Буенос-Айрес
Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires — Добрі Вітри, читається як 
[ˈbwenoˈsaiɾes]опис файлу) — столиця Аргентини, адміністративний, культурний і економічний центр країни й одне з найбільших міст Південної Америки. Утворює одну з найбільших агломерацій у світі — Великий Буенос-Айрес[5].
Зміст |
Історія[ред.]
.jpg)
.png)
.JPG)
Буенос-Айрес заснований в 1536 (за іншими даними в 1535) році іспанським конкістадором Педро Мендосою[6] на південному березі Ла-Плати і включав велике поселення, яке надалі використовувалося як опорний пункт для пересування переселенців вглиб країни, і зручну гавань, яка давала можливість подорожувати по Атлантиці. Місто отримало назву Реаль-де-Нуестра-Сеньйора-Санта-Марія-дель-Буен-Айре (ісп. Real de Nuestra Señora Santa María del Buen Aire) на честь Богоматері Бонаріа, покровительки моряків.
При нападі індіанців в 1541 р. місто було спалене[7] і покинуте. В 1580 р. воно було відновлене Хуаном де Гараєм під назвою Сьюдад-де-ла-Сантісіма-Трінідад (ісп. Ciudad de la Santísima Trinidad — місто пресвятої Трійці). Для порту було залишено стару назву — Пуерто-де-Буенос-Айрес (ісп. Puerto de Buenos Aires).
Злиття морського порту і містечка, що стояло неподалеку, стало причиною об'єднання їх назв в одну довгу фразу «Місто Пресвятої Трійці і порт Богоматері Святої Марії хороших вітрів» (ісп. «Cuidad de la Santísima Trinidad y Puerto de Nuestra Señora de Santa María del Buen Aire»). На початку XIX в. назву було скорочено до Буенос-Айрес («хороші вітри»). Сучасні жителі Аргентини ще більш скоротили назву — в наші дні його неофіційно називають Байрес (ісп. «Bs. As.»).
Від часів свого заснування місто неодноразово намагалися захопити. 1582 року це намагався зробити англійський корсар. 1587 року Буенос-Айрес хотів узяти англієць Томас Кавендіш. 1658 року на місто напали за наказом Людовіка XIV, короля Франції. 1699 року місто намагалася захопити банда піратів.
Буенос-Айрес отримав статус столиці іспанської колонії Ріо-де-Ла-Плата 1776 року, завдяки чому розпочався період його процвітання та притоку мігрантів з країн Європи[8].
1806 року місто було окуповане англійцями, але невдовзі відбите назад.
1810 року у місті розпочалася Травнева революція і Буенос-Айрес став одним з найважливіших стратегічних центрів боротьби з Іспанією за незалежність американських колоній. На той час у місті проживало 40 тисяч мешканців і воно мало важливе геополітичне значення[9][10].
1825 року початок Аргентино-Бразильської війни змусив уряд Аргентини зорганізувати владу в країні, створити військо і посаду президента. 1826 року Буенос-Айрес став столицею Об'єднаних провінцій Ріо-де-ла-Плати[11].
1836 року у місті налічувалося 62 000 жителів, а 1852 року населення досягло 85 тисяч.
У вересні 1852 року у Буенос-Айресі спалахнула революція, яка вимагала його незалежності. Мети не було досягнуто і Буенос-Айрес разом з рештою провінцій увійшов до Аргентинської конфедерації[12].
14 липня 1863 року у Буенос-Айресі розпочав роботу міський трамвай, який проіснував до 19 лютого 1963 року.
1873 року у місті було збудовано залізницю, яка поєднала його з містечком Флорес.
1854 року було створено муніципалітет.
1871 року у місті спалахнула епідемія жовтої лихоманки, яка значно скоротила його населення. Після цього у місті було збудовано водопровід і кілька парків для покращення санітарних умов[13].
У 1880 р. він став центом Федеративної Республіки Аргентина.
1897 року було відкрито новий порт міста, який задовольнив зростанню обсягів продукції, яка проходила через нього.
1910 року у місті з розмахом святкувалося сторіччя незалежності Аргентини, завдяки чому було значно покращено інфраструктуру міста. 1913 року у Буенос-Айресі відкрилося перше у Латинській Америці метро.
