Жозефіна Богарне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жозефіна Богарне
Josephine de Beauharnais, Keizerin der Fransen.jpg
Імператриця Франції
Правління 18 травня 1804 - 10 січня 1810
Коронація 2 грудня 1804
Біографічні дані
Імена Марі-Жозеф-Роз Таше де ля Пажері
Дата народження 23 червня 1763(1763-06-23)
Труаз-Іле, Мартініка
Дата смерті 29 травня 1814(1814-05-29) (50 років)
Мальмезон, Франція
Діти Євген Богарне
Гортензія Богарне

Жозефі́на Богарне́ (фр. Joséphine de Beauharnais, уроджена Марі-Жозеф-Роз Таше де ля Пажері (фр. Marie-Joseph-Rose de Tascher de la Pagerie); 23 червня 1763, Труаз-Іле, Мартініка — 29 травня 1814, Мальмезон) — імператриця Франції (1804–1809), перша дружина Наполеона I. Через своїх дітей Жозефіна споріднена з декількома королівськими сім'ями Європи.

Біографія[ред.ред. код]

Ранні роки життя[ред.ред. код]

Марі-Жозеф-Роз Таше де ля Пажері народилася в містечку Труа-Іле на карибському острові Мартініка в знатній родині Жозефа-Ґаспара де Таше, лейтенанта морської піхоти та матері — Роз-Клер де Верж де Сануа. В той час її батько володів плантацією цукрової тростини і дещо збіднів після того, як ураган зруйнував їх маєток у 1766 р. Певну частину дитинства Жозефіна провела у монастирі, куди її відправили батьки на виховання.

Тим часом, збіднілий батько дівчини шукав вигідного нареченого для своїх дочок, також для того, щоб таким чином поправити фінансові справи родини. Спочатку сестра батька Едме Жозефіна домовилася про шлюб молошої дочки де Таше, Катрін-Дезіре та віконта Александра де Богарне — нащадка однієї з багатих та аристократичних сімей Франції. Однак 16 жовтня 1777 р. молода Катрін померла на Мартініці і було вирішено, що її місце займе Жозефіна. В жовтні 1779 р. разом з батьком вона приїхала до Франції і побралася з віконтом Александром 13 грудня 1779 р. Александрові на той час було 20 років, він продовжував вести світське життя, залишав жінку наодинці і шлюб не був щасливим. Попри це, у них народилося двоє дітей — Ежен (1781–1824) та Гортензія Богарне (1783–1837).

Жозефіна. Потртрет Франсуа Жерара.

Під час чергової відсутності чоловіка, в діловій подорожі по Америці, Жозефіна почала вести світське життя сама, влаштовувати прийоми, приймати гостей. Це викликало невдоволення чоловіка і підозру у невірності. Віконт подав у суд Парижу з вимогою розторгнення шлюбу, але програв справу. Попри це, подружнє життя Жозефіни і Олександра вже було фактично зруйноване і вона повернулася з дітьми до батька на Мартініку. Після чотирьох років розлучення Александру де Богарне вдалося умовити Жозефіну повернутися у Францію. У 1791 р., коли вона повернулася, її чоловік вже брав активну участь у Французькій революції, був членом Установчих зборів, командував революційною армією. У 1793 р. представники аристократії були звільнені з армії та відправлені у відставку; віконта Александра, крім того запідозрили у зраді та контрреволюційних симпатіях і посадили 2 березня 1794 р. до в'язниці. Жозефіну посадили теж 19 квітня 1794 р. як співчуваючу контрреволюціонерам. За вироком Комітету громадської безпеки віконта Богарне засудили до смерті і стратили на гільйотині 23 липня 1794 р. Смерть також загрожувала і Жозефіні, але завдяки клопотанням інших революціонерів їй вдалося звільнитися через три дні після смерті чоловіка 27 липня 1794 р.

