Ямайка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ямайка
Jamaica

Прапор Герб
Прапор Герб
Девіз: «Out of many, one people»
Гімн: Jamaica, Land We Love
Ямайка, земля, яку ми любимо
Розташування
Столиця
(та найбільше місто)
Кінгстон
17°59′ пн. ш. 76°48′ зх. д. / 17.983° пн. ш. 76.800° зх. д. / 17.983; -76.800
Офіційні мови англійська мова
Державний устрій Парламентарна демократія
 - Монарх Єлизавета II (королева Великобританії)
 - Генерал-губернатор Патрік Аллен
 - Прем'єр-міністр Ендрю Голнес
Незалежність  
 - від Великої Британії 6 серпня 1962 
Площа
 - Загалом 11 500 км² (166)
 - Води (%) 1,5
Населення
 - оцінка 2005 р. 2 651 000 (138)
 - Густота 252/км² (49)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $11,69 мільярдів (131)
 - На душу населення $4 300 (114)
ІРЛП  (2004) Green Arrow Up.svg 0,724 (medium) (104)
Валюта Ямайський долар (JMD)
Часовий пояс  (UTC-5)
Домен інтернету .jm
Телефонний код +876

Яма́йка (англ. Jamaica) — держава у Вест-Індії на острові Ямайка та прилеглих до нього дрібних островах у Карибському морі. Площа 11,5 тис. км². Населення 2 576 млн чол. (2001; 2,1 млн чол., 1978). Столиця — Кінгстон. Офіційна мова — англійська. Грошова одиниця — ямайський долар. Входить до складу Британської Співдружності. У адміністративному відношенні поділяється на 3 графства (Корнуолл, Мідлсекс, Саррі), поділених на 14 районів. Час різниться з київським на 6 годин. З останньої неділі березня до останньої неділі вересня час відстає від київського на 7 годин.

Географія[ред.ред. код]

Мапа Ямайки
Doctor's Cave Beach Club — популярне місце відпочинку в Монтего-Бей
Докладніше: Географія Ямайки

Географічне положення[ред.ред. код]

Острів лежить за 140 км на південь від Куби, омивається водами Карибського моря[1]. Разом із Кубою, Гаїті та Пуерто-Рико Ямайка входить до складу архіпелагу Великих Антильських островів. Ямайка — третій за площею острів (10 991 км²) у складі Великих Антильських островів. Протяжність острова із заходу на схід 225 км, з півночі на південь — від 35 до 82 км, довжина берегової лінії — 1022 км. Країні належать дрібні острови на південний схід та на південь від основного острова — Педро та Морант.

Геологія[ред.ред. код]

У геологічному відношенні Ямайка належить до системи кайнозойської острівної дуги великих Антильських островів. Основою її слугують метаморфічні сланці крейдяного віку з локалізованими у них тілами серпентинітів, які складають найбільш високу частину острова (Блакитні гори). Ці породи обмежені терригенними та карбонатними осадовими утвореннями верхньої крейди, що зім'яті у складки і прорваними масивами гранітоїдів. На південних схилах Блакитних гір та у хребті Майн-Рідж виходять інтенсивно дислоковані у пізній крейді конгломерати, піщаники, сланці та вулканічні породи палеоцену — середнього еоцену, перекриті слабко деформованими вапняками середнього еоцену — раннього міоцену. Часті землетруси (катастрофічні у 1692 та 1907 роках). До прибережних районів належать западини, виконані континентальними середньоміоценовими — четвертинними уламковими породами.

Надра багаті головним чином бокситами (понад 100 родовищ, найбільше — Вільямсфілд), за запасами яких Ямайка посідає 4 місце у світі та 2 місце (після Бразилії) у Латинській Америці — 2 млрд тон на рік (1980). Рудні тіла приурочені в основному до формації білих вапняків верхнього еоцену. Відомі поклади залізної, мідної, марганцевої та свинцевої руд, гіпсу, мармуру, солі, кварцевих пісків тощо. Є гарячі сірчані та радіоактивні джерела.

