Буенос-Айрес

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Буенос-Айрес
Ciudad Autónoma de Buenos Aires
Герб Прапор
Герб Буенос-Айреса Прапор Буенос-Айреса
Зверху униз, зліва направо: Буенос-Айрес вночі • Палац Національного конгресу Аргентини • Жіночий міст • Ратуша Буенос-Айреса • Каса-Росада • район Пуерто-Мадеро • Caminito в районі Ла-Бока • Обеліск • Кафедральний собор Буенос-Айреса
Зверху униз, зліва направо: Буенос-Айрес вночі • Палац Національного конгресу АргентиниЖіночий містРатуша Буенос-АйресаКаса-Росада • район Пуерто-МадероCaminito в районі Ла-БокаОбеліскКафедральний собор Буенос-Айреса
Розташування Буенос-Айреса на мапі Аргентини
Розташування Буенос-Айреса на мапі Аргентини
Основні дані
Країна Аргентина Аргентина
Регіон Федеральний округ Аргентини
Засноване 3 лютого 1536 (Педро де Мендоса)
11 червня 1580 (Хуан де Ґарай)
Населення 2 891 082 осіб[1]
Агломерація Великий Буенос-Айрес
Площа міста 202[2] км²
Густота населення 14 312,29 осіб/км²
Поштові індекси 1000 - 14хх
Телефонний код +54 11
Географічні координати 34°36′12″ пд. ш. 58°22′54″ зх. д. / 34.60333° пд. ш. 58.38167° зх. д. / -34.60333; -58.38167Координати: 34°36′12″ пд. ш. 58°22′54″ зх. д. / 34.60333° пд. ш. 58.38167° зх. д. / -34.60333; -58.38167
Часовий пояс ART
Висота над рівнем моря 25 м
Поділ міста 15 комун[3]
48 районів (офіційно)[4]
110 районів (неофіційно)
Назва мешканців портеньйо
Міська влада
Веб-сторінка BuenosAires.gov.ar
Мер міста Маурісіо Макрі
Буенос-Айрес (Аргентина)
Буенос-Айрес
Буенос-Айрес

Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires — Добрі Вітри, читається як Аудіо [ˈbwenoˈsaiɾes]опис файлу) — столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі — Великий Буенос-Айрес[5].

Історія[ред.ред. код]

Мапа міста 1536 року
Затвердження конституції. 1854 рік
Відкриття залізниці. 1873 рік
Спорудження метро. 1912 рік
Вулиця 9 липня. 1937 рік

Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою[6] на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків.

При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене[7] і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Трінідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad — місто пресвятої Трійці). Для порту було залишено стару назву — Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires).

Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву — в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»).

Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів.

Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата 1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи[8].

1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад.

1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення[9][10].

1825 року початок Аргентино-Бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати[11].

1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч.

У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації[12].

14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року.

1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес.

1854 року було створено муніципалітет.

1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої лихоманки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов[13].

У 1880 р. він став центом Федеративної Республіки Аргентина.

1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього.

1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро.

У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу.

1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення[14][15].

У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі.

1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня — один із символів міста.

Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на міську агломерацію Великий Буенос-Айрес[16].

У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, в результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700[17][18]. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами.

1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма — Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована.

17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб[19]. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши понад 300 осіб[20].

У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах[21].

30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432[22].

2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини.

Природні умови[ред.ред. код]

Сніг у Буенос-Айресі 1918 року

Столиця знаходиться в південно-східній частині Аргентини, на рівнинній місцевості, в субтропічному природному поясі. Природна рослинність околиць міста представлена типовими для лугових степів і саван породами дерев і трав.

Буенос-Айрес розташований на відстані 275 км від Атлантичного океану в добре захищеній бухті затоки Ла-Плата. Середня температура повітря в липні становить +10 °C, а в січні +24 °C, впродовж року 17,6 °C. Кількість опадів на території міста становить — 1146 мм в рік[23][24].

У Буенос-Айресі переважають такі вітри[25]:

  • Памперо з південного заходу, дуже холодний та сухий, переважає влітку
  • південно-східний Судестада, переважає у квітні і жовтні, прохолодний і дуже вологий, часто приносить опади, які провокують підтоплення[26]

Снігопади не характерні для міста. Останній сніг випадав 9 липня 2007 року. Від початку систематичних метеорологічних спостережень у 1870 році у місті було зареєстровано ще лише один снігопад 1918 року і мокрий сніг 1912, 1928 і 1967 року[27].

