Орден Почесного легіону

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орден Почесного легіону

О́рден Поче́сного легіо́ну (фр. Ordre national de la Légion d'honneur) — найвища нагорода у Франції, яку присуджує президент республіки за військові або цивільні заслуги (найвища нагорода за цивільні заслуги). Легіон засновано 19 травня 1802. Декретом Наполеона Бонапарта від 11 липня 1804 «Про відзнаки членів Почесного Легіону» встановлено орден Легіону. Девіз ордену — Honneur et patrie («Честь і Вітчизна»). Його резиденція — Палац Почесного легіону на лівому березі Сени в Парижі.

Згідно з кодексом Почесного легіону і військової медалі ця почесна організація має статус і права юридичної особи. Приналежність до ордена є вищою відзнакою пошани і офіційного визнання особливих заслуг у Франції.

Орден має три ступені і два достоїнства: ступінь Кавалер, ступінь Офіцер, ступінь Командор, достоїнство Великий Офіцер і найвище достоїнство — Великий Хрест.

Історія заснування[ред.ред. код]

Національний орден (організацію) засновано з наказу Першого Консула Франції Наполеона Бонапарта 19 травня 1802 за прикладом лицарських орденів. Оскільки після Французької революції усі нагороди королівства були скасовані, то вирішено започаткувати новий орден для нагороди як військових, так і цивільних громадян. Ідею нагороди запозичили від римського легіону, де всі члени мали певні звання — легіонер, офіцер, командир — і всі разом нагадували лицарський орден. Орден був поділений на 16 когорт — по регіонах країни. З керівників когорт складалася Велика рада ордену, на чолі якої стояв перший консул — Наполеон.

Кавалери ордену Почесного легіону, пов'язані з Україною[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]