Тимелія-криводзьоб рудобока
| Тимелія-криводзьоб рудобока | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Erythrogenys gravivox David, 1873 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Pomatorhinus gravivox Megapomatorhinus gravivox | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тиме́лія-криводзьо́б рудобока[2] (Erythrogenys gravivox) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Мешкає в Китаї і Південно-Східної Азії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 22-25 см. Тім'я і верхня частина тіла оливково-коричневі, нижня частина тіла білувата, боки рудувато-коричневі. Верхня частина грудей поцяткована темними плямами. обличчя рудувато-коричневе, під дзьобом чорні вуса. Очі жовті. Дзьоб сірий. великий і вигнутий.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють п'ять підвидів:[3]
- E. g. gravivox (David, A, 1873) — центральний Китай (від північно-західного Сичуаню до півдня Гуансі і центру Шеньсі);
- E. g. cowensae (Deignan, 1952) — південь центрального Китаю (від східного Сичуаню до південно-західного Хубею і північного Гуйчжоу);
- E. g. dedekensi (Oustalet, 1892) — південно-західний Китай (схід Цинхаю і північний захід Юньнаню);
- E. g. decarlei (Deignan, 1952) — південно-західний Китай (Цинхай, південний Сичуань і північно-західний Юньнань);
- E. g. odica (Bangs & Phillips, JC, 1914) — північно-східна і східна М'янма, Юньнань і північний Індокитай.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Рудобокі тимелії-криводзьоби живуть у вологих гірських і рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях та на луках. Зустрічаються на висоті від 200 до 3800 м над рівнем моря. Живляться комахами. Сезон розмноження триває з березня по червень. Гніздо кулеподібне з бічним входом. В кладці від 3 до 6 яєць.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Erythrogenys gravivox.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 січня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |