Писемність
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Писе́мність —
- засіб передачі людської мови за допомогою знаків; див. алфавіт, абетка, ієрогліфіка, клинопис. Останні два види писемності використовували піктограми (ідеографічне письмо) і фонетичні символи, розташовані поруч. Так влаштована сучасна китайська писемність. Складове письмо, наприклад, японське, виникло з постійного використання знака для представлення звучання короткого слова. Найдавніші пам'ятки писемності — записи віком близько 8 тис. років, виявлені на кістках тваринах і панцирах черепах у провінції Хенань, Китай, в неолітичному поселенні. Їх вважають першими знаками писемності, на 2,5 тис. років древнішими, ніж клинописні записи знайдені в Месопотамії (біля 3,5 тис. до н. е.).
- література, сукупність писемних пам'яток певного часу, певного народу; письменство.
[ред.] Види писемності
- ідеографічне письмо (ієрогліфічне письмо) — за допомогою знаків записуються думки (ідеї), слова. Часто називається малюнковим, адже кожній речі в цьому письмі відповідає свій малюнок. Найдавніший у світі спосіб письма, коли слова передавали малюнками, що зображували людей, рослини або предмети чи їхні частини. Яскравим зразком ієрогліфічного письма є давньоєгипетське. Сьогодні ієрогліфічним письмом користуються китайці, японці та ін.; Знаки дорожнього руху є ідеографічним письмом.
- складове письмо — за допомогою знаків записуються окремі склади данної мови. Як правило це письмо виникає з ідеографічного, в якому цими знаками позначали односкладові слова.
- звукове (фонетичне) письмо — за допомогою знаків записуються окремі звуки даної мови. Як правило такі системи письма називають абеткою. Найдавнішою відомою абеткою є фінікійська. На її основі виникли староєврейська, арабська, грецька, кирилична і латинська абетки. Більшість сучасних народів користується саме звуковим письмом.
[ред.] Дивись також
[ред.] Джерела
- Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн (містить понад 207 000 словникових статей)
- Writing
