Michel de Rivaz, The Swiss banknote: 1907—1997. Genoud, 1997. ISBN 2-88100-080-0
- H.U. Wartenwiler, Swiss Coin Catalog 1798—2005, 2006. ISBN 3-905712-00-8
- Swissmint, 150 років швейцарських монет: короткий історичний екскурс. (англ.) (інформація від 2 березня 2006)
- Swissmint, Чеканка швейцарських монет з 1850 року, 2000. (фр.) (нім.)
- Wenger, Otto Paul (1978) Introduction à la numismatique, Cahier du Crédit Suisse, August 1978 (фр.).
Див. також [ред.]
Мережеві посилання [ред.]
- Swissmint — Швейцарський монетний двір (нім.) (фр.) (англ.)
- Національный банк Швейцарії (англ.) (нім.) (фр.) (італ.)
- Каталог і галерея монет Швейцарії
