Теоделінда де Богарне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Теоделінда де Богарне
Prinzessin Théodolinde de Beauharnais.jpg
Народилася 13 квітня 1814(1814-04-13)
Мантуя
Померла 1 квітня 1857(1857-04-01) (42 роки)
Штутгарт
Титул принцеса Лейхтенберзька
Конфесія католицтво
Рід Богарне
Чоловік Вільгельм Вюртемберзький

Теоделінда де Богарне або Теоделінда Лейхтенберзька (фр. Theodelinde de Beauharnais, Theodelinde de Leuchtenberg), (13 квітня 18141 квітня 1857) — принцеса Лейхтенберзька, донька Ежена де Богарне, герцога Лейхтенберзького, та Августи Баварської, дружина Вільгельма Вюртемберзького.

Біографія[ред.ред. код]

Теоделінда Луїза Євгенія Августа Наполеона народилася 13 квітня 1814 в Мантуї. Вона була п'ятою дитиною в родині віце-короля Італії Ежена де Богарне та його дружини Августи Баварської, що була донькою короля Баварії Максиміліана I. У батьків новонародженої вже були три доньки і син.

20 квітня 1814 в Мілані спалахнуло повстання проти французів. 26 квітня Ежен із родиною поспіхом перебрався до Мюнхену, де знайшов притулок у свого тестя. Згідно з договором у Фонтенбло принцу Ежену де Богарне було надано 5 мільйонів франків за відмову від його італійських володінь. Титулу віце-короля він також позбавлялся, а його діти вже не мали права називатися принцами та принцесами Франції та Італії.

Невдовзі у в родині з'явився ще один син, якого нарекли Максиміліаном та донька, що прожила лише тиждень.

Від 1817 року Теоделінда носила титул принцеси Лейхтенберзької, оскільки її батько придбав у Максиміліана I князівство Ейхштетт та отримав титул герцога Лейхтенберзького. 1823 року її старша сестра Жозефіна від'їхала до Скандинавії, пошлюбившись із шведським кронпринцем Оскаром. Батько помер наступного року від апоплексичного удару.

Алтар церкви Св.Михайла

Сама Теоделінда Луїза вийшла заміж пізніше за всіх братів та сестер, лише коли їй виповнилося 26 років. 8 лютого 1841 року у Мюнхені вона взяла шлюб із графом Вюртемберзьким Вільгельмом. Щоб одружитися з Теоделіндою наречений перейшов у католицтво. У пари народилося четверо доньок:

  • Августіна Євгенія (18421916) — пошлюблена із Рудольфом Енценберзьким, а згодом — з графом Тюн та Гогенштайн Францем Йозефом, мала п'ятьох дітей від двох шлюбів.[1]
  • Марія Жозефіна (18441864) — померла неодруженою у віці 19 років.
  • Євгенія Амалія (18481867) — померла неодруженою у віці 19 років.
  • Матильда Августа (18541907) — одружена з Паоло Альтьєрі, принцем Віано, мала із ним п'ятьох синів та трьох доньок.[2]

1 квітня 1857 року Теоделінда Лейхтенберзька померла вранці у Штутгарті. Її тіло було поховане у каплиці королівського замку у Людвігсбурзі. Серце принцеси перенесено до склепіння Віттельсбахів у церкві Святого Михайла в Мюнхені, де покояться її батьки.

Родинне дерево[ред.ред. код]

Франсуа де Богарне
 
Марія Анна Півар де Шатійо
 
Жозеф-Гаспар де Таше де ля Пажері
 
Роза-Клер дю Верже де Саннуа
 
Фрідріх Міхаель Цвайбрюкенський
Louis Tocqué - Friedrich Michael von Zweibrücken.jpg
 
Марія Франциска Зульцбахська
MariaFranziskaSulzbachBay.jpg
 
Георг Гессен-Дармштадтський
GeorgWilhelmHeDa.jpg
 
Марія Луїза Лейнінгенська
MLA Hessen-Darmstadt.JPG
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Александр де Богарне
Général ALEXANDRE FRANCOIS MARIE DE BEAUHARNAIS (1760-1794).jpg
 
 
 
 
 
Жозефіна де Таше де ля Пажері
Josephine by Appiani.jpg
 
 
 
 
 
Максиміліан I
Portrait of King Maximilian I Joseph of Bavaria.jpg
 
 
 
 
 
Августа Гессен-Дармштадтська
Augusta wilhelmine of hesse-darmstadt.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ежен де Богарне
EugeneBeau.jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Августа Баварська
Auguste-Amélie deBavière Stieler .jpg
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Теоделінда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Генеалогія Августіни Євгенії [1]
  2. Генеалогія Матильди [2]

Література[ред.ред. код]

  • Arnold McNaughton: The Book of Kings: A Royal Genealogy, London, 1973

Посилання[ред.ред. код]