Срібний Бір (станція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Срібний Бор (станція))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станція Срібний Бір

Мале кільце Московської залізниці
Московська залізниця
Москва

55°48′07″ пн. ш. 37°29′45″ сх. д. / 55.80194° пн. ш. 37.49583° сх. д. / 55.80194; 37.49583Координати: 55°48′07″ пн. ш. 37°29′45″ сх. д. / 55.80194° пн. ш. 37.49583° сх. д. / 55.80194; 37.49583
Рік відкриття 1908 (116 років)
Тип вантажна
Платформ 4
Відстань до 47,1 км, км перетину з головним ходом Октябрської залізниці
Код станції 198616 ?
Код «Експрес-3» ?
Мапа
Срібний Бір на Вікісховищі

Срібний Бір (рос. Серебряный Бор) — вузлова залізнична станція Малого кільця Московської залізниці у Москві. Входить до Московсько-Курського центру організації роботи залізничних станцій ДЦС-1 Московської дирекції управління рухом. За основним застосуванням є проміжною, за обсягом роботи віднесена до 4 класу. Колись була дільничною.

На цій станції 19 липня 1908 року відбулося урочисте відкриття руху на Московській кільцевій залізниці[1].

Розташовується біля межі районів Сокіл і Щукино, між вулицею Панфілова і Великим Волоколамським проїздом. Над північною горловиною станції проходить Волоколамське шосе, над південною — вулиця Народного Ополчення. Назва станції не пов'язана з лісопарком Срібний Бір, а походить від навколишнього лісового масиву[2].

Від північної горловини станції відходить електрифікована сполучна гілка на станцію Підмосковна Ризького напрямку МЗ вздовж вулиці Костянтина Царьова (початкова позначення — гілка номер 28), до середини XX століття існувала друга гілка (гілка номер 29) на Ризький напрямок, до платформи Покровсько-Стрешнєво). Від південної горловини відходить під'їзна колія до Курчатовського інституту і до промзони біля нього, що проходить уздовж вулиці Берзарина.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карен Агабабян Инвесторов посчитают по осени [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Гудок, Выпуск № 90 (25525) 02.06.2014
  2. Останкович Н. Н. Путеводитель по Московской окружной железной дороге. — М., 1912. — С. 76.

Посилання[ред. | ред. код]