Тімон Фліунтський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тімон Фліунтський
Timon in Thomas Stanley History of Philosophy.jpg
Народився 320 до н. е.
Фоліунт
Помер 230 до н .е
Афіни
Діяльність філософ, письменник, поет
Батько Тімарх
Діти Ксанф

Тімон Фліунтський (*Τίμων, 320 до н. е. —230 до н . е.) — давньогрецький філософ, письменник, поет.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у м.Фліунт. Був сином тімарха, який рано помер. замолоду спочатку виступав в якості танцюриста у театрі. У 300 році до н. е. перебрався до Мегари, де став учнем віломого філософа Стільпона. Після навчання повернувся на батьківщину, де одружився. Через деякий час подорожував до м. Еліс, де захопився ідеями філософа Піррона, засновника скептецизму. Потім подорожував міста, що розташовувалися у Дарданелах та Босфорі, згодом викладав філософію у м.Халкідон . Завдяки цього значно розбагатів й у 275 році до н. е. перебрався до Афін, де мешкав до самої смерті у 230 році до н. е.

Творчість[ред.ред. код]

Про доробок тімона відомо завдяки Діогнеу Лаертському. Згідно останньому Тімон складав ліричні, епічні поеми, любовні вірші, сатири, 30 комедій, 60 трагедій. Найвідомішими є «Сілли» (бірка сатир й пародій, частково прозорових, частково віршовах), сатирична поема «Поховальний бенкет Аркесілая», «Піфон» (бесіди з Пірроном), пародії на твори Гомера (в них критикував ідеї мегарійської школи, стоїків, платонистів, епікурейців).

Філософія[ред.ред. код]

Найвідомішим філософським твором (той, що більш-менш зберігся) є «Проти фізиків». Розвивав думки свого вчителя Піррона, якого майже вважав богом. За думкою Тімона людина, щоб бути щасливою, повинна знати три речі: яка природа речей, яке відношення має навколишнє життя до нього, яккі наслідки буде результатом такого ставлення.

Тімон вважав, що знати щось точно неможливо. Тому що люди сприймають природу речей з чутливістю та суб'єктивністю, а це не дозволяє відрізнити справжнє від помилкового.

Джерела[ред.ред. код]

  • Massimo Di Marco, Timone di Fliunte. Silli, Rome, Edizioni dell'Ateneo, 1989.
  • Friedo Ricken: Antike Skeptiker. C. H. Beck, München 1994. S. 18-28.