Рельєф[ред.ред. код]

Північне узбережжя острова скелясте, прямолінійне, південне — більш розчленоване, обмежене в багатьох місцях кораловими рифами. В центральній частині північного узбережжя — вузька піщана смуга пляжів (Ямайська рів'єра), складеними дрібнозернистим білим піском і захищеними від хвиль кораловими рифами; ці місця особливо привабливі для туристів. Більшу частину острова займає вапнякове плато висотою до 986 м (гора Денем) з характерними рисами карстового ландшафту (воронки, пілья тощо)[1]. В його західній частині знаходиться знаменита карстова улоговина Кокпіт-Кантрі площею близько 1300 км², що являє собою комплекс пагорбів висотою 120–150 м, розділених вузькими долинами. Для цього району характерні карстові лійки і підземні водотоки. Місцями невеликі річки прорізують у вапняках мальовничі ущелини. В багатьох місцях плато обривається до океану скелями висотою до 300 м. На сході плато піднімається двома гірськими хребтами — Блакитні гори (Блу-Маунтінс) висотою до 2256 м та Гранд-Рідж[1]. Уздовж південного та західного узбережжя поширені вузькі (до 8 км) алювіальні низовини.

Клімат[ред.ред. код]

Докладніше: Клімат Ямайки

Клімат тропічний, пасатний, вологий. Пересічні місячні температури 24-28 °C[1]. Опадів на більшій частині острова 1800–2000 мм за рік, на півдні — близько 800 мм, на північних схилах Блакитних гір — до 5000 мм[1]. Дощові сезони — у травні-червні та вересні-жовтні — супроводжуються повенями, найсухіший сезон — січень-квітень. Досить рідко бувають урагани, що спричиняють великі руйнування.

Гідрографія[ред.ред. код]

На Ямайці нараховується понад 100 річок та струмків, але судноплавна в пониззі тільки річка Блек-Рівер. Баржі і невеликі судна можуть підійматися по ній на відстань 48 км.

Ґрунти[ред.ред. код]

Ґрунти переважно гірські коричнево-червоні та червоно-бурі.

Рослинний світ[ред.ред. код]

Докладніше: Флора Ямайки

У центрі острова та на північно-східних схилах гір збереглись густі сезонно-вологі вічнозелені тропічні ліси з цінними породами дерев (сейба, каоба тощо). В західній частині і на рівнинах півдня переважають савани з ксерофільними чагарниками; багато кактусів.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Докладніше: Фауна Ямайки

Тваринний світ острова бідний: птахи (серед яких багато ендеміків), дрібні гризуни, плазуни та кажани.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Ямайки

Про Ямайку Христофор Колумб почув від індіанців під час другої експедиції. Вони стверджували, що на сусідньому острові, трохи на південь, можна знайти багато золота. 1494 року іспанці відкрили острів і нарікли його на честь королівської сім'ї островом Фердинанда й Ізабелли, проте назва не прижилася й залишилася місцева, індіанська, Шамаїка, що означає «земля джерел». У 1508 році почалась іспанська колонізація острова, в ході якої все корінне населення (араваки) було винищене[1]. З 1513 року для роботи на цукрових плантаціях іспанські колонізатори почали завозити чорношкірих рабів з Африки[1]. 1655 року острів захопили англійці (офіційно приєднаний до Англії 1670). Внаслідок масових виступів рабів 1823—24 та 1831–1832 1833 року було скасовано рабство (остаточно 1838). Проте й після цього колишні чорношкірі раби влаштували повстання 1865[1]. 1918 року відбувся перший загальний робітничий страйк. Піднесення національно-визвольної боротьби в період Другої світової війни 1939–1945 змусило уряд Великобританії запровадити часткове самоврядування. В 1958–1961 роках Ямайка входила до створеної Великобританією Вест-Індської федерації[1].