Одруження з Наполеоном[ред.ред. код]

Повернувшись з тюрми, завдяки новим знайомим, зокрема Полю Баррасу, їй вдалося отримати спадщину чоловіка і вона почала вести світське життя, приймати в своєму маєтку в Парижі відомих осіб республіки. За рекомендацією Барраса, який за чутками того часу, був її коханцем, у 1795 р. вона познайомилася з молодим генералом Бонапартом. Наполеон Бонапарт був на шість років молодший від Жозефіни і походив зі значно скромнішої родини. Крім того, він відразу закохався в Жозефіну і в січні 1796 р. запропонував шлюб. За порадами друзів, Жозефіна погодилася і цивільний шлюб було укладено 9 березня 1796 р., єдиним свідком якого був ад'ютант Бонапарта — Жан Лемарруа. Через два дні Наполеона призначили командувачем армії в Італії і він відправився на фронт, однак продовжував писати їй майже щодня. Жозефіна відповідала на листи неохоче і рідко, і більше того, почала позашлюбний зв'язок з паризьким аристократом Іполітом Шарлем. Плітки про подружню невірність дружини швидко досягли Наполеона — це змінило його ставлення до Жозефіни, на думку деяких, назавжди.

Жозефіна під час коронаці. Картина Жака-Луї Давіда Коронація Наполеона

Уникнувши розлучення, Жозефіна стала обережнішою у виборі друзів, хоча і вона і Наполеон продовжували позашлюбні стосунки. В її новому маєтку Мальмезон вона приймала майже всіх відомих політиків Франції, що також допомогло Наполеонові в організації перевороту 18 брумера. Прийшовши до влади спочатку як диктатор, Наполеон вирішив проголосити себе імператором, Жозефіна, як його дружина, повинна була стати імператрицею. Однак перед коронуванням між ними виникли суперечки здебільшого через подружню невірність Наполеона і неможливість Жозефіни мати дітей. Завдяки посередництву її дочки Гортензії шлюб знову вдалося зберегти і разом з Наполеоном вона була проголошена французькою імператрицею 2 грудня 1804 р.

Її статус імператриці дозволив також вигідно видати її дітей: Ожен Богарне одружився з дочкою короля Баварії, а Гортензія у 1806 р. стала королевою Нідерландів. Але подарувати дитину, спадкоємця престолу й продовжити династію Наполеона Бонапарта їй не вдалося, після весілля з Наполеоном Розаліна (Жозефіна) виявила своє безпліддя. Наполеон не дорікав їй, тому що кохав, але 10 січня 1810 р. було зареєстроване розлучення Жозефіни й Наполеона Першого Бонапарта. Пізніше Наполеон одружиться з австрійською принцесою Марією Луїзою донькою Франца Австрійського задля укладення миру між Францією та Австрією… Пізніше Марія Луїза подарує йому сина про якого він мріяв… а Жозефіна до кінця своїх днів буде жити в Мальмезоні і надалі кохати й чекати Наполеона.

Останні роки життя[ред.ред. код]

Після розлучення, Жозефіна поселилася у своєму маєтку Мальмезон і продовжила світське життя. Незважаючи на розлучення, Наполеон зберіг теплі почуття до неї, регулярно їй писав і навіть перед тим як збирати армію та йти на Росію — відвідав мудру Жозефіну, щоб дізнатися її думку щодо цієї війни. Жозефіна була проти, але велич багатства Росії звабили Наполеона… З крахом Наполеона та засланням на острів Ельба вони продовжували листуватися і вона, навіть, планувала його відвідати, але не отримала на це дозвіл. Через два місяця після заслання Наполеона на балу в честь російського царя Олександра I Жозефіна захворіла й через декілька днів померла 29 травня 1814 р. від запалення легенів. Наполеон сприйняв смерть Жозефіни тяжко, за переказами його останніми словами на остові Св. Елени були: «Франція, армія, Жозефіна».

Пам'ять[ред.ред. код]

У маєтку Мальмезон, де вона жила після розлучення з Наполеоном та в епоху падіння Імперії, її діти спорудили їй в 1822 році пам'ятник. Ще за життя Жозефіни, котра захоплювалася ботанікою і садівництвом, в її честь було названо два роди рослин — Лапажерія (Lapageria, за її дівочим прізвищем) і Жозефінія (Josephinia).

Посилання[ред.ред. код]