У XX в. Буенос-Айрес неодноразово ставав лідером в класових війнах Аргентинської Республіки. У 1919 р. спокійне життя Буенос-Айреса було кілька разів порушене хвилюваннями серед робочого класу.
1895 року населення міста досягло 649 000 мешканців. З 1895 по 1914 роки до міста прибула велика хвиля мігрантів, завдяки чому 1914 року його населення становило 1 575 000 мешканців. Також зростало його культурне і економічне значення[14][15].
У 1930 р. до влади в столиці прийшли військові, які підтримували проникнення в столицю іноземного капіталу і утворення нової буржуазії. У Буенос-Айресі з'явилися перші міські нетрі.
1936 року було збудовано Обеліск на вулиці 9 Липня — один із символів міста.
Закінчення Другої світової війни ознаменувалося обранням на посаду президента Х. Д. Перона. У цей час в Аргентині посилилася внутрішня міграція, завдяки чому населення Буенос-Айреса знову зросло. Місто перетворилося на міську агломерацію Великий Буенос-Айрес[16].
У 1950-х рр. в місті відбулося декілька страйків. 1955 року відбулося бомбардування Травневої площі, в результаті чого загинули 308 осіб і були поранені більше 700[17][18]. Для столиці і країни в цілому розпочалися десятиліття під управлінням військових, що привело до економічної кризи. Лише з середини 1990-х рр. місто знову почало розвиватися інтенсивними темпами.
1986 року було запропоновано перенести столицю Аргентини з Буенос-Айреса до агломерації В'єдма — Кармен-де-Патагонес, але ця пропозиція не була реалізована.
17 березня 1992 року біля посольства Ізраїлю було здійснено теракт, через який загинули 29 осіб[19]. 18 липня 1994 року теракт повторився на цьому ж місці, забравши 85 життів і поранивши більше 300 осіб[20].
У грудні 2001 року Аргентина переживала глибоку кризу, яка супроводжувалася маршами протесту і заворушеннями у Буенос-Айресі та інших містах[21].
30 грудня 2004 року у місті відбулася велика пожежа, у якій загинуло 193 особи і були поранені 1432[22].
2010 року у місті з розмахом святкувалося двохсотріччя незалежності Аргентини.
Природні умови[ред.]
Столиця знаходиться в південно-східній частині Аргентини, на рівнинній місцевості, в субтропічному природному поясі. Природна рослинність околиць міста представлена типовими для лугових степів і саван породами дерев і трав.
Буенос-Айрес розташований на відстані 275 км від Атлантичного океану в добре захищеній бухті затоки Ла-Плата. Середня температура повітря в липні складає +10 °C, а в січні +24 °C, впродовж року 17,6 °C. Кількість опадів на території міста складає — 1146 мм в рік[23][24].
У Буенос-Айресі переважають такі вітри[25]:
- Памперо з південного заходу, дуже холодний та сухий, переважає влітку
- південно-східний Судестада, переважає у квітні і жовтні, прохолодний і дуже вологий, часто приносить опади, які провокують підтоплення[26]
Снігопади не характерні для міста. Останній сніг випадав 9 липня 2007 року. Від початку систематичних метеорологічних спостережень у 1870 році у місті було зареєстровано ще лише один снігопад 1918 року і мокрий сніг 1912, 1928 і 1967 року[27].
| Клімат Буенос-Айреса | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | |
| Абсолютний максимум, °C | 43,3 | 38,7 | 37,9 | 36 | 31,6 | 28,5 | 30,2 | 34,4 | 34 | 34 | 36,8 | 40,5 | |
| Середній максимум, °C | 30,4 | 28,7 | 26,4 | 22,7 | 19 | 15,6 | 14,9 | 17,3 | 18,9 | 22,5 | 25,3 | 28,1 | |
| Середня температура, °C | 25,4 | 24 | 21,7 | 18,2 | 14,6 | 11,6 | 11,1 | 13,1 | 14,4 | 17,7 | 20,6 | 23,2 | |
| Середній мінімум, °C | 20,4 | 19,4 | 17 | 13,7 | 10,3 | 7,6 | 7,4 | 8,9 | 9,9 | 13 | 15,9 | 18,4 | |
| Абсолютний мінімум, °C | 5,9 | 4,2 | 2,8 | −2,3 | −4 | −5,3 | −5,4 | −4 | −2,4 | −2 | 1,6 | 3,7 | |
| Норма опадів, мм | 120 | 122 | 154 | 115 | 100 | 50 | 55 | 65 | 78 | 140 | 130 | 114 | |
| Джерело: http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=5 | |||||||||||||
Економіка[ред.]
