Українська Національна Рада
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Зміст |
[ред.] Німецька окупація, 1941—1945
Українська Національна Рада (УНРада), політично-громадський центр, створений 5 жовтня 1941 в Києві з ініціативи ОУН під проводом Андрія Мельника. Президію УНР очолив Микола Величківський, секретарями були І. Дубина і Осип Бойдуник. У кінці 1941 Райхскомісаріат України заборонив УНРаду — і до 1943 вона існувала підпільно. Також існувала Українська Національна Рада у Львові (голова — Андрій Лівицький).
29 квітня 1944 разом з УНРадою у Львові та представниками колишнього Сойму Карпатської України створено Всеукраїнську Національну Раду (ВУНР), яку очолив Микола Величківський, а його заступниками — митрополит Андрей Шептицький і А. Штефан. Спроби Всеукраїнської Національної Ради і Української Головної Визвольної Ради створити спільну платформу осінню 1944 в Братиславі не увінчалися успіхом — і ВУНР 1946 припинила свою діяльність на еміграції.
[ред.] Еміграція, 1947 - 1991
Українська Національна Рада (УНРада) — передпарламент державного центру Української Народної Республіки (УНР) в екзилі, створена на весні 1947 в результаті порозуміння українських партій, щоб дати ширшу політичну базу для реорганізованого державного центру з А. Лівицьким на чолі як президентом УНР (див. Уряд Української Народної Республіки в екзилі). За мету УНРади визначено консолідацію всіх самостійницьких сил для відновлення незалежної української держави з демократичним устроєм. Вже 1946 до цього прямував короткий час діючий Координаційний Український Комітет, утворений з усіх партій на еміграції за ініціативою канадських українців (місія о. ІЗ. Кушніра). Ідея консолідації почала виразніше реалізуватися, коли А. Лівицький створив 1947 підготовну комісію на чолі з І. Мазепою для реорганізації держ. центру й утворення УНРади. Комісія разом з представниками партій опрацювала Тимчасовий закон 10. 6. 1948 про реоргцію Державного Центру Української Народної Республіки, оголошений головою Директорії. Цим законом утворено УНРаду. У червні 1948 всі політ. партії, за винятком гетьманців, схвалили статут УНРади, який визначив її структуру, форми праці і взаємини з екзильним президентом. Як передпарламент УНРада була законодавчим органом, вона створювала Виконавчий Орган, державний контроль та обирала президента УНР в екзилі. Між сесіями частину її функцій здійснювала президія УНРади, яка однак не могла змінювати основного закону та обирати президента.
До УНРади надіслали своїх представників:
- ОУН (А. Мельника);
- ОУН (С. Бандери);
- УНДО;
- УРДП-соціалісти;
- УРДП;
- Укр. Нац.-Держ. Союз;
- Укр. Партія Соціалістів-Революціонерів (УПСР);
- Укр. Соц.-Радикальна Партія (УСРП);
- Укр. Соціал-Дем. Робітнича Партія (УСДРП).
Починаючи з 3 сесії У.Н.Р. (1954) до неї належали такі партії: ОУН (А. Мельника), УНДО, УРДП, УНДС, Укр. Соц. Партія. Всі вони мали по шість мандатів.
Починаючи з 4 Сесії (1957), до У.Н.Р. увійшли Союз Земель Соборної України — Сел. Партія (3 мандати), Укр. Сел. Партія (1 мандат), а з 6 Сесії (1967) до У.Н.Р. увійшла Організація Укр. Націоналістів за кордоном (6 мандатів).
ОУН С. Бандери вийшла з У.Н.Р. 1950 і почала боротьбу з нею. ОУН А. Мельника на деякий час (з жовтня 1957 до 1961) теж вийшла з У.Н.Р.
На 7 Сесії (1972) був створений Гром. сектор, який мав в У.Н Р. репрезентувати непартійних. Після того проведено вибори до Гром. сектору, який складається з 15 делеґатів.
УНРада відбула 8 сесій: 1 — липень 1943 (Авґсбурґ), 2 — червень 1949 (Ляйпгайм), З — березень 1954, 4 — березень 1957, 5 — листопад 1961, 6 — березень 1967 (всі в Мюнхені), 7 — грудень 1972 (у Лондоні) і з — червень 1979 (у Мюнхені). В наслідок лондонської сесії виникла криза в УНРаді, її правосильність була заперечена кількома партіями: від УРДП і УНДО допущено на цю сесію відлами партій проти бажання їх центрів. Криза поглибилася на останній сесії, у якій брали участь так само призначені особисто президентом УНР делеґати. 3 сесія (1954) по смерті А. Лівицького обрала президентом УНР С. Витвицького. 6 сесія по смерті С. Витвицького (9. 10. 1965) обрала М. Лівицького. Головами президії УНРади були Б. Іваницький, І. Багряний, О. Бойдуник, Я. Маковецький, С. Довгаль, (П. Белей, І. Кедрин-Рудницький — виконуючі обов'язки гол.), В. Біляїв. Виконавчий Орган очолювали: І. Мазепа, С. Баран, С. Созонтів, М. Лівицький, А. Фіґоль, С. Довгаль, В. Федорончук, Т. Леонтій, Я. Рудницький. Склад Виконавчого Органу зазвичай був коаліційний з партій, що входили до УНРади.
З ініціативи Виконавчого Органу УНРади створено 1953 Ліґу визволення Народів СРСР (т. зв. Паризький Блок). Інформаційну службу виконували бюлетені Українського Інформаційного Бюра.
Напівофіційним виданням президента УНР в екзилі й УНРади з 1972 стала газ. «Мета». Фінансові засоби для діяльности УНРади і державного центру в екзилі збираються серед української еміграції, головним чином його збирають через мережу Товариств прихильників УНР, які існують в більших осередках на Заході і, крім збирання фондів, популяризують ідею відновлення української держави.
У квітні 1978 М. Лівицький розпустив УНРаду і односторонньо видав новий закон про її реорганізацію, включивши до неї половину ним призначених членів. На знак протесту проти цього рішення частина партій і діячів вийшла з УНРади і державного центру й створила у 1979 Раду прихильників УНР, що її очолювали І. Кедрин-Рудницький, пізніше Маруся Бек.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
- УНРада. Документи, матеріали, статті, інформації. Лондон 1949;
- УНРада. Меморіали, постанови, комунікати. ч. 3. Мюнхен 1950;
- Третя сесія УНРади. Матеріали і документи. Мюнхен 1954;
- Четверта сесія УНРади. Матеріали і документи. На чужині. 1957;
- П'ята сесія УНРади. Матеріали і документи. На чужині 1962;
- Бойдуник О. Консолідація (в кн. На переломі). Париж 1967;
- Документи і матеріали до сучасної ситуації в У.Н.Р. Мюнхен 1969;
- Воскобійник М. Умертвлений Держ. Центру УНР. «Укр. Вісті», жовтень 1979.
 |
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