6 серпня 1962 року держава здобула незалежність, проте залишилася в складі Співдружності націй, очолюваної Великобританією. В 1972 році до влади прийшла Народ.-національна партія (ННП), яка проводила політику, спрямовану на демократизацію країни, розвивала взаємовигідне співробітництво з усіма країнами. 1975 року країна встановила дипломатичні відносини з СРСР, було укладено ряд угод про економічне і науково-технічне співробітництво, торгівлю, культурний взаємообмін, судноплавство, повітряне сполучення. 1980 року до влади прийшла Лейбористська партія Ямайки (ЛПЯ), її уряд провадив політику, спрямовану на всебічний розвиток приватного сектора, залучення іноземного капіталу, встановлення тісних торговельно-економічних зв'язків із США[1].

Політичний устрій[ред.ред. код]

Після здобуття незалежності в 1962 році Ямайка ввійшла в Співдружність націй, яку очолює Великобританія[1]. За конституцією 1962 року очолює державу англійська королева, котру представляє генерал-губернатор, з 26 лютого 2009 року Патрік Аллен[1]. Законодавчий орган — парламент, що складається з палати представників (обирається на 5 років; 60 депутатів) та сенату (21 сенатор призначається генерал-губернатором)[1]. Уряд очолює прем'єр-міністр, склад уряду затверджується парламентом[1].

Політичні партії[ред.ред. код]

Зовнішні відносини[ред.ред. код]

З 1962 року Ямайка — член ООН, учасниця Руху неприєднання, входить до Організації Американських Держав, Латиноамериканської економічної системи та Карибського співтовариства[1].

Збройні сили[ред.ред. код]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

Докладніше: Населення Ямайки

Населення Ямайки становить 2,5 млн чол. (2001), у 1978 році — 2,1 млн чол. Пересічна густота населення дуже висока — 191 чол/км² (станом на 1982 рік)[1], особливо на південній рівнині на захід від Кінгстона, в основному сільськогосподарському районі країни. Приріст населення — 1,5%.

Економічно активного населення 1 млн осіб, з яких 35% зайняті у сільському господарстві, лісогосподарстві, рибальстві та гірничо-видобувній промисловості, 10% — у обробній промисловості, 20% — у сфері послуг, 12% — у торгівлі, 6% у будівництві, 4% — у транспорті та зв'язку. Близько 20% економічно активного населення безробітні.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад: 99% — ямайці, з яких 77% негри, 15% мулати, 5% європейського (англійці, німці, португальці) та 3% азійського (індуси, китайці, сирійці) походження.

Мова[ред.ред. код]

Офіційна мова — англійська, але у вжитку також креольська мова на основі англійської.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Ямайки

Міське населення — 63%. Найбільші міста Кінгстон (столиця), Монтего-Бей, Спаніш-Таун, Мей-Пен[1]. Після здобуття незалежності посилився процес міграції селян із гірських поселень до Кінгстона, де зосереджені найбільші підприємства, на північне узбережжя для обслуговування туристів, а також на плантації півдня та заходу. Також відбулись міграції до Великої Британії, США та ін. держав.

Релігії[ред.ред. код]

Докладніше: Релігії Ямайки

Релігія — різноманітні християнські вірування (англікани — 30%, баптисти — 25%, методисти — 9%, католики — 6%, пресветеріанці); у частини негритянського населення збереглись елементи африканських культів (анімізм).

Освіта і наука[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта Ямайки

На острові обов'язковим є навчання дітей віком від 6 до 15 років. Строк навчання в початковій і в середній школі становить 6 років (середня школа: З у неповній і 3 у повній, або 3 + 4). Держава забезпечує безоплатне навчання для дітей, існують і приватні навчальні заклади. Викладання ведеться англійською мовою. В 1977/78 навчальному році у початкових школах налічувалося 357,8 тис. (охоплено 97% дітей відповідного віку), в усіх середніх навч. закладах — 206,1 тис. учнів[1].

Вест-Індський університет було засновано 1948 року у містечку Мона поблизу Кінгстона. У 1981/82 навчальному році в ньому було близько 12,6 тис. студентів (без урахування студентів філіалів). Коледж гуманітарних і природничих наук та технології в Кінгстоні засновано 1958 року. Сільськогосподарська школа у Спаніш-Тауні заснована 1910 року[1].

