Тибетська книга мертвих
«Тибетська книга мертвих» — найпоширеніша на Заході назва тибетського буддійського тексту «Бардо Тхедол» (також «Бардо Тодоль»; тиб. བར་དོ་ཐོས་གྲོལ (bar-do thos-grol), кит. 死 书 — «Звільнення в бардо за допомогою слухання»). Містить докладний опис станів-етапів (бардо), через які, згідно з тибетською буддійською традицією, проходить свідомість людини, починаючи з процесу фізичного вмирання і до моменту наступного втілення (реінкарнації) у новій формі. Для кожного етапу наводяться спеціальні рекомендації. Книга «Бардо Тхедол» пов'язана з певними тантричними практиками школи Ньїнґма, її образи і асоціації можуть бути незрозумілі без відповідних посвяти і пояснень.
Загальна тривалість бардо складає 49 днів. Книга «Бардо Тхедол» пов'язана з певними тантричними практиками школи Ньїнґма, її образи та асоціації можуть бути незрозумілими без відповідного посвяти та пояснень.[джерело?]
Історія створення та перекладів[ред. | ред. код]
Згідно з переказами, книга була написана вчителем Падмасамбгави у VIII столітті і прихована на пагорбах Гампо в Центральному Тибеті, а згодом знайдена в XIV столітті шукачем книжкових скарбів Карма Лінгпой.
Перший переклад книги на європейську мову був виконаний ламою Тибету Казі Дава Самдрупою під редактурою оксфордського професора У. І. Еванс-Венца. Еванс-Венц виявив манускрипт, але сам не знав мови Тибету, тому звернувся до лами за допомогою. У результаті книга була опублікована в 1927 і відразу викликала у західної публіки великий інтерес. Успіху в тому числі сприяла запропонована перекладачем назва - за аналогією з Давньоєгипетською книгою мертвих.
Коментарі[ред. | ред. код]
Однин із найвідоміших коментарів стосовно книги дав психолог Карл Густав Юнг. На самому початку свого коментаря, говорячи про зміст, Юнг зазначає, що, згідно з «Книгою мертвих» вищий ступінь розуміння і просвітлення досягається людиною в момент смерті. Юнг вважає, що книга призначена і може бути цікава не лише фахівцям у галузі релігії, а й звичайним людям, які цікавляться цією областю знань, і що сам Юнг завдячує їй багатьма своїми прозріннями та ідеями. Також Юнг приділяє увагу різниці сприйняття європейцями та буддистами Азії описаних у книзі процесів, наголошуючи на відсталості та обмеженості західної (європейської) свідомості. Незважаючи на критику, саме Юнг заклав традицію трактування «Книги мертвих» в рамках західної психологічної науки. Цим же підходом користуватимуться інші коментатори, наприклад Анаґаріка Ґовінда .
Американський психолог і письменник Тімоті Лірі підготував на підставі "Бардо Тхедол" керівництво з використання психоделічних препаратів.
Звертаються до спадщини «Тибетської книги мертвих» також і сучасні буддійські автори, наприклад, Сог'ял Рінпоче , який написав твір «Книга життя та практики вмирання». Розуміючи, що сучасному читачеві, особливо у країнах заходу, важко зрозуміти зміст і вчення «Книги мертвих», автор викладає в більш доступною формі.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Антологія мудрості. Тибетська книга мертвих.-Переклад Дудченко Леся.- Арій, 2015.- 192(160) с. ISBN 978-9-66498-413-0
