Хімич Таміла Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хімич.
Ф
Таміла Хімич
Особисті дані
Повне ім'я Таміла Миколаївна Хімич
Народження 13 вересня 1994(1994-09-13) (29 років)
  с. Білорічиця, Прилуцький район,
Чернігівська область, Україна
Зріст 163
Вага 56
Громадянство Україна Україна
Позиція півзахисник
Номер 97
Юнацькі клуби
Україна ДСШ (Чернігів)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2010—2011 Україна «Спартак» (Ч) ? (?)
2011—2016 Україна «Легенда» 69 (43)
2017—2020 Білорусь «Мінськ» 66 (73)
2021—2022 Хорватія «Спліт» 2 (3)
2022 Україна «Кривбас» 0 (0)
2022 Іспанія «Еспаньйол» ? (?)
2023 Угорщина «Ето Дьор» ? (?)
2023—н.ч. Україна «Житлобуд-1» 9 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010
2011—2013
2015—н.ч. 		Україна Україна WU-17
Україна Україна WU-19
Україна Україна 		3 (0)
8 (4)
56 (4)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Дані оновлено 31.01.2024.

Таміла Миколаївна Хімич (нар. 13 вересня 1994) — українська футболістка, півзахисниця «Житлобуд-1».

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народилася 13 вересня 1994 року у селі Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області. У 6-річному віці разом з родиною переїхала у село Дідівці, ходила в Дідівську школу[1]. З юних років займалася легкою атлетикою[1]. Виступала в легкоатлетичних змаганнях регіонального та всеукраїнського рівнів. Паралельно з цим грала у футбол, проте сприймала це лише як розвагу. Згодом почала все більше захоплюватися футболом, брала участь в шкільних районних та обласних змаганнях. У 2007 році директор Чернігівської дитячої спортивної школи Микола Іванович Лисенко запросив Тамілу до свого навчального закладу. Зрештою, за підтримки батьків, Дідич прийняла пропозицію та переїхала до Чернігова[1]. Після переїзду навчалася в місцевій школі-інтернаті імені М. Коцюбинського[1].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

«Легенда»[ред. | ред. код]

У 2011 році, за запрошенням Сергія Сапронова, підписала свій перший професіональний контракт, з «Легендою»[1]. У Вищій лізі України дебютувала 5 червня 2011 року в нічийному (0:0) виїзному поєдинку 5-о туру проти харківського «Житлобуду-1». Таміла вийшла на поле на 65-й хвилині, замінивши Тетяну Шрамок[2]. Дебютним голом за «Легенду» відзначилася 24 червня 2011 року на 23-й хвилині переможного (9:0) виїзного поєдинку 1-о туру проти маріупольської «Іллічівки». Хімич вийшла на поле в стартовому складі та відіграла увесь матч[3]. У команді виступала до 2016 року. Разом з чернігівчанками вигравала Зимову першість України 2013. У команді виступала до 2016 року, за цей час зіграла 69 матчів у Вищій лізі, в якихі відзначилася 43-а голами.

«Мінськ»[ред. | ред. код]

По завершенні сезону 2016 року отримала пропозиції приєднатися до «Житлобуду-1» та «Житлобуду-2», також мала пропозиції з Росії та інших країн. Проте в підсумку вирішила перейти до білоруського «Мінська». У новій команді дебютувала 23 квітня 2017 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 1-о туру Вищої ліги проти «Зорки-БДУ». Таміла вийшла на поле в стартовому складі та відіграла увесь матч, а на 15-й та 23-й хвилинах відзначилася дебютними голами за столичну команду[4]. Наприкінці 2019 року в Таміли завершився контракт зі столичним клубом, до того ж команду залишив український тренер Володимир Рева[5].

«Еспаньйол»[ред. | ред. код]

У 2022 році підписала контракт з «Кривбасом», але через війну не встигла провести за команду жодного офіційного матчу і вирішила продовжити кар'єру в Чемпіонаті Іспанії у складі каталонського «Еспаньйолу»[6].

«Житлобуд-1»[ред. | ред. код]

У вересні 2023 року харківський жіночий футбольний клуб «Житлобуд-1» оголосив про те, що уклав контакти з футболістками збірної України Тамілою Хіміч та Натією Панцулая[7].

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

У 2010 році провела 3 матчі за дівочу збірну України WU-17. З 2011 по 2013 рік відіграв 8 матчів (4 голи) за дівочу збірну України WU-19.

З 2015 року почала викликатися до національної збірної України. Дебютний гол забила 19 січня 2017 року в ворота збірної М'янми під час турниру CFA International Women's Football Tournament[8].

Досягнення[ред. | ред. код]

«Легенда»
  • Україна Найкраща бомбардирка Вищої ліги України (1): 2016
«Мінськ»
  • Білорусь Прем'єр-ліга Білорусі
    • Чемпіонка (3): 2017, 2018, 2019
  • Балтійська ліга
    • Чемпіонка (1): 2018
  • Білорусь Кубок Білорусі
    • Володарка (3): 2017, 2018, 2019
  • Білорусь Суперкубок Білорусі
    • Володарка (2): 2018, 2019
    • Фіналістка (1): 2017

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д ТАМІЛА ХІМІЧ: «ТЕ, ЩО ФК ЛЕГЕНДА-ШВСМ ВЖЕ НЕ ІСНУЄ — ЦЕ ЗВИЧАЙНО УДАР!»[недоступне посилання]
  2. ↑ Протокол матчу «Легенда-ШВСМ» (Чернігів) — «Житлобуд-1» (Харків)[недоступне посилання]. Офіційний сайт УАФ
  3. ↑ Протокол матчу «Іллічівка» (Маріуполь) — «Легенда-ШВСМ» (Чернігів)[недоступне посилання]. Офіційний сайт УАФ
  4. ↑ MINSK VS. ZORKA-BDU 3 — 1 [Архівовано 15 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
  5. ↑ Владимир Рева покинул ФК «Минск» [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. ↑ Через війну Таміла Хіміч була змушена перейти до іспанського ЖФК Еспаньйол
  7. ↑ Таміла Хімич та Натія Панцулая - гравчині Житлобуду-1
  8. ↑ 19.01.2017 - CFA International Women’s Football Tournament: М'янма – Україна – 0:4

Посилання[ред. | ред. код]

ЖФК «Металіст 1925» — поточний склад
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хімич_Таміла_Миколаївна&oldid=42350017