Трупіал ямайський
| Трупіал ямайський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nesopsar nigerrimus (Osburn, 1859) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Icterus nigerrimus | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трупіа́л ямайський[2] (Nesopsar nigerrimus) — вид горобцеподібних птахів родини трупіалових (Icteridae)[3]. Ендемік Ямайки. Це єдиний представник монотипового роду Ямайський трупіал (Nesopsar)[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 18 см. Ямайські трупіали мають повністю чорне забарвлення. Вони мають довгий, міцний дзьоб, короткі лапи і довгі кігті, пристосовані до лазання по деревах. При лазанні вони опираються на короткий хвіст, як дятли або дереволази.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ямайські трупіали мешкають в горах країни Кокпіт[en], трапляються в горах в центрі острова, а також в горах Блу-Маунтінс і горах Джона Кроу[en]. Вони живуть у вологих гірських, хмарних і карликових тропічних лісах з великою кількістю епіфітних бромелієвих і моху Phyllogonium. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 510 до 2200 м над рівнем моря, місцями в горах Джона Кроу на висоті 210 м над рівнем моря. Ямайські трупіали живляться безхребетними, яких шукають серед папоротей, бромелієвих, епіфітів, моху і опалого листя, на висоті від 3 до 12 м над землею.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками, популяція ямайських трупіалів становить від 1500 до 7000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища, а також гніздовий паразитизм з боку синіх вашерів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Nesopsar nigerrimus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 10 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Oropendolas, orioles, blackbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 10 серпня 2022.
- ↑ Thomas M. Brooks; John D. Pilgrim; Ana S. L. Rodrigues; Gustavo A. B. Da Fonseca (2005). Conservation status and geographic distribution of avian evolutionary history. У Andy Purvis; John L. Gittleman; Thomas Brooks (ред.). Phylogeny and Conservation. Conservation Biology. Т. 8. Cambridge University Press. с. 267—294. ISBN 978-0-521-82502-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jaramillo, Alvaro; Burke, Peter (1999). New World Blackbirds. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-4333-1.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |