Ульцька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ульцька мова
Поширена в: Хабаровський край (Росія)
Регіон: Далекий Схід
Носії: 730
Писемність: кирилиця
Класифікація: Алтайські мови >> Тунгуські мови >> Південнотунгуські мови
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-3 ulc

У́льцька мова — мова народності ульчів, що живуть в Ульцькому районі Хабаровського краю Росії. Належить до південної гілки Тунгуської мовної родини. Ульцька — аглютинативна синтетична мова номінативного устрою. Як і в інших Алтайських мовах у ній спостерігається сингармонізм голосних.

Фонетика[ред.ред. код]

Голосні[ред.ред. код]

Усі голосні в ульцькій мові мають короткий та довгий (подвоєний) варінт. Довгота голосних в ульцькій мові не позначається на письмі, але чітко розрізняється при вимові. Наприклад:
пиқтэ (дитина) — пӣқтэ (кропива),
оми̇ (людський зародок) — о̄ми̇ (мала касатка).

Підйом\Ряд Передній Середній Задній
Верхній и [i] у [u]
Середній и̇ [ɪ], е [ɛ] э [ə] у̇ [ʊ], о [o]
Нижній а [a]

Голосні верхнього підйому «и», «у» та середнього підйому «и̇», «у̇» не розрізняються на письмі, але чітко розрізняються при вимові.[1]

Як і в інших мовах Алтайської макрородини, в ульцькій спостерігається сингармонізм голосних. Усі голосні за підйомом поділяються на 2 серії: верхні та нижні. В одному слові можуть бути голосні тільки з однієї серії:

Верхні и, э, у
Нижні и̇, а, у̇, о, е

Наголос в ульцькій мові, так само як і у нанайській та удеґейській, експіраторно-тонічний: на голосний першого складу падає слабкий експіраторний (силовий) наголос, а на голосний останнього — тонічний. Причому голосний першого складу звучить чіткіше, ніж інші.[1]

Приголосні[ред.ред. код]

Приголосні Лабіальні Дентальні Палатальні Велярні Увулярні
Вибухові п [p], б [b] т [t], д [d] ч [ʨ], ǯ [ʥ] к [k], г [g] қ [q]
Фрикативи в [β], ф [ɸ] с [s] х [x] ҳ [χ]
Носові м [m] н [n] н' [ɲ] ң [ŋ]
Сонорні р [r], л [l]
Ґлайди в [w] й [j]

Звуки т, д та н виступають тільки у твердій формі, а палатальні ч, ǯ та н' — тільки у м'якій. Звук л звучить, як напівм'який. Усі інші приголосні пом'якшуються у позиції перед голосними переднього ряду.

Морфологія[ред.ред. код]

Іменник[ред.ред. код]

Іменник в ульцькій мові має такі категорії, як:

  • число: однина та множина,
  • відмінок: називний, знахідний, орудний, давальний, напрямковий, місцевий, повздовжний та вихідний,
  • присвійність: особова та безособова.

Усі категорії позначаються разними афіксам, які додаються у певному порядку. Наприклад:

қалǯам -> қалǯамсал -> қалǯамсалду̇ -> қалǯамсалду̇си̇ (велетень -> велетні -> велетням -> твоїм велетням

Категорія числа іменника відрізняється певною нечіткістю. Форма однини (загального числа) часто вживається і для позначення множини.[1] Наприклад:
н'и — людина, люди
мо̄ — дерево, дерева
му̇ри̇(н) — кінь, коні

Ідея кількості також бути виражена числівником або прислівниками, накшталт «эгди» (багато), «у̇му̇н» (один), «ǯуэл» (два) тощо. Іменник у такому випадку стоїть у формі однини.

Афікс множини -сал/-сэл вживається досить рідко:
пиқтэ -> пиқтэсэл (дитина -> діти),
ама -> амасал (батько -> батьки, отці)
.

Іменники в ульцкій відмінюються у залежності від того, на який звук вони закінчуються (голосний, приголосний, носовий) та серії голосних.

