Швейцарський франк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Швейцарський франк
фр. Franc suisse
нім. Schweizer Franken
італ. Franco svizzero
рет. Franc svizzer
50 франків

50 франків

1 франк

1 франк

Держава(и): Швейцарія, Ліхтенштейн
Банкноти: 10, 20, 50, 100, 200, 1000 франків (₣)
Монети: 1 (до 2006), 2 (до 1977), 5, 10, 20 рапенів/чентіссімо/сантимів, 1/2, 1, 2, 5 франків (₣)
Літерний код: CHF
Цифровий код: 4217 (ISO) або 756
Валютний курс
(11.03.2010)
100 USD = 106,92 CHF
100 EUR = 146,01 CHF
100 PLN = 37,56 CHF
Інша інформація
Центральний банк: Швейцарський національний банк
Веб-сайт: http://www.snb.ch

Швейцарський франк (код валюти згідно з ISO 4217 CHF, чи 756) є валютою і законним платіжним засобом Швейцарії та Ліхтенштейну. Банкноти франків випускає центральний банк Швейцарії (Швейцарський національний банк), а монети емісуються федеральним монетним двором (Швейцарський монетний двір). Символ: ₣.

Сьогодні в Європі лише швейцарська валюта має назву франк. На чотирьох офіційних мовах назва звучить так: Franken (німецькою), franc (французькою і ретороманською), franco (італійською). Одна сота частина франка називається Rap (мн. — Rappen) (Rp.) німецькою, centime (c.) французькою, centesimo (ct.) італійською та rap (rp.) ретороманською.

Банкноти і монети[ред.ред. код]

Монети[ред.ред. код]

Регулярно випускаються монети номіналом в 1 (до 2006 року), 2 (до 1977 року), 5, 10 та 20 рапенів (сантимів), 1/2, 1, 2 та 5 франків.

Зображення Номінал Діаметр Вага Гурт Матеріал
Fünfrappen.jpg
5 рапенів
17.15 мм
1.8 г
гладенький
алюмінієва бронза
Zehnrappen.jpg
10 рапенів
19.15 мм
3 г
гладенький
мельхіор
Zwanzigrappen.jpg
20 рапенів
21.05 мм
4 г
гладенький
мельхіор
Fünfzigrappen.jpg
1/2 франка
18.20 мм
2.2 г
ребристий
мельхіор
Einfranken.jpg
1 франк
23.20 мм
4.4 г
ребристий
мельхіор
Zweifranken.jpg
2 франки
27.40 мм
8.8 г
ребристий
мельхіор
Fünffranken.jpg
5 франків
31.45 мм
13.2 г
напис «DOMINUS PROVIDEBIT» та 13 зірок
мельхіор

Нерегулярно випускаються ювілейні та тематичні пам'ятні монети, як правило, номіналом 10, 20 та 50 франків, наприклад:

Зображення Номінал Діаметр Вага Гурт Матеріал Рік випуску Опис
Swiss-Commemorative-Coin-2005-CHF-10-obverse.pngSwiss-Commemorative-Coin-2005-CHF-10-reverse.png
10 франків
32.85 мм
15 г
ребристий
біметалеві,
центр — мідно-нікелевий,
кільце — алюмінієва бронза
2005
Гора Юнгфрау
Swiss-Commemorative-Coin-2009-CHF-10-obverse.pngSwiss-Commemorative-Coin-2009-CHF-10-reverse.png
10 франків
32.85 мм
15 г
ребристий
біметалева,
центр — мідно-нікелевий,
кільце — алюмінієва бронза
2009
Швейцарський національний парк
Swiss-Commemorative-Coin-2007b-CHF-20-obverse.pngSwiss-Commemorative-Coin-2007b-CHF-20-reverse.png
20 франків
33 мм
20 г
напис
срібло
2007
Фортеця Мунот
Swiss-Commemorative-Coin-2004b-CHF-50-obverse.pngSwiss-Commemorative-Coin-2004b-CHF-50-reverse.png
50 франків
25 мм
11.2 г
напис
золото
2004
Гора Маттерхорн
10 франків, золото, 1946 рік, 2,90 г., пам'я Франца-Йозефа ІІ Ліхтенштейнського, випущена згідно з нормами Латинського монетного союзу
Аверс

Банкноти[ред.ред. код]

Випускаються банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. На банкнотах зображені:

Реверс Аверс Номінал Розмір Домінуюючий колір Лицьова сторона
CHF10 8 front horizontal.jpg CHF10 8 back horizontal.jpg
10 франків
126 × 74 мм
жовтий
Ле Корбюзьє
CHF20 8 front horizontal.jpg CHF20 8 back horizontal.jpg
20 франків
137 × 74 мм
Червоний
Артур Онеґґер
CHF50 8 front horizontal.jpg CHF50 8 back horizontal.jpg
50 франків
148 × 74 мм
зелений
Софі Тойбер-Арп
CHF100 8 front horizontal.jpg CHF100 8 back horizontal.jpg
100 франків
159 × 74 мм
бликитний
Альберто Джакометті
CHF200 8 front horizontal.jpg CHF200 8 back horizontal.jpg
200 франків
170 × 74 мм
коричневий
Шарль Фердинанд Рамю
CHF1000 8 front horizontal.jpg CHF1000 8 back horizontal.jpg
1000 франків
181 × 74 мм
фіолетовий
Якоб Крістоф Буркхардт
100 франків зразка 1907 року

Історія[ред.ред. код]

Швейцарський франк з'явився в 1850 році і за вартістю дорівнював французькому франку. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з них до того часу використовували франк (ділився на 10 баценів чи 100 сантимів), який по вартості дорівнював 1,5 французьких франка.

