Тімоті Лірі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тімоті Лірі
Timothy Leary
Timothy-Leary-Los-Angeles-1989.jpg
Знімок 1989 року
Народився (1920-10-22)жовтня 22, 1920
Спрингфілд, Массачусетс, США
Помер 31 травня, 1996, у віці 75 років
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Національність Американець
Ім'я при народженні Timothy Francis Leary
Діяльність Психолог
письменник
Відомий Психоделічна терапія
Alma mater Університет Алабами (B.A., 1945)
Вашингтонський державний університет (M.S., 1946)
Університет Каліфорнії, Берклі (Ph.D., 1950)
Дружина Marianne Busch (1945-1955)
Mary Della Cioppa (1956-1957)
Nena von Schlebrügge (1964-1965)
Rosemary Woodruff (1967-1976)
Barbara Chase (1978-1992)

Тімоті Френсіс Лірі (англ. Timothy Francis Leary; 22 жовтня 1920 — 31 травня 1996) — американський письменник, психолог, відомий як пропагандист психоделічних препаратів. Протягом часу, коли такі речовини як ЛСД та псилоцибін були легальними, Лірі проводив експерименти у Гарвардському університеті. Через ці експерименти Лірі та його колегу Річарда Альперта звільнили.

Лірі вірив, що ЛСД показало терапевтичний потенціал для використання у психіатрії. Він популяризував слогани, що просували його філософію, такі як «Увімкни, налаштуй, відпади», «сет і сетинг» та «думай сам і питай владу». Також, він часто писав та говорив про трансгуманістичні концепції, включаючи космічні подорожі, розширення свідомості, збільшення тривалості людського життя.

Протягом 1960-х та 1970-х років Лірі регулярно заарештовували та утримували у 29 різних в'язницях по всьому світу. Президент США Ніксон навіть називав Лірі «найнебезпечнішою людиною Америки»[1].

Ранні роки та освіта[ред.ред. код]

Тімоті Лірі народився у Спрингфілді, штат Массачусетс. Він був єдиною дитиною[1] ірландського американця, дантиста, який покинув свою дружину Ебіґейл Ферріс, коли Лірі було тринадцять. Він закінчив середню школу у тому західно-массачусетському місті.

Тімоті Лірі відвідував Коледж Святого Хреста у Вустері, штат Массачусетс, із вересня 1938 — до червня 1940 року. Під тиском батька, він тоді прийняв призначення кадета у Військовій академії США, що у Вест-Поінті, штат Нью-Йорк. В перші місяці своєї служби, як «плебей» («дух»), він отримував численні догани за порушення правил, а пізніше ще й втрапив у серйозну халепу, відмовившись доповідати про порушення, вчинені іншими кадетами, в той час як виконував обов'язки вахтера. Його звинуватили у пиятиці та гультяйстві, і він так і не спростував цього звинувачення. За зневагу до кодексу честі Академії, Комітет Честі попросив його покинути службу. Коли Лірі відмовився, до нього застосували «мовчанку»; тобто, його відтепер цуралися та ігнорували всі інші кадети — як тактика, щоб примусити його залишити службу. І незважаючи на те, що Лірі був виправданий військовим трибуналом, тактика «мовчанки» діяла повним ходом, так само як і догани за дріб'язкові порушення правил. Коли таке ставлення продовжилося і на другий рік його служби, його мати звернулася до друга сім'ї — сенатора Сполучених Штатів Девіда І. Волша, голови Комітету морських справ, який розпочав приватне розслідування. За кулісами Комітет Честі повторно розглянув власну позицію і оголосив, що вони дотримаються вердикту, винесеного військовим трибуналом. Лірі після цього покинув службу, і був з честю звільнений з армії.[2] Через майже 50 років, він сказав, що це було «єдине справедливе випробовування, з яким мені довелося мати справу у суді.»[3]

На велике розчарування сім'ї, Лірі вирішив перейти до Університету Алабами восени 1941 року завдяки швидкій відповіді закладу на подану ним заяву. І хоча він і записався у Тренувальний корпус офіцерів резерву — програму, яка діяла в закладі — здобував найвищі оцінки і почав проявляти академічний інтерес до психології та біології, його виключили з університету через рік за проведення ночі у жіночому гуртожитку. Втративши свою студентську відстрочку у розпал Другої світової війни, за чим йшло короткочасне перебування в Іллінойському університеті в Урбана-Шампейні,[4] наслідком його виключення із Університету Алабами став призив у лави Армії США. Він повідомив про проходження військової підготовки у форті Юстіс у січні 1943 року. Замість того, щоб взяти участь в подальших тренуваннях, після яких можна було отримати звання офіцера, Лірі залишився при своєму званні рядового сержанта і записався на широкомасштабну академічну програму для спеціалістів з психології, в яку входило навчання у Джорджтаунському університеті та в Університеті штату Огайо; після затримки внаслідок подій у минулому, а згодом — поновлення в Університеті Алабами, він завершив здобуття навчального ступеня через дистанційне навчання, і став випускником у серпні 1945 року. Незабаром після його підвищення до звання капрала у 1944 році, Лірі призначили штатним психометристом у лікарні Дешон, що у Батлері, штат Пенсильванія, значною мірою завдяки щедрості колишнього професора Дональда Рамсделла. Лірі працював у лікарні в основному із глухими пацієнтами і служив там для постраждалих у війні. Проживаючи у Батлері, Лірі почав залицятися до Маріанни Буш; вони одружилися в квітні 1945 р. Формально звільнений від служби у січні 1946 зі званням сержанта. Протягом служби в армії Лірі отримав Медаль за відмінну поведінку, American Defense Service Medal, Медаль за американську кампанію та Медаль за перемогу в Другій світовій війні.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Mansnerus, Laura (1996-06-01). «Timothy Leary, Pied Piper Of Psychedelic 60s, Dies at 75». The New York Times. Процитовано 2008-07-11. 
  2. Peter O. Whitmer, Aquarius Revisited: Seven Who Created the Sixties Counterculture That Changed America (NY: Citadel Press, 1991), 21-5
  3. Greenfield, Robert, Timothy Leary: A Biography (Harcourt Books, 2006), 28-55
  4. (англ.)Архів газети Нью-Йоркер
  5. (англ.)Біографія Тімоті Лірі