На Ямайці діє ряд наукових установ: Інститут по вивченню Ямайки (засновано 1879) з чудовою бібліотекою, музеєм та художньою галереєю, Рада наукових досліджень (заснована 1960), Планове управління, Медична асоціація, Дослідницька медична лабораторія, Карибський інститут харчування в містечку Мона (засновано 1967), Дослідницький інститут у Мандевіллі (засновано 1973), також ряд наукових установ при університеті[1].


Бібліотечна служба Ямайки в Кінгстоні була заснована 1948 року, загальний фонд налічує понад 1 млн томів, служба шкільних бібліотек (фонд — понад 1 млн томів), Бібліотека університету в містечку Мона (заснована 1948), Бібліотека коледжу гуманітарних і природничих наук та технології[1].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Докладніше: Медицина Ямайки

За даними ВООЗ, в 1974 році на Ямайці було 7,8 тис. лікарняних ліжок (тобто 38,9 ліжка на 10 тис. громадян). Медичне обслуговування провадили 570 лікарів (2,9 лікаря на 10 тис. громадян); працювали 107 зубних лікарів і 305 фармацевтів[1].

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Ямайки

Сучасна Ямайка — слабкорозвинута економічно залежна країна, але її економіка одна з найрозвинутіших серед країн Карибського басейну. Основа економіки Ямайки — видобуток бокситів і виробництво глинозему на експорт та туризм. Важливу роль в економіці відіграє іноземний капітал (головним чином США і Канади). Після проголошення незалежності, викуплено значну частину акцій у більшості іноземних бокситовидобувних компаній, введено податки на видобування бокситів, на селі проведена аграрна реформа, створено виробничі сільськогосподарські кооперативи тощо.

За даними [2001 Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation]: ВВП — $ 4 млрд. Темп зростання ВВП — 0,1%. ВВП на душу населення — $ 1559. Прямі закордонні інвестиції — $ 202 млн.

Валюта[ред.ред. код]

Докладніше: Валюта Ямайки

Грошова одиниця — ямайський долар.

Туризм[ред.ред. код]

Розвинутий іноземний туризм, який складає важливу частину національного прибутку країни.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Основа економіки — розробка великих покладів бокситів (1982 видобуто 8,2 млн тон, виробництво глинозему склало 2,5 млн тон). Видобувають також гіпс, мармур, вапняки, сіль.

Агропромислове виробництво[ред.ред. код]

Сільське господарство створює більше як 8% валового національного продукту, спеціалізується на вирощуванні експортних культур (1981): цукрової тростини — 2453 тис. тон, бананів — 118 тис. тон, цитрусових — 82 тис. тон, кокосових горіхів (виробництво копри — 7 тис. тон), ямайського перцю, кави, какао[1]. Переважають великі плантаційні господарства. Ямайка приносила великі прибутки англійським плантаторам, що вирощували цукрову тростину використовуючи негрів-рабів. У середині ХХ столітті цукрова тростина, що була довгий час основою економіки країни, поступилася місцем бокситам, які зайняли провідне місце в експорті. Головними продовольчими культурами для більшості населення залишаються: батат, маніок, кукурудза[1]. Тваринництво розвинуте слабо, поголів'я становило (1981): великої рогатої худоби — 305 тис., свиней — 260 тис., кіз — 390 тис.[1] У 1981 було виловлено 7,3 тис. тон риби.

Промисловість[ред.ред. код]

У промисловості створюється близько 40% валового національного продукту. Промисловість представлена окремими підприємствами металообробки, нафтопереробної, по складанню електронної апаратури з імпортних деталей, хімічної, цементної, деревообробної і текстильної галузей. Розвинуті швейна та харчосмакова, зокрема цукрова (1981 було вироблено 203 тис. тон цукру-сирцю), спирто-горілчана, фруктоконсервна галузі. Головний промисловий центр — Кінгстон[1].

Енергетика[ред.ред. код]

Виробництво електроенергії вже 1980 року склало 2,8 млрд кВт•год[1].