Простий тип відмінювання Відмінювання слів з посесивними афіксам
Відмінок «качка» «озеро» «крило» «моя шапка» «твоя шапка»
Називний гаса хэвэ ҳасал(и) āпу̇мби̇ āпу̇нси̇
Знахідний гасава хэвэмбэ ҳасалба āпу̇мбаи̇ āпумбас(и̇)
Орудний гасаǯи̇ хэвэнǯи ҳасалǯи̇ āпунǯи̇и̇ āпунǯи̇с(и̇)
Давальний гасаду̇ хэвэнду ҳасалду̇ āпунду̇и̇ āпундус(и̇)
Напрямковий гасати̇ хэвэнти ҳасалти̇ āпунти̇и̇ āпунти̇с(и̇)
Місцевий гасала хэвэндулэ ҳасалду̇ла āпундулаи̇ āпундулас(и̇)
Поздовжний гасаки̇ хэвэңки ҳасалки̇ āпунки̇и̇ āпункис(и̇)
Вихідний гасаǯи̇ǯи̇ хэвээнǯиǯи ҳасалǯи̇ǯи̇ āпунǯиǯии āпунǯиǯис(и̇)

В ульцькій мові є особові та безособові присвійні афікси, що означають належність. Присвійні афікси додаються після афіксу відмінка.

Особово-присвійні закінчення
-и̇/-и, -би̇/-би мій
-си̇/-си/-с твій
-ни̇/-ни/-н його, її
-пу̇/-пу, -му̇/-му наш
-су̇/-су ваш
-ти̇/-ти/-т їх
Безособово-присвійні закінчення
-и̇/-и, -би̇/-би чийсь (власник в однині)
-вари/-вэри, -бари/-бэри чийсь (власник в множині)

Прикметник[ред.ред. код]

Прикметники в ульцькій мові не мають категорії роду. У залежній позиції вони не відмінюються ані за числами, ані за відмінками. Прикметники поділяються на якісні та відносні. Присвійних прикметників в ульцькій мові не має, їх роль грають іменники у присвійних конструкціях. Наприклад:
н'и ңалани̇ — людська рука (букв.: «людина рука-її»),
мапа поқтони̇ — ведмежий слід (букв.: «ведмідь слід-його»).

До якісних відносяться такі прикметники, як «да̄и̇» (великий), «н'учи» (малий), «гу̇гду» (високий), «чагǯа» (білий), «сэгǯэ(н)» (червоний), тощо.

Відносні прикметники утворюються від основ іменників, прислівників та дієслів за допомогою суфіксів -вли̇̇̇/-вли, -у̇ли̇/-ули; -кту̇/-кто/-кту; -ма/-мэ/-мо та допоміжного слова «би». Наприклад:
н'ама -> н'амавли̇ (тепло -> теплий),
ну̇ңди̇ -> ну̇ңду̇ли̇ (холод -> холодний),
дака(чи) -> дакавли̇ (загострювати -> гострий),
пэйǯэ -> пэйǯэмэ (цегла -> цегляний),
пуйу -> пуйукту (варити -> зварений).

Форма підсиленого ступеню порівняння утворюється за допомогою суфіксу -ла/-лэ та слова «би», а найвищого ступеню за допомогою слів «чу» та «манга». Наприклад:
н'учи -> н'училэ би -> чу/манга н'учи (малий -> замалий -> найменший).

Займенник[ред.ред. код]

Відмінювання особових займенників:

Відмінок «я» «ти» «ми» «ви» «він, вона, воно» "вони
Називний би си бӯ сӯ на̄ни на̄ти̇
Знахідний мимбэ симбэ мумбэ сумбэ на̄мба намба
Орудний минǯи синǯи мунǯи сунǯи на̄нǯи̇ нанǯи̇
Давальний минду синду мунду сунду на̄нду нанду
Напрямковий минти синти мунти сунти на̄нти̇ нанти̇
Місцевий миндулэ синдулэ мундулэ сундулэ на̄ндула нандула
Поздовжний миңки сиңки муңки суңки на̄нки̇ нанки̇
Вихідний минǯиǯи синǯиǯи мунǯиǯи сунǯиǯи на̄нǯи̇ǯи̇ нанǯи̇ǯи̇

В ульцькій мові вказівні займенники у залежній позиції не відмінюються, а у самостійній відмінюються за числом та відмінками.