.JPG)
На 2008 рік ВВП міста складав 400,5 млрд. песо[28]. Основним сектором економіки міста є сфера послуг, яка представляє 78% ВВП Буенос-Айреса і 56% країни. Однією з галузей, які розвиваються найбільш динамічно, є будівництво.
Також у місті знаходиться найбільший[29] і один із найважливіших портів Аргентини. Через нього проходить 70% аргентинського імпорту і 40% зовнішньої торгівлі.
Буенос-Айрес є важливим фінансовим центром. 53% депозитів країни. 90% фінансових установ Аргентини мають центральний офіс у Буенос-Айресі.
Виробництво представляє 14,2% ВВП міста. Найбільше зростання спостерігається у фармацевтиці, хімічній і швейній промисловості. 60% доходів промисловості міста сконцентровані у галузях харчової промисловості, виробництва тютюну, медикаментів, паперу.
Останніми роками великого значення набуває туризм. З 2002 по 2004 роки на 10,7% зросла кількість готелів, а число зайнятих у готельному бізнесі — на 42,9%.
Швидко розвивається сектор інформаційних технологій. У Буенос-Айресі знаходиться 70% аргентинських розробників програмного забезпечення, які щороку приносять у державний бюджет 340 млн. доларів.
Населення, мова, віросповідання[ред.]
Чисельність населення столиці Аргентини разом з передмістями перевищує 12,8 млн. чоловік, що складає майже третину населення країни в цілому і половину її міського населення. Місто є дуже багатонаціональним. Основну частину населення складають вихідці з Іспанії й Італії[30]. Близько 30% — метиси і представники інших народностей, серед яких виділяються общини: арабів, євреїв, англійців, вірмен, японців, китайців і корейців, також велика кількість переселенців із сусідніх країн, в першу чергу з Болівії[31] і Парагваю[32].
| Рік перепису | Населення Буенос-Айресу[33] |
|---|---|
| 1580 | 64 |
| 1779 | 24 205 |
| 1801 | 40 000 |
| 1855 | 90 076 |
| 1869 | 177 787 |
| 1875 | 230 000 |
| 1895 | 663 854 |
| 1904 | 950 891 |
| 1914 | 1 575 814 |
| 1936 | 2 415 142 |
| 1947 | 2 981 043 |
| 1960 | 2 966 634 |
| 1970 | 2 972 453 |
| 1980 | 2 922 829 |
| 1991 | 2 965 403 |
| 2001 | 2 776 138 |
| 2010 | 2 891 082 |
Державна мова — іспанська, але частина населення використовує італійську, португальську, англійську, німецьку і французьку.
Серед віруючого населення міста більшість є прихильниками католицизму, незначна частина жителів столиці сповідають іслам та іудаїзм.
Персоналії[ред.]
- Енріке Мартінез Кодо — аргентинський журналіст, розвідник, історик Української Повстанської Армії.
Українці Буенос-Айреса[ред.]
Померли[ред.]
- Мацейко Григорій — член Організації українських націоналістів, виконавець замаху на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького.
- Онацький Євген — журналіст і науковець, член Української Центральної Ради, провідний діяч Організації Українських Націоналістів
- Полянський Юрій — український геолог, географ і археолог, старшина УГА, перший крайовий комендант Української Військової Організації
Освіта[ред.]
| Статистика | |||
|---|---|---|---|
| Навчальні заклади[34] | |||
| Рівень | Загалом | Державні | Приватні |
| Дошкільні | 683 | 204 | 479 |
| Початкові | 890 | 454 | 436 |
| Середні | 484 | 145 | 339 |
| Вищі | 261 | 51 | 210 |
| Кількість учнів[34] | |||
| Рівень | Загалом | Державні | Приватні |
| Дошкільні | 101 358 | 45 961 | 55 397 |
| Початкові | 263 719 | 149 549 | 114 170 |
| Середні | 195 294 | 104 011 | 91 283 |
| Вищі | 96 200 | 34 567 | 61 633 |
Місто Буенос-Айрес має найнижчий рівень неграмотності в Аргентині, який становить 0,45% серед осіб, які досягли віку 10 років.[35]
Згідно з даними 2006 року,[34] 96,5% дітей відвідують дошкільні навчальні заклади, 98,6% — початкові і 87,0% середні.
