Струве Герман Оттович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струве Герман Оттович
нім. Hermann von Struve
Народився3 жовтня 1854(1854-10-03)[1]
Pulkovod, Царськосільский повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер12 серпня 1920(1920-08-12)[1][2] (65 років)
Бад-Герренальб
ПохованняKlein Glienicked
Країна Російська імперія
Діяльністьастроном, викладач університету
Alma materДерптський імператорський університетd
ЗакладПулковська обсерваторія
HU Berlin
Кенігсберзький університет
Koenigsberg Observatoryd
Берлінська обсерваторія
Аспіранти, докторантиWerner Strehlowd[3]
Walter Hassensteind[3]
Gustav Försterd[3]
Hans-Hermann Kritzingerd[3]
Hermann Wolffd[3]
Erich Hübnerd[3]
Richard Pragerd[3]
Феліцьян Кемпінський[3]
Eduard Hermann Friedrich Heised[3]
Gustav Stracked[3]
Johannes Hellerichd[3]
ЧленствоПрусська академія наук
Баварська академія наук
Шведська королівська академія наук
РідСтруве
БатькоСтруве Отто Васильович[4]
Брати, сестриСтруве Людвіг Оттович
Емілі Струвеd
ДітиГеоргій Германович Струвеd
Нагороди
золота медаль Королівського астрономічного товариства

Струве Герман Оттович (3 жовтня 1854 — 12 серпня 1920) — російський та німецький астроном.

Народився в Пулкові. Син О. В. Струве. До 1895 р. працював у Пулковській обсерваторії, потім обійняв посаду директора обсерваторії і професора Кенігсберзького університету; 1904 р. очолив Берлінську обсерваторію, яку під його керівництвом було переведено до Бабельсбергу. Основні наукові роботи стосуються спостережної астрономії і небесної механіки. Спостерігав подвійні зірки на 15-дюймовому рефракторі. Був першим спостерігачем на найбільшому тоді у світі 30-дюймовому рефракторі Пулківської обсерваторії, який став до ладу 1885 р.; дослідив інструмент і зробив значну кількість вимірювань подвійних зірок.

Особливу цінність становлять виконані Струве дослідження супутників Марса і Сатурна. На підставі власних спостережень він побудував теорію руху супутників Сатурна. Відкрив лібрацію в русі сьомого супутника цієї планети — Гіперіона і пояснив її впливом на Гіперіон шостого супутника — Титана, найбільшого в системі Сатурна (1888). Відкрив також лібрацію двох найближчих до Сатурна супутників — Мімаса і Енцелада (1892). Спостереження супутника Марса Фобоса, які Струве здійснив у Пулковській обсерваторії, були згодом використані Б. П. Шарплессом при вивченні вікового прискорення в русі цього супутника.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Струве Герман Оттович. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)