Стангопея тигрова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стангопея тигрова

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Орхідні (Orchidaceae)
Підродина: Epidendroideae
Триба: Maxillarieae
Підтриба: Stanhopeinae
Рід: Stanhopea
Вид: Стангопея тигрова
Stanhopea tigrina
Bateman ex Lindl., 1839
Синоніми
*Stanhopea expansa P.N.Don
Посилання
Вікісховище: Stanhopea tigrina
EOL: 1130206
IPNI: 658613-1
NCBI: 125184

Стангопея тигрова (Stanhopea tigrina) — вид квіткових рослин родини орхідні (Orchidaceae).

Поширення[ред. | ред. код]

Рослина є ендеміком Мексики. Росте високо на деревах і в добре притінених ущелинах скель.

Опис[ред. | ред. код]

Квіти цього виду найбільші серед всіх орхідей — до 17 см в діаметрі. Під час цвітіння, яке проходить з липня до жовтня і триває не більше 3-х днів з'являється дві-три величезні квітки. Пелюстки біло-жовтого кольору щедро прикрашені вкрапленнями червоних відтінків різного розміру і форми.

На жаль, Стангопея тигрова погано культивується.

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Квітка росте на розвилках дерева або ж на скелястих уступах. Так як коріння цієї орхідеї спрямовані частково вгору, вони затримують в собі опале листя або гілки — все це створює якийсь ґрунт для зростання орхідеї. А ще у цієї орхідеї присутній досить товстий шар веламена на корені — один міліметр. Це досить багато, якщо врахувати що сам корінь має діаметр всього лише чотири міліметри. Дана особливість кореня орхідеї захищає стангопею тигрову від втрати рідини, тобто води.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Bateman ex Lindl., Sert. Orchid.: t. 1 (1838).
  • Hernández, F. (Casimiro Gómez Ortega). 1790. Francisci Hernandi, medici atque historici Philippi II, Hispan et Indiar. Regis, et totius novi orbis archiatri, opera: cum edita, tum inedita, ad autographi fidem et integritatem expressa, impensa et jussu regio Vol. I, Libro IV, p. 406.