Тихонова Анна В'ячеславівна
| Тихонова Анна В'ячеславівна | |
|---|---|
| Тихонова Анна Вячеславовна | |
| Дата народження | 5 липня 1969[1] (54 роки) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | Акторка, кінопродюсерка |
| Кар'єра | 1984 — по тепер. час. |
| IMDb | ID 0863149 |
Анна В'ячеславівна Тихонова (нар. 5 липня 1969, Москва) — радянська та російська акторка, кінопродюсерка. Директорка творчо-виробничої студії «Актор кіно».[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Ганна Тихонова народилася 5 липня 1969 року у Москві в родині народного артиста СРСР В'ячеслава Васильовича Тихонова та педагогині, перекладачки з французької Тамари Іванівни.
Виросла на Старому Арбаті, де закінчила середню школу № 12 із поглибленим вивченням французької мови. Вступила до ВДІКу, навчалася у творчій майстерні народного артиста СРСР Сергія Бондарчука.
Дебютувала у політичному детективі Ігоря Гостева «Європейська історія», де головну роль відіграв її батько, радянський актор В'ячеслав Тихонов. Потім, з'явилася на екрані в образі дівчини одного з головних героїв, у драмі «Білі ворони», а також — у ролі продавчині універмагу у трагікомедії «У місті Сочі темні ночі».
На початку 1990-х Ганна Тихонова зіграла головні ролі у трагікомедії «Комітет Аркадія Фоміча», бойовику «Мускал», музичній комедії «Закоханий манекен», ліричній драмі «Примари зеленої кімнати», мелодрамі « Політ нічного метелика». Остання картина, у 1993 році здобула шість призів на першому кінофестивалі комерційних фільмів у Мінську. У 1990-х Г. Тихонова знялася в головних ролях у ліричній комедії «Авантюра», кримінальній комедії «Агапе» та мелодрамі «Милий друг давно забутих років».
У 1989 році В'ячеславом Тихоновим та Юрієм Чекулаєвим було засновано творчо-виробничу студію «Актор кіно», де Ганна зайнялася продюсерською діяльністю. Найбільшою роботою, знятою на цій студії, був фільм «Сімнадцять миттєвостей Слави» (2003), присвячений 75-річному ювілею В'ячеслава Тихонова.[2]
Після смерті В'ячеслава Тихонова в 2009 році виступила в пресі зі спогадами про батька, різко негативно поставилася до появи розфарбованої версії культового телесеріалу " Сімнадцять миттєвостей весни ", приймала зусилля щодо збереження та популяризації чорно-білого оригіналу кінокартини.[3]
У 2009 році сім'єю актора разом із ветеранами розвідки було засновано благодійний Фонд імені В'ячеслава Тихонова. Після смерті батька Анна очолила цей Фонд.[4]
Громадянська позиція[ред. | ред. код]
У березні 2022 року підписала звернення на підтримку військового вторгнення Росії в Україну. У травні 2022 року Латвія заборонила Тихоновій в'їзд у країну через підтримку вторгнення та виправдання російської агресії.[5]
Родина[ред. | ред. код]
Батько — В'ячеслав Васильович Тихонов (1928—2009) ― радянський і російський актор кіно і озвучування. Герой Соціалістичної Праці (1982), народний артист СРСР (1974).
Мати — Тамара Іванівна Тихонова (1944—2014), закінчила філологічний факультет МДУ за спеціальністю викладачка французької мови, перекладач, працювала у Совекспортфільм.
Споріднений брат — Володимир В'ячеславович Тихонов (1950—1990), актор, заслужений артист РРФСР.
Чоловік — Микола Георгійович Вороновський (нар. 21 червня 1962), режисер.
- Два сини-близнюки — В'ячеслав Миколайович і Георгій Миколайович (нар. 2005).[4]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Актриса:
- 1984 — Європейська історія — Валерія, дочка Лоссера.
- 1988 — Білі ворони — Настя.
- 1988 — Шураві.
- 1989 — У місті Сочі — темні ночі — Жанна Фролова.
- 1990 — Оскаженілий автобус — Наталія Володимирівна, вчителька.
- 1990 — Комітет Аркадія Фомича.
- 1990 — Мускал — Маша
- 1991 — Закоханий манекен — Наташа.
- 1991 — Міцний мужик — Ірина.
- 1991 — Привиди зеленої кімнати — Дженні Вільєрс.
- 1992 — Політ нічного метелика — Олена.
- 1995 — Авантюра — Анна Мельник («Купон»).
- 1996 — Агапе — Марго.
- 1996 — Милий друг давно забутих років... — Маша.
Продюсер:
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б Дочь Штирлица — Татьяна Хорошилова — Российская газета. web.archive.org. 18 серпня 2014. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ Литературная газета, о газете, Сайт «Литературной газеты», Издательский дом «Литературная газета», СМИ, статья, репортаж, обзор, новость, новости, интервью, пресса, периодика, политика, экономика, культура, реклама, интернет, война, проекты, погода, подписка, выборы, Москва, регионы, рефераты, материалы для рефератов, экзамены, новости, аналитика, финансы, последние события, газета, газеты, пресса, ежедневные новости, президент, правительство, министерства, закон, документ, законодательство, федеральный закон, постановление, указ, приказ, законопроект, суд, судебная практика, юрист, нормативный акт, юридическая консультация, конституция, конституционный, партии, федерация, регионы, бюджет, кодексы, комментарии, политика, экономика, бизнес, недвижимость, валюта, прогнозы, макроэкономика, таможня, гражданство, мировые новости, происшествия, события, культура, кино, музыка, театр, наука, образование, религия, эксперт, экспертиза, колонка, репортаж, аналитика, подписка. web.archive.org. 10 травня 2014. Архів оригіналу за 10 травня 2014. Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ а б Сегодня вечером — Выпуск от 9 февраля — Первый канал. web.archive.org. 12 лютого 2013. Архів оригіналу за 12 лютого 2013. Процитовано 20 березня 2023.
- ↑ Латвия внесла в черный список 102 граждан России за поддержку войны в Украине — Meduza. web.archive.org. 16 травня 2022. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 20 березня 2023.
|
