Сігетій Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Степан Васильович Сігетій
Народження 5 березня 1926(1926-03-05)
Олешник
Смерть 3 січня 2014(2014-01-03) (87 років)
Країна

Чехословаччина Угорщина СРСР

Україна
Діяльність художник
Нагороди
Заслужений працівник культури України
Заслужений працівник культури України
Сігетій Степан Васильович

Степа́н Васи́льович Сіге́тій — відомий український художник. Закарпатська художня школа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ця стаття містить перелік посилань, але походження окремих тверджень залишається незрозумілим через брак внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. (29 грудня 2023)

Народився 5 березня 1926 року в с. Олешник[1] Виноградівського району[2] у багатодітній селянській сім'ї. Помер 3 січня 2014 року.

Творчість[ред. | ред. код]

Степан Сігетій є автором понад 100 різних картин різної тематики: дерев'яні церкви, пейзажі, натюрморти. Найвідоміші серед них — серія картин із дерев'яними церквами Карпат, переважно Закарпаття. Його вчителями були відомі художники: Адальберт Ерделі, Антон Кашшай та Золтан Шолтес[3]. Музика Баха позитивно впливала на його творчість.

Степан Сігетій — перший із художників Закарпаття, який почав малювати дерев'яні церкви Закарпаття як цілісну серію і фіксувати культурну сакральну унікальну спадщину[4].

Степан Сігетій. Церква у с. Розтока (1990 р.).
Степан Сігетій. Покровська церква (1792 р.) села Плоске, 1986 р

Протягом понад 30 років він зобразив із натури понад 60 різних дерев'яних церков Закарпаття. Малювати ці церкви було покликом його душі, він був вражений їх унікальністю та самобутністю, більшість із яких є греко-католицькими церквами і є архітектурними шедеврами Карпатського регіону. На його полотнах увічнені окремі дерев'яні церкви Карпат, які вже втрачено, зокрема, церква у с. Нересниця[5] та с. Крива, тому іноді побачити їх ще можна лише на картинах митця. Віра в добро і бажання передати нащадкам неповторну красу рідних краєвидів, оптимістичні настрої та яскраві емоції є визначальними у роботах Степана Сігетія. Визначним доробком майстра є також картини «Невицький замок» (1980) та «Мукачівський замок» (1985), «Монастир Хор Вірап у підніжжя Арарату» (1987), «Церква Св. Катерини в Будапешті» (1990), а також картини із пейзажами рідного краю, Угорщини, Словаччини та Вірменії.

Степан Сігетій. Церква св. Катерини в Будапешті (1990 р.).

Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі та України[6] — група історично цінних унікальних дерев'яних церков, які 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО[7], що проходила у Камбоджі, були занесені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[8]. Його творчий доробок є яскравим надбанням культури Європи.

Виставки[ред. | ред. код]

Степан Сігетій брав участь із 1979 року у різних виставках не лише на Закарпатті, а й Вірменії, Словаччині, Угорщині та США. Його персональні виставки були в Ужгороді у 1990 і 1996 роках під назвою «Пам'ятки дерев'яної архітектури Закарпаття XIV—XVII століть та пейзажі», 2001 року під назвою «Дорога до храму», присвячена 75-річчю від дня народження; 2006 року — «Золоті хрести в синіх небесах…» з нагоди 80-річчя від дня народження[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Степан Сігетій 1981 року відзначений званням Заслуженого працівника культури УРСР. Він нагороджений також Орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня у 1999 році та Архієрейською грамотою «Як вираз подяки за збереження культурної спадщини нашого краю під Карпатами» (2007)[9].

Степан Васильович Сігетій. Альбом репродукцій художніх творів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Олешник. Вікіпедія (укр.). 2 листопада 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  2. ↑ Виноградівський район. Вікіпедія (укр.). 28 січня 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  3. ↑ а б СІГЕТІЙ, Степан Васильович (2012). Альбом репродукцій художніх творів (Українською) . Ужгород: КП "Ужгородська міська друкарня". с. 96. ISBN 978-966-2921-91-5.
  4. ↑ НОЖКА, Анастасія (15.04.2013). Cтепан Сігетій чекає тепла, щоб у свої 87 помалювати з натури | Новини Закарпаття. novzak.uz.ua. Процитовано 30 грудня 2023.
  5. ↑ Нересниця. Вікіпедія (укр.). 10 травня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  6. ↑ Дерев'яні церкви карпатського регіону Польщі та України. Вікіпедія (укр.). 23 жовтня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  7. ↑ 37-ма сесія Комітету світової спадщини ЮНЕСКО. Вікіпедія (укр.). 27 вересня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  8. ↑ Світова спадщина ЮНЕСКО. Вікіпедія (укр.). 12 грудня 2023. Процитовано 29 грудня 2023.
  9. ↑ Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка. biblioteka.uz.ua. Художники Закарпаття. Процитовано 29 грудня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

НОЖКА, Анастасія (15.04.2013). Cтепан Сігетій чекає тепла, щоб у свої 87 помалювати з натури | Новини Закарпаття. novzak.uz.ua. Процитовано 30 грудня 2023.

Закарпатська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Ф. Потушняка. biblioteka.uz.ua. Художники Закарпаття. Процитовано 29 грудня 2023.

СІГЕТІЙ Степан Васильович. Альбом репродукцій художніх творів. - Ужгород: КП "Ужгородська міська друкарня", 2012. - 96 с. ISBN 978-966-2921-91-5.

БЕРЕЗНЯНСЬКИЙ Ф. Степанові храми. Культура і життя. - 1994. - 12 березня.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сігетій_Степан_Васильович&oldid=42391458