Клімат Буенос-Айреса
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Абсолютний максимум, °C 43,3 38,7 37,9 36 31,6 28,5 30,2 34,4 34 34 36,8 40,5
Середній максимум, °C 30,4 28,7 26,4 22,7 19 15,6 14,9 17,3 18,9 22,5 25,3 28,1
Середня температура, °C 25,4 24 21,7 18,2 14,6 11,6 11,1 13,1 14,4 17,7 20,6 23,2
Середній мінімум, °C 20,4 19,4 17 13,7 10,3 7,6 7,4 8,9 9,9 13 15,9 18,4
Абсолютний мінімум, °C 5,9 4,2 2,8 −2,3 −4 −5,3 −5,4 −4 −2,4 −2 1,6 3,7
Норма опадів, мм 120 122 154 115 100 50 55 65 78 140 130 114
Джерело: http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=5

Економіка[ред.ред. код]

На 2008 рік ВВП міста складав 400,5 млрд. песо[28]. Основним сектором економіки міста є сфера послуг, яка представляє 78% ВВП Буенос-Айреса і 56% країни. Однією з галузей, які розвиваються найбільш динамічно, є будівництво.

Також у місті знаходиться найбільший[29] і один із найважливіших портів Аргентини. Через нього проходить 70% аргентинського імпорту і 40% зовнішньої торгівлі.

Буенос-Айрес є важливим фінансовим центром. 53% депозитів країни. 90% фінансових установ Аргентини мають центральний офіс у Буенос-Айресі.

Виробництво представляє 14,2% ВВП міста. Найбільше зростання спостерігається у фармацевтиці, хімічній і швейній промисловості. 60% доходів промисловості міста сконцентровані у галузях харчової промисловості, виробництва тютюну, медикаментів, паперу.

Останніми роками великого значення набуває туризм. З 2002 по 2004 роки на 10,7% зросла кількість готелів, а число зайнятих у готельному бізнесі — на 42,9%.

Швидко розвивається сектор інформаційних технологій. У Буенос-Айресі знаходиться 70% аргентинських розробників програмного забезпечення, які щороку приносять у державний бюджет 340 млн доларів.

Населення, мова, віросповідання[ред.ред. код]

Багатонаціональний народ на вулицях Буенос-Айреса
Еклектична архітектура міста

Чисельність населення столиці Аргентини разом з передмістями перевищує 12,8 млн чоловік, що становить майже третину населення країни в цілому і половину її міського населення. Місто є дуже багатонаціональним. Основну частину населення складають вихідці з Іспанії й Італії[30]. Близько 30% — метиси і представники інших народностей, серед яких виділяються общини: арабів, євреїв, англійців, вірмен, японців, китайців і корейців, також велика кількість переселенців із сусідніх країн, в першу чергу з Болівії[31] і Парагваю[32].

Рік перепису Населення Буенос-Айресу[33]
1580 64
1779 24 205
1801 40 000
1855 90 076
1869 177 787
1875 230 000
1895 663 854
1904 950 891
1914 1 575 814
1936 2 415 142
1947 2 981 043
1960 2 966 634
1970 2 972 453
1980 2 922 829
1991 2 965 403
2001 2 776 138
2010 2 891 082

Державна мова — іспанська, але частина населення використовує італійську, португальську, англійську, німецьку і французьку.

Серед віруючого населення міста більшість є прихильниками католицизму, незначна частина жителів столиці сповідають іслам та іудаїзм.

Персоналії[ред.ред. код]

Українці Буенос-Айреса[ред.ред. код]

Померли[ред.ред. код]

Освіта[ред.ред. код]

Статистика
Навчальні заклади[34]
Рівень Загалом Державні Приватні
 Дошкільні 683 204 479
 Початкові 890 454 436
 Середні 484 145 339
 Вищі 261 51 210
Кількість учнів[34]
Рівень Загалом Державні Приватні
 Дошкільні 101 358 45 961 55 397
 Початкові 263 719 149 549 114 170
 Середні 195 294 104 011 91 283
 Вищі 96 200 34 567 61 633
Факультет економіки Університету Буенос-Айреса
Коледж Санта-Фелісітас

Місто Буенос-Айрес має найнижчий рівень неграмотності в Аргентині, який становить 0,45% серед осіб, які досягли віку 10 років.[35]

Згідно з даними 2006 року,[34] 96,5% дітей відвідують дошкільні навчальні заклади, 98,6% — початкові і 87,0% середні.

