Тит Лабієн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Тит Лабієн (лат. Titus Labienus відомий також як Titus Atius Labienus, *бл. 100 до н. е - 17 березня 45 до н. е.) — давньоримський полководець, ​​ легат Юлія Цезаря під час Галльської війни, один з найближчих помічників Цезаря, сприяв багатьом його успіхам. Проте, коли Цезар посварився з сенатом і рушив на Рим, Лабієн відмовився перейти Рубікон і відправився допомагати Помпею і республіканцям, бився при Діррахіумі і Фарсалі, потім пішов за Катоном в Африку, a після смерті його приєднався в Іспанії до синів Помпея і був убитий в битві при Мунді. Голова Лабієна була відправлена ​​Цезарю.

Його син Квінт Лабієн (лат. Quintus Labienus)

Джерела[ред.ред. код]