До 1850 року виготовленням монет в Швейцарії займалось більш ніж 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напів-кантонів, 16 міст, абатств. В обігу перебувало близько 860 видів різних за вартістю і номіналом монет. Більше того, в 1850 році національні валюти становили лише 15% від загальної кількості грошей в обігу, решта це були іноземні валюти. які були привезені купцями. На додачу до цього деякі приватні банки почали випускати перші банкноти. Загальна кількість монет і банкнот, що перебували в обігу доходила до 8 000. Це створювало дуже багато проблем.

Для того, щоб вирішити цю проблему в новій Швейцарській федеральній конституції 1848 року було прописано, що новий Федеральний Уряд буде єдиним в Швейцарії, хто випускатиме гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, який був прийнятий федеральними зборами 7 травня 1850 року, згідно з яким франк став Швейцарською грошовою одиницею.

В 1865 році Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія об'єднались в Латинський монетний союз і домовились обмінювати свої національні валюти в співвідношенні 4,5 грами срібла за 0,290322 грами золота. Навіть після того, як монетний союз втратив свою силу в 1920-ті роки і перестав існувати в 1927, Швейцарія дотримувалась цього співвідношення аж до 1967 року.

Швейцарський франк традиційно відноситься до валют податкових гаваней чи офшорних зон, з нулевим рівнем інфляції і законодавчо закріпленеми золотовалютними запасами на рівні мінімум 40%. Проте, цю прив'язку до золота, що була введена в 20-ті роки, скасовано в 2000 році у зв'язку з поправками до швейцарської конституції. Девальвація швейцарського франка була зафіксована тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк обезцінився на 30% слідом за англійським фунтом , доларом США і французьким франком.

Сучасність[ред.ред. код]

Режим валютного курсу[ред.ред. код]

Див. також статтю: Режим валютного курсу.

У Швейцарії використовується режим вільно плаваючого валютного курсу. Із середини 2003 року курс швейцарського франка по відношенню до євро стабілізувався на рівні 1,55 CHF за євро, так що швейцарський франк, так як і євро, виріс, а потім впав по відношенню до долара США.

6 вересня 2011 року, після масштабного зміцнення франка на валютному ринку, коли валюта оновлювала історичні максимуми до всіх валют світу, в першу чергу до євро, через масову втечу до Швейцарії європейських грошей від загрози кризи єврозони, Національний банк Швейцарії провів ряд інтервенцій з ослаблення франка та повідомив, що не допустить подальшого зміцнення франка менш ніж 1,20 франка за євро.[1]

15 січня 2015 року, в 09:30 за місцевим часом, центробанк, несподівано для валютного ринку, повідомив про скасування валютного порога до євро, що протягом наступних 10 хвилин викликало небувале зростання франка до всіх валют світу до 20-30%, до деяких з яких оновивши історичні максимуми, зокрема до долара США, євро, японської ієни, британського фунта стерлінгів, а також викликавши загальне розбалансування всього валютного ринку, коли курси, в першу чергу, провідних валют, протягом цих же 10 хвилин були збиті, як до франка, так і один до одного. Після стрибка на ринку, франк протягом двох днів коректувався, ринок шукав справедливу ціну валюти. Несподівана новина також відбилася на фондовому ринку, на вартості акцій швейцарських експортно-орієнтованих компаній, переважно, зниженням, як, наприклад, Nestlé на 6,20%, Roche на 8,62%, Novartis на 8,68%, а провідний національний фондовий індекс SMI на 8,67%, падіння наступного дня продовжилися.

Оскільки до цієї події, не було передумов для скасування порога франка до євро, принаймні, більша частина фондового ринку, а саме інвестфонди, банки, брокери та просто трейдери мають на цей момент відкриті позиції проти франка, через небувалу волатильність за всю історію валютного ринку, зазнали збитки, а ряд фінансових установ і зовсім визнали себе неплатоспроможними перед своїми контрагентами та клієнтами, як, наприклад, британський форекс-брокер Alpari UK, американський FXCM та новозеландський Excel Markets.[2] Рух котирувань франка був настільки швидким та несподіваним, що дилери просто не встигали встановлювати курс, через що постачальники брокерських послуг були змушені зупинити торги валютою, а утримувачі відкритих позицій по франку масово їх намагалися закрити, через що виникли перебої в роботі постачальників послуг, як, наприклад, німецького Deutsche Bank.[3] Ринок назвав цю подію «Швейцарським шоком», а його довіру до національного банку було підірвано, оскільки всього за тиждень до події один із представників центробанку відкрито запевнив, що політика центробанку з приводу порога до євро мінятися не буде.[4][5][6]

Бібліографія[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Мережеві посилання[ред.ред. код]

  1. Закат валюты-убежища: Швейцарский франк привязали к евро (html). Вести. Экономика (ru). Вести. 2011-09-06. Процитовано 2011-09-06. 
  2. Рекордный скачок франка разорил британского брокера группы Alpari (html). РБК (ru). РБК. 2015-01-16. Процитовано 2015-01-16. 
  3. Verlaine, Julia (2015-01-15). Mayhem Erupts on Trading Floors After Swiss Central Bank Removes Cap on Franc (html). Bloomberg (en). Bloomberg. Процитовано 2015-01-15. 
  4. Швейцарский франк поравнялся с евро (html). Яндекс (ru). Яндекс. 2015-01-15. Процитовано 2015-01-15. 
  5. Шпилевская, Кристина (2015-01-15). SNB вернул франк к жизни (html). Инвесткафе (ru). Инвесткафе. Процитовано 2015-01-15. 
  6. Решение швейцарского ЦБ подорвало статус франка как резервной валюты (html). Финмаркет (ru). Финмаркет. 2015-01-16. Процитовано 2015-01-16.