У Буенос-Айресі знаходиться велика кількість освітніх закладів усіх рівнів, більшість з яких є приватними. Водночас кількість учнів у приватних установах менша, ніж у державних.

Значна кількість учнів закладів освіти Буенос-Айреса проживають не у самому місті, а в прилеглих містечках. На 2005 рік їх кількість становила 4,5% серед дошкільнят, 11,8% у початкових школах і 19,5% у середніх школах.[34]

У місті функціонують 22 багатомовні школи, де викладання ведеться англійською, французькою, португальською, італійською.

У місті знаходиться велика кількість університетів, зокрема один з найпрестижніших в Латинській Америці — Університет Буенос-Айреса.[36]. Також тут знаходиться центральне відділення Національного Технологічного Університету — найбільшого вишу технічного профілю в Аргентині. Також у місті знаходиться багато приватних університетів:

  • Технологічний інститут Буенос-Айреса
  • Інститут військової освіти
  • Аргентинський університет підприємництва
  • Аргентинський католицький університет
  • Центр вищої освіти з точних наук
  • Аргентинський університет Джона Ф. Кеннеді
  • Університет Бельграно
  • Університет Сальвадора
  • Південний університет
  • Університет підприємництва і гуманітарних наук
  • Університет Палермо
  • Університет Торкуато ді Телья
  • Університет кіно
  • Католицький університет Сальти
  • Університет Флореса
  • Університет CEMA
  • Університет Фавалоро
  • Інститут федеральної поліції Аргентини
  • Університет аргентинського соціального музею

Культура[ред.ред. код]

Панорама міста
Панорама міста

Буенос-Айрес є одним з найкрасивіших міст Південної Америки, завдяки чому його часто називають латиноамериканським Парижем. Його планування відзначається простотою й представлене головною площею і мережею геометрично розташованих вулиць. В архітектурі міста поєднуються стилі арт деко, ар нуво і неоготики. Основними архітектурними пам'ятками Буенос-Айреса є ратуша (1724—1754 рр.) і церкви Ель Пілар (1716—1732 рр.) і Святого Ігнатія (1710—1734 рр.). У числі найкрасивіших вулиць столиці можна назвати центральні Травневий проспект (1889 р.), вулицю 9 липня (1930 р.) і вулицю генерала Паса (1937—1941 рр.). За проектом архітектора В. Меано будувалися Палац конгресу і театру Колумба (1908 рік). У 1958 р. до списку архітектурних визначних пам'яток Буенос-Айреса увійшли будівлі Муніципального театру і етнографічного музею, а 1942 року — Кафедральний собор. Будівлі Південноамериканського і Лондонського банків, створені в 1966—1967 рр., також привертають увагу.

Буенос-Айрес є найбільшим культурним центром країни. У місті є Бібліотека Конгресу, консерваторія (1893 р., заснована композитором Альберто Вільямсом), Національна бібліотека та багато інших науково-дослідних установ, серед яких виділяються Музей сучасного мистецтва, Національний історичний, Аргентинський музей природничих наук, Національний музей образотворчого мистецтва. В районі Реколета розташована знаменита книгарня «El Ateneo Grand Splendid», що розмістилася в приміщенні колишнього театру.

Вважається, що широко відомий танець танго, веде своє походження з околиць Буенос-Айреса, де він набув широкого поширення серед небагатих верств населення. У 1910 р. танго набуло популярності у столиці Франції і поступово поширилося по всьому світу. 11 грудня щорічно святкується в місті як «День танго». Буенос-Айрес є містом барвистих фестивалів, національних свят і спортивних заходів.

Спорт[ред.ред. код]

Спортом номер один і гордістю всіх городян, безперечно, є футбол. Протистояння клубів Рівер Плейт і Бока Хуніорс двічі на рік збирають повні стадіони. Окрім того, у місті є ще декілька професійних футбольних клубів, які грають у першому дивізіоні (Велес Сарсфілд, Сан-Лоренсо де Альмагро, Аргентинос Хуніорс, Уракан і Олл Бойз) і другому дивізіоні (Ферро Карріль Оесте, Нуева Чікаго, Атланта і Барракас Сентраль).

У 1950 і 1990 роках в місті проходили Чемпіонати світу з баскетболу, а в 1978 році Аргентина отримала право на проведення Чемпіонату Світу з футболу, фінальний матч якого проходив в Буенос-Айресі. 25 червня у фінальному поєдинку турніру збірна Аргентини з рахунком 3:1 переграла команду Голландії, і вперше в своїй історії стала кращою на планеті.