У Буенос-Айресі знаходиться велика кількість освітніх закладів усіх рівнів, більшість з яких є приватними. Водночас кількість учнів у приватних установах менша, ніж у державних.
Значна кількість учнів закладів освіти Буенос-Айреса проживають не у самому місті, а в прилеглих містечках. На 2005 рік їх кількість становила 4,5% серед дошкільнят, 11,8% у початкових школах і 19,5% у середніх школах.[34]
У місті функціонують 22 багатомовні школи, де викладання ведеться англійською, французькою, португальською, італійською.
У місті знаходиться велика кількість університетів, зокрема один з найпрестижніших в Латинській Америці — Університет Буенос-Айреса.[36]. Також тут знаходиться центральне відділення Національного Технологічного Університету — найбільшого вишу технічного профілю в Аргентині. Також у місті знаходиться багато приватних університетів:
|
|
|
Культура[ред.]
Буенос-Айрес є одним з найкрасивіших міст Південної Америки, завдяки чому його часто називають латиноамериканським Парижем. Його планування відзначається простотою й представлене головною площею і мережею геометрично розташованих вулиць. В архітектурі міста поєднуються стилі арт деко, ар нуво і неоготики. Основними архітектурними пам'ятками Буенос-Айреса є ратуша (1724—1754 рр.) і церкви Ель Пілар (1716—1732 рр.) і Святого Ігнатія (1710—1734 рр.). У числі найкрасивіших вулиць столиці можна назвати центральні Травневий проспект (1889 р.), вулицю 9 липня (1930 р.) і вулицю генерала Паса (1937—1941 рр.). За проектом архітектора В. Меано будувалися Палац конгресу і театру Колумба (1908 рік). У 1958 р. до списку архітектурних визначних пам'яток Буенос-Айреса увійшли будівлі Муніципального театру і етнографічного музею, а 1942 року — Кафедральний собор. Будівлі Південноамериканського і Лондонського банків, створені в 1966—1967 рр., також привертають увагу.
Буенос-Айрес є найбільшим культурним центром країни. У місті є Бібліотека Конгресу, консерваторія (1893 р., заснована композитором Альберто Вільямсом), Національна бібліотека та багато інших науково-дослідних установ, серед яких виділяються Музей сучасного мистецтва, Національний історичний, Аргентинський музей природничих наук, Національний музей образотворчого мистецтва.
Вважається, що широко відомий танець танго, веде своє походження з околиць Буенос-Айреса, де він набув широкого поширення серед небагатих верств населення. У 1910 р. танго набуло популярності у столиці Франції і поступово поширилося по всьому світу. 11 грудня щорічно святкується в місті як «День танго». Буенос-Айрес є містом барвистих фестивалів, національних свят і спортивних заходів.
Спорт[ред.]
Спортом номер один і гордістю всіх городян, безперечно, є футбол. Протистояння клубів Рівер Плейт і Бока Хуніорс двічі на рік збирають повні стадіони. Окрім того, у місті є ще декілька професійних футбольних клубів, які грають у першому дивізіоні (Велес Сарсфілд, Сан-Лоренсо де Альмагро, Аргентинос Хуніорс, Уракан і Олл Бойз) і другому дивізіоні (Ферро Карріль Оесте, Нуева Чікаго, Атланта і Барракас Сентраль).
У 1950 і 1990 роках в місті проходили Чемпіонати світу з баскетболу, а в 1978 році Аргентина отримала право на проведення Чемпіонату Світу з футболу, фінальний матч якого проходив в Буенос-Айресі. 25 червня у фінальному поєдинку турніру збірна Аргентини з рахунком 3:1 переграла команду Голландії, і вперше в своїй історії стала кращою на планеті.
У період з 1953 р. по 1998 р., в місті було проведено 20 етапів автоперегонів класу Формула 1. Гран-прі Аргентини проводилися на автодромі імені Оскара Гальвеса. 1998 р. даний етап гран-прі був викреслений з календаря чемпіонатів Формули 1 у зв'язку з фінансовими труднощами господарів траси, проте, практично щовихідного на цьому автодромі проходять заїзди менш визначних гоночних турнірів, як національних, так і міжнародних. Також у місті популярні такі види спорту, як великий теніс, хокей на траві і регбі.