Відмінок «цей» «той»
Називний эй ти̇, ти̇йи̇
Знахідний эйвэ ти̇ва
Орудний эйǯи, йэǯи ти̇ǯи̇
Давальний эйду, йэду, н'эду ти̇ду
Напрямковий эйти, эвэси ти̇ти̇, таваси̇
Місцевий эйлэ ти̇ла
Поздовжний эйки ти̇ки̇
Вихідний эйǯиǯи ти̇ǯи̇ǯи̇
Питальні займенники
ңуй/уй хто
ҳай що (обидва змінюються за числами та відмінками)
ҳайңги̇ чий (не-особа)
уйңги, ңуйңги чий (особа)
ҳамата(н) який
ҳайма(н) з чого зроблений
ҳайчу̇ з чим, що маючий
хайду̇ма котрий (з декількох)
ҳōн(и) би який, як існуючий
ҳōн/ҳōни як
ҳāл/ҳāли̇ коли
ҳасу̇(н) скільки
ҳаваси̇ куди
ҳайаǯи̇ звідки
ҳайду̇ де
ҳайри̇ни̇ що робить
ҳайхани що робив

Означальні займенники:

хэм, хум весь, всі
чу̇пали̇ все
гой інший, інакший
пāн/пāни деякий
ҳай-да хум кожний (не-особа)
ңуй-дэ хум кожний (особа)
ман(э) сам, свій (відмінюється по парадиґмі посесивно-безособової відміни з основою на -н)

Числівник[ред.ред. код]

В ульцькій мові розрізняються неозначені, кількісні, порядкові, розділові (по-два, по-три) та повторювальні (двічи, тричи) числівники:

Кількісні Порядкові Розділові Повторювальні
1 у̇му̇н умуй омото омора
2 ǯуэл(и) ǯуэй ǯуэтэ ǯуэрэ
3 и̇ла(н) или̇й и̇ланта и̇лара
4 дуи(н) дуи̇й дуинтэ дуирэ
5 ту̇н'ǯа ту̇н'ǯий ту̇н'ǯата тун'ǯара
6 н'уңгу(н) н'уңгуй н'уңгунтэ н'уңгурэ
7 нада(н) надай наданта надара
8 ǯақпу̇(н) ǯақпу̇й ǯақпу̇нта ǯақпу̇ра
9 хуйу(н) хуйуй хуйунтэ хуйурэ
10 ǯу̇а(н) ǯу̇ай ǯу̇анта ǯу̇ара
10 ǯу̇а(н)
20 хори̇(н)
30 гу̇ти̇(н)
40 дэйи, дэғи
50 су̇сай
60 н'уңгун'ǯу
70 надан'ǯу̇
80 ǯақпу̇н'ǯу̇
90 хуйун'ǯу
100 (у̇м) таңгу̇
1000 ми̇ңган
безліч тумэн

Дієслово[ред.ред. код]

Дієслово в ульцькій мові має такі граматичні категорії, як:

  • спосіб: дійсний, наказовий та суб'юнктивний[1]
  • час: у дійсному способі розрізняються 4 часові форми, а у наказовому — 2.
  • особа та число
  • позитивна та негативна форми

Також дієслово має такі форми:

  • каузатив (змусити/спонукати зробити щось)
  • форма наміру (збиратися щось зробити)
  • форма потреби (треба/слід щосб зробити)
  • кондиціональ
  • супін

В дісному способі розрізняються 4 форми часу (теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній), а у наказовому — 2 (теперішній та майбутній).

Дійсний спосіб[ред.ред. код]

У дійсному способі розрізняються 4 форми часу: теперішній I, теперішній II, минулий та майбутній. 3 з них є простими формами дієслова, а форма форма теперішнього I складається з дієприкметника та особової предикативної частки.

