Фідель Вальдес Рамос

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фідель Вальдес Рамос

Фідель Вальдес Рамос (тагал. Fidel Valdez Ramos; * 18 березня 1928(19280318)) — 12-й президент Філіппін з 1992 по 1998 рік.

Походження та освіта[ред.ред. код]

Походив із середовища політичної еліти — його батько був членом парламенту і [[Список міністрів закордонних справ Філіппін|міністром закордонних справ Філіппін. Освіту здобув в США, у військовій академії Вест-Пойнт, що випустила багатьох офіцерів для країн, що розвиваються, які згодом стали учасниками правих військових переворотів. Також навчався в Університеті Іллінойсу.

Військова кар'єра і роль в революції[ред.ред. код]

Учасник Корейської війни і війни у ​​В'єтнамі. У правління президента Фердинанда Маркоса в якості начальника поліцейських сил стежив за дотриманням режиму надзвичайного стану. У 1986 році, після дострокових президентських виборів, результати яких були спірними (обидва кандидати заявляли про свою перемогу і фальсифікаціях з боку опонентів), в країні спалахнули протести проти диктатури Маркоса, ініційовані основною противницею Маркоса — Корасон Акіно, вдовою убитого лідера опозиції, ці протести переросли у заворушення. Католицька церква, міністр оборони Хуан Енріле і Фідель Рамос підтримали опозицію. Рамос і Енріле допомогли Корасон Акіно здійснити військовий переворот. Після перевороту і втечі Маркоса з країни Рамос отримав нову посаду начальника генерального штабу. На цій посаді здійснив чистку армії від прихильників поваленого президента. У 1988 році Рамос був призначений міністром національної оборони. Після закінчення президентських повноважень Корасон Акіни в 1992 році, вона запропонувала його кандидатуру в якості свого наступника.

Політична діяльність[ред.ред. код]

Зарекомендував себе політиком правого крила, відразу після перевороту 1986 року за його рекомендацією Акіно вивела з уряду міністрів лівої орієнтації. Виступав проти переговорів з лідерами партизан-комуністів. Прийшовши до влади, продовжував політику ринкових реформ, приватизації та залучення іноземних інвестицій, на противагу соціалістичним реформам часів «демократичної революції» Фердинанда Маркоса.

Посилання[ред.ред. код]