Комунікації[ред.]
Зв'язок[ред.]
В місті розвинені сучасні комунікаційні технології. У місті працює декілька стільникових операторів. Вартість швидкісного Інтернету ADSL, що має найбільше розповсюдження серед можливих підключень інтернет-користувачів столиці Аргентини, за світовими мірками порівняно невисока. Основний інтернет-бум обрушився на місто в 2000 році, і з року в рік кількість користувачів глобальної мережі росте. У центральній частині Буенос-Айреса в наш час[Коли?] функціонує близько 200 точок бездротового доступу до мережі Інтернет за технологією Wi-Fi.
Транспорт[ред.]
У місті діє розгалужена система громадського транспорту, яка представлена такими його видами:
- Метрополітен Буенос-Айреса, який складається з 7 функціонуючих ліній довжиною 40 км
- трамвай, який має дві лінії:
- Преметро (фактично швидкісний трамвай) працює з 1987 року
- Східний Трамвай, відкритий 2008 року
- 135 ліній автобусів
- 2 309 маршрутних таксі
- таксі
.jpg)
.jpg)
Буенос-Айрес має такі шляхи сполучення:
- аеропорти:
- порт, який за сезон приймає близько 100 тисяч туристів
- залізниця, представлена 5 лініями:
- залізниця імені Домінго Фаустіно Сарм'єнто (станція Онсе)
- залізниця імені генерала Бартоломе Мітре (станція Ретіро)
- залізниця імені генерала Мануеля Бельграно (станції Ретіро, Буенос-Айрес)
- залізниця імені генерала Рока (станція Констітусьйон)
- залізниця імені генерала Сан-Мартіна (станція Ретіро)
- залізниця імені генерала Уркіса (станція Федеріко Лакросе)
- автошляхи
Райони Буенос-Айреса[ред.]
Буенос-Айресі офіційно поділяється на 48 районів[38], більшість з яких збігаються у межах з історичними парафіями міста:
|
|
|
Крім того, місто неофіційно поділяється на більш ніж 110 районів. 2005 року влада Буенос-Айреса також ухвалила додатковий поділ міста на 15 комун[39]:
- Ретіро, Сан-Ніколас, Пуерто-Мадеро, Сан-Тельмо, Монсеррат і Констітусьйон
- Реколета
- Сан-Крістобаль і Бальванера
- Ла-Бока, Барракас, Парке Патрісьйос і Нуева Помпея
- Альмагро і Боедо
- Кабажіто
- Флорес і Парке Чакабуко
- Вілья Солдаті, Вілья Ріачуело і Вілья Лугано
- Парке Авельянеда, Ліньєрс і Матадерос
- Вілья Реаль, Монте Кастро, Версаль, Флореста, Велес Сарсфілд і Вілья Луро
- Вілья Хенераль Мітре, Вілья Девото, Вілья дель Парке і Вілья Санта Ріта
- Коглан, Сааведра, Вілья Уркіса і Вілья Пуейрредон
- Бельграно, Нуньєс і Колехьялес
- Палермо
- Чакаріта, Вілья Креспо, Патерналь, Вілья Ортусар, Агрономія і Парке Час
Міста-побратими[ред.]
Буенос-Айрес має велику кількість міст-побратимів.[40]
|
Див. також[ред.]
- 7850 Буенос Айрес — астероїд, названий на честь міста[45].
Примітки[ред.]