Позитивні форми дійсного способу:

штовхати давати казати їсти бути
Теперішній I
би ани̇и̇ бӯрии вэндии ǯэптэсии бии
си ани̇си̇ бӯриси вэндиси ǯэптэсиси биси
нāни ани̇(ни̇) бӯри(ни) вэнди(ни) ǯэптэси(ни) би(ни)
бӯ ани̇пу̇ бӯрипу вэндипу ǯэптэсипу бипу
сӯ ани̇су̇ бӯрису вэндису ǯэптэсису бису
нāти̇ ани̇ти̇, ани̇(л) бӯрити, бӯри(л) вэндити, вэнди(л) ǯэптэсити, ǯэптэси(л) бити, би(л)
Теперішній II
би анамби̇ бӯрэмби вэндэмби ǯэптэсэмби биэмби
си анати̇ бӯрэти вэндэти ǯэптэсэти биэти
нāни анара бӯрэрэ вэндэрэ ǯэптэсэрэ биэрэ
бӯ анаму̇ бӯрэму вэндэму ǯэптэсэму биэму
сӯ анасу̇ бӯрэсу вэндэсу ǯэптэсэсу биэсу
нāти̇ анара(л) бӯрэ(л) вэндэ(л) ǯэптэсэ(л) биэ(л)
Минулий
би анахамби̇ бӯхэмби вэнчимби ǯэқпимби бичимби
си анахаси̇ бӯхэси вэнчиси ǯэқписи бичиси
нāни анаха(ни̇) бӯхэ(ни) вэнчи(ни) ǯэқпи(ни) бичи(ни)
бӯ анахапу̇ бӯхэпу вэнчипу ǯэқпипу бичипу
сӯ анахасу̇ бӯхэсу вэнчису ǯэқпису бичису
нāти̇ анахати̇ бӯхэти вэнчити ǯэқпити бичити
Майбутній
би ани̇ламби бӯрилэмби вэндилэмби ǯэптэсилэмби билэмби
си ани̇лати бӯрилэти вэндилэти ǯэптэсилэти билэти
нāни ани̇лама бӯрилэмэ вэндилэмэ ǯэптэсилэмэ билэмэ
бӯ ани̇ламу̇ бӯрилэму вэндилэму ǯэптэсилэму билэму
сӯ ани̇ласу̇ бӯрилэсу вэндилэсу ǯэптэсилэсу билэсу
нāти̇ ани̇лалма бӯрилэлмэ вэндилэлмэ ǯэптэсилэлмэ билэлмэ

Негативна форма теперішнього I утворюється за допомогою афіксу -си/-си̇, а в усіх інших формах — за допомогою частки эчиэ(л). Приклад:

не штовхати не давати не казати не їсти не бути
Теперішній I
би анаси̇̇мби̇ бӯрэсимби вэндэсимби ǯэптэсимби биэсимби
си анаси̇̇си̇ бӯрэсиси вэндэсиси ǯэптэсиси биэсиси
нāни анаси̇̇(ни̇) бӯрэси(ни) вэндэси(ни) ǯэптэси(ни) биэси(ни)
бӯ анаси̇̇пу̇ бӯрэсипу вэндэсипу ǯэптэсипу биэсипу
сӯ анаси̇̇су̇ бӯрэсису вэндэсису ǯэптэсису биэсису
нāти̇ анаси̇̇ти̇, анаси̇̇(л) бӯрэсити, бӯрэси(л) вэндэсити, вэндэси(л) ǯэптэсити, ǯэптэси(л) биэсити, биэси(л)
Минулий
би эчиэ(л) анаи̇ эчиэ(л) бӯрэи эчиэ(л) вэндэи эчиэ(л) ǯэптэи эчиэ(л) биэи
си эчиэ(л) анаси̇ эчиэ(л) бӯрэси эчиэ(л) вэндэси эчиэ(л) ǯэптэси эчиэ(л) биэси
нāни эчиэ(л) ана(ни̇) эчиэ(л) бӯрэ(ни) эчиэ(л) вэндэ(ни) эчиэ(л) ǯэптэ(ни) эчиэ(л) биэ(ни)
бӯ эчиэ(л) анапу̇ эчиэ(л) бӯрэпу эчиэ(л) вэндэпу эчиэ(л) ǯэптэпу эчиэ(л) биэпу
сӯ эчиэ(л) анасу̇ эчиэ(л) бӯрэсу эчиэ(л) вэндэсу эчиэ(л) ǯэптэсу эчиэ(л) биэсу
нāти̇ эчиэ(л) анати̇ эчиэ(л) бӯрэти эчиэ(л) вэндэти эчиэ(л) ǯэптэти эчиэ(л) биэти

Наказовий спосіб[ред.ред. код]

У наказовому способі розрізняються форми теперішнього та майбутнього часу:

Теперішній -ру/-ру̇, -у/-у̇, -в
Майбутній -сар(и)/-сэри(и̇)

Форма множини 2 особи утворюється за допомогою афіксу -ксу/-ксу̇:
вэну(ру) -> вэнуксу (скажи -> скажіть),
бису(ру) -> бисуксу (будь -> будьте).

