Тютчев Федір Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тютчев Федір Іванович
Tiutchev.jpg
Дата народження 23 листопада (5 грудня) 1803(1803-12-05)
Місце народження село Овстуг, тепер Жуковського району Брянської області Росії
Дата смерті 15 (27) липня 1873(1873-07-27) (69 років)
Місце смерті Царське Село, тепер місто Пушкін Ленінградської області Росії
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Мова творів російська
Рід діяльності поет, дипломат
Напрямок романтизм
Герб сім'ї Тютчева

Фе́дір Іва́нович Тю́тчев (*23 листопада (5 грудня) 1803(18031205), село Овстуг, тепер Жуковського району Брянської області Росії — †15 (27) липня 1873, Царське Село, тепер місто Пушкін Ленінградської області Росії) — російський поет, дипломат.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Федір Тютчев мешкав у Мюнхені, Турині, був знайомий з Генріхом Гайне, Фрідріхом Шеллінгом. У літературному житті не брав участь і літератором себе не називав. Збереглося близько 400 його віршів, рядки яких часто цитуються в Росії.

Творчість[ред.ред. код]

Ранні вірші створював у руслі поетичної традиції XVIII століття. У 1830-х роках у його віршах сильними є традиції європейського (особливо німецького) романтизму. Це філософська (медитативна) лірика, основні теми якої: міркування про світобудову, людську долю, природу. У 40-ві роки написав кілька політичних статей, присвячених проблемі взаємин Росії та Західної цивілізації. У 1850-х роках Тютчев створив низку пронизливих любовних віршів, у яких кохання осмислюється як трагедія. Ці вірші пізніше об'єднані в так званий «денисьєвский цикл», присвячений коханій жінці поета Олені Денисьєвій. У 1860-1870-і роки у творчості Тютчева переважали політичні вірші.

Один із найвідоміших віршів: «Silentium!» — гіркий заклик до мовчання, жаль про те, що одна людина ніколи не зможе до кінця зрозуміти іншу. Рядок «Думка висловлена є неправда» (в оригіналі — «Мысль изреченная есть ложь») — один із часто цитованих афоризмів Тютчева, поряд із «Розумом Росію не зрозуміти» і «Нам не дано вгадати, як слово наше відгукнеться».

Першим науковим виданням поетичної, публіцистичної та епістолярної спадщини Тютчева став шеститомник «Повне зібрання творів і листи» (рос. «Полное собрание сочинений и письма»), виданий до 200-річчя з дня народження поета в 2002–2004 роках у Москві. До першого тому увійшли вірші 1813–1849 років, до другого — вірші 1850–1873 років, до третього — публіцистичні твори. Останні три томи відведено листам: відповідно 1820–1849, 1850–1859 та 1860–1873 років.

Українською мовою вірші Тютчева перекладали Павло Грабовський, Максим Рильський та ін.

Вшанування[ред.ред. код]

На честь поета та дипломата названо астероїд головного поясу, відкритий 3 жовтня 1981 року.

1982 року в Москві у видавництві «Советский писатель» побачив світ роман Юрія Когінова «Віща душа», присвячений Тютчеву. Цей роман, суттєво допрацьований, перевидано 1998 року в серії «Російські письменники в романах» під назвою «Пристрасть таємна»[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коротко об авторе // Когинов Юрий. Страсть тайная: Роман / Юрий Когинов. — Москва: АРМАДА, 1998. — С.474.

Література[ред.ред. код]

  • Капустін В. О. Тютчев Федір Іванович / В. О. Капустін // Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т.11. — Книга 1. — К., 1984. — С.418.
  • Чагин Г. В. Федор Иванович Тютчев (185 лет со дня рождения) / Геннадий Чагин. — Москва: Знание, 1988. — 64 с. — (Новое в жизни, науке, технике. Серия «Литература»; № 8).

Посилання[ред.ред. код]