Харито Микола Іванович
| Микола Іванович Харито | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 грудня 1886 |
| Місце народження | Ялта |
| Дата смерті | 9 листопада 1918 (31 рік) |
| Місце смерті | Тихорецьк |
| Поховання | Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник |
| Громадянство |
 Російська імперія |
| Професія | композитор, поет |
| Жанр | романси |
Микола Іванович Харито (19 грудня 1886, Ялта — 9 листопада 1918, Тихорецьк) — композитор, поет, автор всесвітньо знаменитого романсу «Отцвели уж давно хризантемы в саду».
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 19 грудня 1886 в Ялті в сім'ї гірничого інженера Івана Павловича і Надії Георгіївни Харито, грекині за походженням. Після розлучення батьків всі діти перейшли на прізвище матері. У Миколи Харито рано проявилися музичні здібності: у п'ять років він вже добре грав на фортепіано. Його навчальні успіхи і діяльну участь у гімназійних вечорах і балах щорічно відзначалися похвальними грамотами. Після закінчення Ялтинської гімназії Микола Харито поступив на юридичний факультет Київського університету. У студентські роки з 1910 року розпочав композиторську діяльність; відзначився як організатор численних студентських мистецьких вечорів. Відомий також як активний учасник революційного руху 1905–1907 років (політичні страйки, антиурядові демонстрації). У 1911 році заарештований як член підпільної революційної організації (близької до есерів) і засланий до Архангельської губернії; у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я був амністований, виїхав на лікування за кордон.
У 1915 році повернувся до Києва, вступив до Миколаївського піхотного юнкерського училища. Трагічно загинув 9 листопада 1918 року в Тихорецьку (убитий п'яним офіцером під час скандалу на весільному бенкеті). Похований у Києві на Лук'янівському кладовищі (ділянка № 22).
Творчість[ред. | ред. код]
Як композитор відомий насамперед романсами на слова російських поетів XIX — початку XX століття (Ф. Тютчева, О. Апухтіна та інших); особливої популярності зажив його перший романс «Хризантеми» (1910, на слова В. Шумського). Писав також фортепіанні п'єси, супровідну музику для читців-декламаторів і для німих кінофільмів (зокрема кінокомедій за участю М. Ліндера).
Література[ред. | ред. код]
- Віктор Жадько. Український некрополь. — К.,2005. — С.321.
- Міжнародний суспільно-політичний тижневик «Дзеркало тижня» № 2 (326), 13—19 січня 2001 року
- Михайленко О.Р., Гогусь О.В. Забуте ім"я студента юридичного факультету Київського Імператорського університету Святого Володимира // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Юридичні науки 2009 №80. — С. 6-9.