Нестор Кіршнер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нестор Кіршнер
Néstor Kirchner
Нестор КіршнерNéstor Kirchner

Час на посаді:
25 травня 2003 — 10 грудня 2007
Віце-президент   Даніель Скіолі
Попередник Едуардо Дуальде
Наступник Крістіна Фернандес де Кіршнер

Час на посаді:
10 грудня 1991 — 24 травня 2003

Губернатор провінції Санта-Крус
Час на посаді:
10 грудня 2009 — 27 жовтня 2010
Попередник Ектор Марселіно Гарсія
Наступник Ектор Ікасурьяга

Час на посаді:
10 грудня 1987 — 10 грудня 1991
Попередник Хорхе Марсело Сепернік
Наступник Альфредо Ансельмо Мартінес

Народився 25 лютого 1950(1950-02-25)
Ріо-Гальєгос
Помер 27 жовтня 2010(2010-10-27) (60 років)
Ель Калафате
Політична партія Хустисіалістська
Фронт за перемогу
Дружина Крістіна Фернандес
Діти Максімо і Флоренсія
Професія адвокат
Особистий підпис
Néstor Kirchner Signature.svg

Не́стор Кі́ршнер (ісп. Néstor Kirchner; * 25 лютого 1950, Ріо-Гальєгос — 27 жовтня 2010, Ель Калафате) — президент Аргентини у 2003–2007 роках. За поглядами поділяв ідеї перонізму та соціалізму. До обрання на президентську посаду був губернатором провінції Санта-Крус з 1991 по 2003 та мером міста Ріо-Гальєгос з 1987 по 1991 роки. З 2009 року і до смерті був депутатом аргентинського парламенту.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 лютого 1950 року в Ріо-Гальєгос (Патагонія, Аргентина) у родині емігрантів. Батько — швейцарець, був першим зубним техніком в Ріо-Гальєгосі, підробляв на пошті телефоністом, де познайомився з напівчилійкою-напівхорваткою Марією Хуаною Остоїч, з якою невдовзі одружився. У них народилось три дитини — Алісія (майбутня міністр соціального розвитку), Нестор (майбутній президент Аргентини) і Марія Крістіна (у майбутньому стала фармацевтом).

Нестор у 1976 році закінчив Національний університет в Ла-Платі, отримавши диплом юриста. У 1975 одружився з однокурсницею Крістіною Фернандес. Після закінчення навчання повернувся до рідного міста та зайнявся адвокатською практикою. За часів військової диктатури йому доводилось часто переховуватись від влади у своїх друзів. Одного разу його заарештували, але за три дні відпустили.

У 1982 році він почав працювати в адміністрації провінції Санта-Крус, у 1987 році він очолив адміністрацію рідного міста, а у 1991 році став губернатором провінції Санта-Крус.

Здобув перемогу на виборах 2003 року над екс-президентом Аргентини Карлосом Менемом.

Президентство[ред.ред. код]

Кіршнер прийняв бідну країну, де вирувала економічна криза. Аргентина — країна, яка була колись на одному рівні з розвиненими країнами Європи, виявилась охопленою економічними проблемами, боргами та корупцією.

Невдовзі після приходу до влади Кіршнер здійснив зміни в аргентинському Верховному суді. Він звинуватив деяких суддів у хабарництві і здійснив тиск на них, щоб вони пішли у відставку, також сприяючи усуненню двох інших. Замість більшості правих та консервативних суддів, він призначив нових, хто був за ідеологією ближче до нього, включаючи двох жінок (одна з них — загальновизнаний атеїст). Кіршнер також відправив у відставку багатьох генералів та адміралів, репутація яких була заплямована злочинами «брудної війни».

Кіршнер розсекретив архіви спецслужб, в яких містились відомості про нацистських військових злочинців, які знайшли притулок у країні після Другої світової війни. Також було скасовано амністію військовим, які скоїли жахливі злочини у 19761983 роках. Нестор Кіршнер відновив виплату зовнішнього боргу країни, вивів країну з «темної смуги» в історії.

У зовнішній політиці був прибічником «виважених» відносин з США, продовжив діалог з Великою Британією з питання Фолклендських островів, був прибічником потеплішання і стабілізації у стосунках з Альбіоном. Відносини з Європою за президентства Кіршнера стали прохолоднішими, Аргентина не погоджувалась із позицією ЄС у СОТ. Відводив центральну роль у розв'язанні міжнародних проблем Організації Об'єднаних Націй. Був противником розширення Ради безпеки ООН за рахунок Німеччини, Японії, Індії та Бразилії. Велику увагу Кіршнер приділяв боротьбі з тероризмом, виступив із засудженням терактів у Росії. Прихильник участі Аргентини у миротворчих операціях ООН (направив у «гарячі точки» 653 миротворців). Підтримував роззброєння й політику нерозповсюдження ядерної зброї. Засудив військову операцію НАТО в Іраку, вважаючи, що головну роль у врегулюванні конфлікту має відігравати ООН. Засуджував як палестинців, так і ізраїльтян у близькосхідному конфлікті. Був противником блокади Куби американцями.

Партія Кіршнера «Фронт за перемогу» виграла парламентські вибори 2005 року (набрала понад 40% голосів виборців).

Однак у 2007 році він заявив, що не буде балотуватись на пост президента Аргентини, незважаючи на підтримку понад 60% населення країни. Пішов у відставку з посту президента країни 28 жовтня 2007 року у зв'язку з обранням нового президента — його дружини Крістіни Кіршнер.

Критика[ред.ред. код]

Незважаючи на високу народну підтримку, його критикували деякі журналісти й політологи. Вони звинувачували Нестора у зловживанні владою та зайвій централізації влади.

Після президентства[ред.ред. код]

Після відставки він залишався впливовою постаттю «при буенос-айреському» дворі. 3 грудня 2009 року був обраний депутатом Національного конгресу. 7 лютого 2010 року у Нестора Кіршнера сталось блокування сонної артерії. Його було екстрено госпіталізовано та прооперовано.

У травні 2010 року Нестора Кіршнера було обрано генеральним секретарем Союзу південноамериканських націй на надзвичайному саміті цієї організації в аргентинському місті Кампана[1]. У якості парламентаря він разом із дружиною-президентом активно підтримував закон про легалізацію одностатевих шлюбів[2].

Помер 27 жовтня 2010 року у лікарні міста Ель-Калафате, провінція Санта-Крус. Похований у рідному місті Ріо-Гальєгос на півдні країни. Поховальну процесію очолювала його вдова, яку супроводжували кілька тисяч чоловік. У Бразилії та Венесуелі було оголошено триденний траур[3].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник: президент Аргентини
20032007
Наступник:
Едуардо Дуальде
20022003
Крістіна Фернандес де Кіршнер
2007