Фолклендський вовк
| Фолклендський вовк | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
| Dusicyon australis (Kerr, 1792) |
||||||||||||||||||
 Місцезнаходження Фолклендських островів |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||
|
Фолклендський вовк, антарктичний вовк або фолклендська лисиця (Dusicyon australis) — хижий ссавець родини Псові (Canidae), представник вимерлого монотипного роду Dusicyon.
Зміст |
Поширення, історія опису [ред.]
Мешкав на Фолклендських островах[1] до кінця 19 століття, єдиний тубільний вид сухопутних ссавців цього архіпелагу. Він був виявлений в 1690 році і залишався поширеним, коли Чарльз Дарвін відвідав Фолклендські острови в 1833 році.
Протягом 1800-х років популяція хижака різко скоротилася. Останній з цих "вовків", як вважають, був убитий 1876 року. На вид полювали торговці хутром США ще у 1830-і роки. Коли шотландські поселенці прибули на Фолкленди в 1860-х роках і почали там розводити овець на острові, D. australis був врешті винищений як шкідник, із застосуванням отрути.[2]
Морфологія [ред.]
Тільки 11 зразків D. auslralis відомі, і не всі включають шкури. В одного зразка були такі параметри: довжина голови й тіла: 970 мм, хвіст: 285 мм. Верхні частини тіла коричневі й дещо руді з вкрапленнями білого, низ блідо-коричневий. Шерсть м'яка і товста. Хвіст короткий, пухнастий, з білим кінчиком. Морда й вуха короткі, морда широка. Череп великий і має підвищені лобові пазухи, більше схожий на череп Canis (пес), ніж на Pseudalopex (= Lycalopex). [3]
Поширення, екологія [ред.]
Dusicyon був єдиним видом наземних ссавців, виявленим на Фолклендських островах першими їх дослідниками. Його природний раціон складався в основному з птахів, особливо гусей і пінгвінів, а також включав ластоногих.
Версії походження [ред.]
Присутність цього роду й виду на островах, приблизно за 400 км від материка, — нерозгадана таємниця. Є версія, що Dusicyon був узятий в якості домашніх тварин доісторичними індіанцями. Було запропоновано гіпотезу щодо можливого походженням дасиціона від якого-небудь з видів Pseudalopex або Canis (пес). Однак, зниження рівня моря в плейстоцені сприяло би природному розселенню, а відмінності в ознаках Dusicyon, ймовірно, з'явилися внаслідок подальшої ізоляції цих хижих, а не від їх приручення.
Поведінка [ред.]
Dusicyon демонстрували чудову довірливість до людей. Деякі особини виходили назустріч прибулим на острів людям, що висаджувалися на сушу. Пізніше вони приходили в табори групами, викрадаючи з таборів продукти, витягуючи запаси м'яса з-під голів сплячих, і стояли, поки їх товаришів убивали. Цих псів часто вбивали, використовуючи їхню довірливість: чоловік тримав шматок м'яса в якості приманки в одній руці і ніж в іншій.[3]