У якості форм наказового способу 1 та 3 осіб вживаються форма з афіксом -ңа/-ңэ та форма з афіксом -ǯи/-ǯи̇, після якої йде особове закінчення. Наприклад:
анаǯи̇та — хай я штовхну,
анаǯи̇пу — хай ми штовхнемо

Негативна форма наказового способу утворюється за допомогою частки «эǯи»:
эǯи ана(ра) — не штовхай,
эǯи анаксу̇ — не штовхайте,
эǯи бурэ — не давай,
эǯи бурэксу — не давайте.

Суб'юнктивний спосіб[ред.ред. код]

Суб'юнктивний утворюється за допомогою афіксу «-мча/-мчэ/-мчо» та особово-предикативного закінчення. Негативна форма утворюється за допомогою частки «эңдэ» та допоміжного дієслова «та» (робити), яке приймає на себе афікс способу та особи. Наприклад:
анамча -> эңдэ ана тамча (йому б штовхнути -> йому б не штовхнути),
анамчайи̇ -> эңдэ ана тамчайи̇ (щоб я штовхнув ->щоб я не штовхав),
бимчэси -> эңдэ би тамчаси̇ (щоб ти був -> щоб ти не був)
.

Інші форми дієслова[ред.ред. код]

Супін утворюється за допомогою афіксу -бда/-бдэ та особово-предикативного закінчення. Негативна форма супіну утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Супін використовується для позначення мети. Наприклад:
анабдани̇ -> эңдэ ана табдани̇ (щоб він штовхнув -> щоб він не штовхнув),
анабдаи̇ -> эңдэ ана табдаи̇ (щоб я штовхнув -> щоб я не штовхнув).

Кондиціональ утворюється за допомогою афіксу -ву̇ча/-вучэ. Негативна форма також утворюється за допомогою частки эңдэ та допомміжного дієслова «та» (робити). Наприклад:
анаву̇чани -> эңдэ ана таву̇чани̇ (якщо/коли він штовхнув -> якщо/коли він нештовхнув)

Інші форми:

Каузатив -(бу̇)ван/-(бу)вэн, -ву̇/-ву, -бу̇/-бу спонукати/змусити зробити щось
Форма наміру -йча/-йчэ, -ди̇ча/-дичэ збиратися щось зробити
Форма потреби -мси̇/-мси треба/слід щось зробити
Напрямкова форма -ңда/-ңдэ піти зробити щось

Дієприслівник[ред.ред. код]

В ульцій мові розрізняються 5 видів дієприслівників:

  • Теперішнього часу (або Одночасні дієсприслівники). Форма однини утворюється за допомогою закінчень -ми̇/-ми, а форми множини -мари̇/-мэри.
  • Минулого часу (або Різночасові дієприслівники. Утворюється за допомогою закінчень -ра/-рэ, -та/-тэ та -да/-дэ. За числами не відмінюються.
  • Умовні. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -пи̇/-пи, а форми множини -пари̇/-пэри.
  • Одночасно-довготривалі. Форма однини утворюється за допомогою закінчень -мди̇/-мди, а форми множини -марди̇/-мэрди. Використовуються рідко.
  • Одночасно-миттєві. Утворюється за допомогою закінчень -рач/-рэч, -тач/-тэч та -дач/-дэч. За числами не відмінюються. Використовуються рідко.

Сполучники[ред.ред. код]

Приклади сполучників в ульцькій:

ти̇там-да але
оси̇ни̇ якщо, коли
ти̇там(и̇) тому що
(ти̇)тара потім
гучи ще

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г О. П. Сунік (1985). "Ульчский язык" (російською). Ленінград: "Наука". 

Посилання[ред.ред. код]