У період з 1953 р. по 1998 р., в місті було проведено 20 етапів автоперегонів класу Формула 1. Гран-прі Аргентини проводилися на автодромі імені Оскара Гальвеса. 1998 р. даний етап гран-прі був викреслений з календаря чемпіонатів Формули 1 у зв'язку з фінансовими труднощами господарів траси, проте, практично щовихідного на цьому автодромі проходять заїзди менш визначних гоночних турнірів, як національних, так і міжнародних. Також у місті популярні такі види спорту, як великий теніс, хокей на траві і регбі.

Стадіон Монументаль Рівер Плейт, де проходив фінал чемпіонату світу 1978 року
Стадіон Монументаль Рівер Плейт, де проходив фінал чемпіонату світу 1978 року

Комунікації[ред.ред. код]

Зв'язок[ред.ред. код]

В місті розвинені сучасні комунікаційні технології. У місті працює декілька стільникових операторів. Вартість швидкісного Інтернету ADSL, що має найбільше розповсюдження серед можливих підключень інтернет-користувачів столиці Аргентини, за світовими мірками порівняно невисока. Основний інтернет-бум обрушився на місто в 2000 році, і з року в рік кількість користувачів глобальної мережі росте. У центральній частині Буенос-Айреса в наш час[Коли?] функціонує близько 200 точок бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi.

Транспорт[ред.ред. код]

У місті діє розгалужена система громадського транспорту, яка представлена такими його видами:

Аеродром Хорхе Ньюбері
Станція Ретіро

Буенос-Айрес має такі шляхи сполучення:

  • аеропорти:
    • 2 комерційних: Міжнародний аеропорт Міністро Пістаріні і вантажний аеропорт Aeroparque Jorge Newbery
    • 5 військових
    • 2 приватних[37]
  • порт, який за сезон приймає близько 100 тисяч туристів
  • залізниця, представлена 5 лініями:
  • автошляхи

Райони Буенос-Айреса[ред.ред. код]

Панорама району Пуерто-Мадеро
Панорама району Пуерто-Мадеро

Буенос-Айресі офіційно поділяється на 48 районів[38], більшість з яких збігаються у межах з історичними парафіями міста:

  • Сан-Тельмо (ісп. San Telmo)
  • Велес Сарсфілд (ісп. Vélez Sársfield)
  • Версаль (ісп. Versalles)
  • Вілья Креспо (ісп. Villa Crespo)
  • Вілья дель Парке (ісп. Villa del Parque)
  • Вілья Девото (ісп. Villa Devoto)
  • Вілья Хенераль Мітре (ісп. Villa Gral. Mitre)
  • Вілья Лугано (ісп. Villa Lugano)
  • Вілья Луро (ісп. Villa Luro)
  • Вілья Ортусар (ісп. Villa Ortúzar)
  • Вілья Пуеррейдон (ісп. Villa Pueyrredón)
  • Вілья Реаль (ісп. Villa Real)
  • Вілья Ріачуело (ісп. Villa Riachuelo)
  • Вілья Санта Ріта (ісп. Villa Santa Rita)
  • Вілья Солдаті (ісп. Villa Soldati)
  • Вілья Уркіса (ісп. Villa Urquiza)
Комуни Буенос-Айреса

Крім того, місто неофіційно поділяється на більш ніж 110 районів. 2005 року влада Буенос-Айреса також ухвалила додатковий поділ міста на 15 комун[39]:

  1. Ретіро, Сан-Ніколас, Пуерто-Мадеро, Сан-Тельмо, Монсеррат і Констітусьйон
  2. Реколета
  3. Сан-Крістобаль і Бальванера
  4. Ла-Бока, Барракас, Парке Патрісьйос і Нуева Помпея
  5. Альмагро і Боедо
  6. Кабажіто
  7. Флорес і Парке Чакабуко
  8. Вілья Солдаті, Вілья Ріачуело і Вілья Лугано
  9. Парке Авельянеда, Ліньєрс і Матадерос
  10. Вілья Реаль, Монте Кастро, Версаль, Флореста, Велес Сарсфілд і Вілья Луро
  11. Вілья Хенераль Мітре, Вілья Девото, Вілья дель Парке і Вілья Санта Ріта
  12. Коглан, Сааведра, Вілья Уркіса і Вілья Пуейрредон
  13. Бельграно, Нуньєс і Колехьялес
  14. Палермо
  15. Чакаріта, Вілья Креспо, Патерналь, Вілья Ортусар, Агрономія і Парке Час