- ↑ http://www.censo2010.indec.gov.ar/preliminares/cuadro_totalpais.asp
- ↑ http://www.cedom.gov.ar/es/ciudad/barrios/ciudad/ciudad.html
- ↑ http://boletinoficial.buenosaires.gob.ar/areas/leg_tecnica/boletines/20051007.htm#1
- ↑ http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=55&lang=es
- ↑ http://www.demographia.com/db-worldua2015.pdf
- ↑ http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
- ↑ http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
- ↑ http://books.google.com/books?id=3T0JgfcN89EC&pg=PA28&dq=Buenos+Aires+%22muy+noble+y+muy+leal%22+1716&hl=es&ei=seXaTIi0MIT68AaHq4jrCQ&sa=X&oi=book_result&ct=result&resnum=5&ved=0CDwQ6AEwBA#v=onepage&q&f=false
- ↑ http://books.google.com/books?id=v2VQAAAAMAAJ&pg=PA46&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=1&ved=0CDEQuwUwAA#v=onepage&q=40000%20habitantes%20%22Buenos%20Aires%22%201810&f=false
- ↑ http://books.google.com/books?id=FXfe1-2WWP0C&pg=PA24&dq=40000+habitantes+%22Buenos+Aires%22+1810&hl=es&ei=0AHcTIysBIP88Ab6zMiKCQ&sa=X&oi=book_result&ct=book-preview-link&resnum=8&ved=0CE8QuwUwBw#v=onepage&q&f=false
- ↑ http://www.elhistoriador.com.ar/biografias/r/rivadavia.php
- ↑ http://www.gba.gov.ar/institucional/historia.php
- ↑ http://www.revistapersona.com.ar/Persona34/34DHowlin.htm
- ↑ http://www.faggella.com.ar/histoargenta/liberal.htm
- ↑ http://www.elbarriopueyrredon.com.ar/ediciones%2010/mayo/noticias_bicentenario_ciudad.shtml
- ↑ http://www.indec.mecon.gov.ar/nuevaweb/cuadros/2/pobl_1895-01.xls
- ↑ http://www.elargentino.com/nota-45390-A-54-anos-del-dia-en-que-bombardearon-al-pueblo-reunido-en-la-Plaza-de-Mayo.html
- ↑ http://www.criticadigital.com.ar/impresa/index.php?secc=nota&nid=26082
- ↑ http://www.perfil.com/contenidos/2008/03/17/noticia_0003.html
- ↑ http://www.losandes.com.ar/notas/2010/7/16/un-502823.asp
- ↑ http://www.clarin.com/diario/2001/12/21/p-02615.htm
- ↑ http://www.clarin.com/diario/2009/08/19/um/sentencia.doc
- ↑ http://estatico.buenosaires.gov.ar/areas/med_ambiente/apra/des_sust/archivos/pacc/cap2_pacc_ba3030.pdf
- ↑ http://www.climate-charts.com/Locations/a/AG87585.php
- ↑ http://estatico.buenosaires.gov.ar/areas/med_ambiente/apra/des_sust/archivos/pacc/cap2_pacc_ba3030.pdf
- ↑ http://www.portalplanetasedna.com.ar/clima7.htm
- ↑ http://www.smn.gov.ar/?mod=clima&id=23
- ↑ http://www.buenosaires.gov.ar/areas/hacienda/sis_estadistico/anuario_2006/tomo1/09.pdf
- ↑ http://www.puertobuenosaires.gov.ar/BA_RRII_historia.asp?lang=1
- ↑ http://www.asteriscos.tv/dossier-3.html
- ↑ http://www.pagina12.com.ar/diario/elpais/1-65381-2006-04-09.html
- ↑ http://www.oni.escuelas.edu.ar/olimpi98/BajarondelosBarcos/Colectividades/Paraguay/parapri.htm
- ↑ http://www.indec.mecon.gov.ar/nuevaweb/cuadros/2/pobl_1895-01.xls
- ↑ а б в г Anuario Estadísitco de la Ciudad de Buenos Aires - Gobierno de la Ciudad de Buenos Aires.
- ↑ INDEC, Перепис 2001
- ↑ "Universidades argentinas, lejos en los rankings"
- ↑ http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=53&Itemid=40&lang=es
- ↑ http://www.atlasdebuenosaires.gov.ar/aaba/index.php?option=com_content&task=view&id=422&Itemid=55&lang=es
- ↑ http://www.buenosaires.gov.ar/areas/leg_tecnica/boletines/20051007.htm#1
- ↑ Список міст-побратимів
- ↑ Relación de ciudades hermanadas con Latinoamérica Accedido el 17 de agosto de 2007.
- ↑ Documento de declaración de hermanamiento entre las capitales latinoamericanas. Municipalidad de Madrid, URL último acceso el 18/11/2007.
- ↑ Ley Nº 682
- ↑ Buenos Aires y Barranquilla serán ciudades hermanas
- ↑ Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Буенос-Айрес |
- Офіційний сайт(ісп.)
- Інформація про місто(ісп.)
- Атлас міста(ісп.)(англ.)
- Буенос-Айрес (відео)
|
|||||||
|
||||||||
