Фронт за перемогу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фронт за перемогу
Frente para la Victoria
Logo-fpv300.jpg
Голова партії: Крістіна Фернандес де Кіршнер
Дата заснування: 2003
Ідеологія: Перонізм
Інтернет-сторінка: http://www.frenteparalavictoria.org/

Фронт за перемогу (ісп. Frente para la Victoria, PJ) — лівопероністська політична партія в Аргентині, виборчий альянс, хоча формально є частиною Хустисіалістської партії[1].

Історія[ред.ред. код]

Була заснована президентом Нестором Кіршнером (2003—2007) та його дружиною (президент з 2007 року), обидва політики лівих поглядів.[2] Після смерті у 2010 році Нестора Кіршнера, партію очолила його дружина Крістіна Кіршнер.[3]

Через внутрішні суперечності з приводу лідерства в партії, Хустисіалістська партія не брала участі у виборах 2003 року, й тоді Нестор Кіршнер заснував свою партію Фронт за перемогу, щоб узяти участь у президентських виборах.[4] Під час виборів 2005 року партія Фронт за перемогу здобула 127 місць у парламенті (при загальній кількості місць 257) і 24 місця у Сенаті (при загальній кількості місць 72), отримавши таким чином більшість в обох палатах парламенту.[5]

На виборах 2007 року Фронт за перемогу створив політичний альянс. Кандидат від партії Крістіна Кіршнер здобула перемогу у першому турі, отримавши 45,29% голосів виборців, проти 22% у її найближчої суперниці (Еліси Карріо від партії Громадянська коаліція). Під час парламентських виборів 2009 року Фронт за перемогу втратив більшість в обох палатах, здобувши тільки 30,80% голосів виборців, таким чином, він стає партією меншості у парламенті, випереджаючи тільки партію Громадянська коаліція.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Argentina: Voter apathy delivers Fernandez victory». Green Left Weekly. 2007-11-09. Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-18. 
  2. «Analysis: Latin America's new left axis». BBC Online. 2006-04-18. Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-18. 
  3. Barrionuevo, Alexei (June 30, 2009). «Governing party gets a drubbing in Argentina (fee to read article)». International Herald Tribune. Процитовано 2012-03-18. 
  4. Tobar, Hector (2009-04-28). «Ex-chief leads in Argentine elections». San Francisco Chronicle. Архів оригіналу за 2013-07-27. Процитовано 2012-03-18. 
  5. Carr, Adam. «Legislative election of 2005». Election Archive. Процитовано 2012-03-18. 

Посилання[ред.ред. код]