Транспорт[ред.ред. код]

Докладніше: Транспорт Ямайки

Головний вид транспорту — автомобільний (90% перевезень в країні). Довжина залізниць, станом на 1981 рік, склала — 330 км, автошляхів — 16,8 тис. км (менш половини з яких асфальтовано)[1]. На частку морського транспорту припадає 97% зовнішньоторговельного обороту. Ямайка має 16 морських портів, головний з яких — Кінгстон. Міжнародний аеропорт — Кінгстон.

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Експорт: боксити, цукор, банани, ром — 2,5 млрд. доларів:

Імпорт: товари повсякденного вжитку, машини і устаткування, сировина, нафта, транспорт — 2,4 млрд. доларів:

Культура[ред.ред. код]

Докладніше: Культура Ямайки

У Спаніш-Тауні відкрито краєзнавчий Народний музей.

Література[ред.ред. код]

Докладніше: Література Ямайки

Ямайська література англійською мовою виникла у 18 столітті, орієнтуючись як на класичні, так і на тогочасні літературні зразки метрополії[1]. Національна тематика знайшла відлуння у віршах і п'єсах Т. Редкама (1870–1933), романах Г. Дж. де Ліссера (1878–1944). Визначним поетом цього періоду був Клод Мак-Кей (1890–1948). Піднесення літератури почалося після Другої світової війни, коли були написані перші соціальні романи «Людина-брат» (1954), «Чорна блискавка» (1955) Роджера Мейса, повісті «Новий день» (1949), «Леопард» (1958) Віктора Стафорда Ріда[2]. Тема національно-визвольної боротьби змальовується в романах Дж. Хірна «Голоси під вікном» (1955), «Країна, де можна жити» (1972) та ін. Проблемам сучасності присвячено романи О. Паттерсона «Руїн немає» (1967), «Діти Сізіфа» (1968), а його історичний роман «Помри, довгий день» (1972) — життю на Ямайці в середині 18 століття. У жанрі оповідання, що досяг значного розвитку, виступають К. Томпсон, Ендрю Солкі, П. О. Робінсон, Д. Хайндз та ін[3]. Перша поетична антологія вийшла 1929 року. З поетів старшого покоління найвідоміші У. Е. Роберте (1886–1962), Ф. Шерлок. Тему батьківщини, що звучить в їхніх віршах, продовжують В. Віртью, Д. Кемпбелл, X. Карберрі, М. Морріс, Д. Скотт, А. Макніл та ін. Популярністю користуються п'єси Т. Рона[1].

Архітектура[ред.ред. код]

У містах Ямайки в колоніальну добу XVII–XIX століть переважало характерне для колоніальних міст прямокутне планування з забудовою в дусі англійської архітектури: собор Сент-Кетрін у Спаніш-Тауні (1655); фортеця Рокфорт у Кінгстоні (кінець 17—19 століття); колишній будинок військового штабу, тепер Палац уряду у Кінгстоні (18 століття)[1]. Просте народне житло — дерев'яні одноповерхові трикімнатні будинки з верандами. Багаті заміські житла споруджені в дусі американського «колоніального стилю». З середини XX століття будують багатоповерхові будинки в стилі конструктивізму (Вест-Індський університет, житловий мікрорайон Неннівілл в Кінгстоні)[1].

Мистецтво[ред.ред. код]

Докладніше: Мистецтво Ямайки

З другої половини XX століття на острові розвивається професіональне образотворче мистецтво. Серед живописців відомі своїми роботами А. Г'ю, Р. Кемпбелл, Д. Поттінгер, Л. Морріс, скульптори — Е. Мєнлі, Н. Рой[1]. Поширені традиційні народні ремесла — різьблення на дереві, обробка металу[1].

Визначні місця[ред.ред. код]

З природних найвідоміші — пляжі Монтего-Бей. З культурних пам'яток — меморіал Родні в Спаніш-Таун, Королівський дім (колишня губернаторська резиденція) і собор Святої Катерини (17 століття).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. (рос.) Дридзо А. Д. Африканские мотивы в фольклоре Ямайки / Фольклор и этнография. Л., 1970.
  3. (рос.) Дридзо А. Д. Развитие культуры / Молодые государства Карибского бассейна: проблемы развития. М., 1981.

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]