Міста-побратими[ред.ред. код]

Буенос-Айрес має велику кількість міст-побратимів.[40]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
  2. http://www.cedom.gov.ar/es/ciudad/barrios/ciudad/ciudad.html
  3. http://boletinoficial.buenosaires.gob.ar/areas/leg_tecnica/boletines/20051007.htm#1
  4. http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=55&lang=es
  5. http://www.demographia.com/db-worldua2015.pdf
  6. http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
  7. http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
  8. http://books.google.com/books?id=3T0JgfcN89EC&pg=PA28&dq=Buenos+Aires+%22muy+noble+y+muy+leal%22+1716&hl=es&ei=seXaTIi0MIT68AaHq4jrCQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDwQ6AEwBA#v=onepage&q&f=false
  9. http://books.google.com/books?id=v2VQAAAAMAAJ&pg=PA46&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=1&ved=0CDEQuwUwAA#v=onepage&q=40000%20habitantes%20%22Buenos%20Aires%22%201810&f=false
  10. http://books.google.com/books?id=FXfe1-2WWP0C&pg=PA24&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=8&ved=0CE8QuwUwBw#v=onepage&q&f=false
  11. http://www.elhistoriador.com.ar/biografias/r/rivadavia.php
  12. http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
  13. http://www.revistapersona.com.ar/Persona34/34DHowlin.htm
  14. http://www.faggella.com.ar/histoargenta/liberal.htm
  15. http://www.elbarriopueyrredon.com.ar/ediciones%2010/mayo/noticias_bicentenario_ciudad.shtml
  16. http://www.indec.mecon.gov.ar/nuevaweb/cuadros/2/pobl_1895-01.xls
  17. http://www.elargentino.com/nota-45390-A-54-anos-del-dia-en-que-bombardearon-al-pueblo-reunido-en-la-Plaza-de-Mayo.html
  18. http://www.criticadigital.com.ar/impresa/index.php?secc=nota&nid=26082
  19. http://www.perfil.com/contenidos/2008/03/17/noticia_0003.html
  20. http://www.losandes.com.ar/notas/2010/7/16/un-502823.asp
  21. http://www.clarin.com/diario/2001/12/21/p-02615.htm
  22. http://www.clarin.com/diario/2009/08/19/um/sentencia.doc
  23. http://estatico.buenosaires.gov.ar/areas/med_ambiente/apra/des_sust/archivos/pacc/cap2_pacc_ba3030.pdf
  24. http://www.climate-charts.com/Locations/a/AG87585.php
  25. http://estatico.buenosaires.gov.ar/areas/med_ambiente/apra/des_sust/archivos/pacc/cap2_pacc_ba3030.pdf
  26. http://www.portalplanetasedna.com.ar/clima7.htm
  27. http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=23
  28. http://www.buenosaires.gov.ar/areas/hacienda/sis_estadistico/anuario_2006/tomo1/09.pdf
  29. http://www.puertobuenosaires.gov.ar/BA_RRII_historia.asp?lang=1
  30. http://www.asteriscos.tv/dossier-3.html
  31. http://www.pagina12.com.ar/diario/elpais/1-65381-2006-04-09.html
  32. http://www.oni.escuelas.edu.ar/olimpi98/BajarondelosBarcos/Colectividades/Paraguay/parapri.htm
  33. http://www.indec.mecon.gov.ar/nuevaweb/cuadros/2/pobl_1895-01.xls
  34. а б в г Anuario Estadísitco de la Ciudad de Buenos Aires - Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires.
  35. INDEC, Перепис 2001
  36. "Universidades argentinas, lejos en los rankings"
  37. http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=53&Itemid=40&lang=es
  38. http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=55&lang=es
  39. http://www.buenosaires.gov.ar/areas/leg_tecnica/boletines/20051007.htm#1
  40. Список міст-побратимів
  41. Relación de ciudades hermanadas con Latinoamérica Accedido el 17 de agosto de 2007.
  42. Documento de declaración de hermanamiento entre las capitales latinoamericanas. Municipalidad de Madrid, URL último acceso el 18/11/2007.
  43. Ley Nº 682
  44. Buenos Aires y Barranquilla serán ciudades hermanas
  45. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Посилання[ред.ред. код]