Автор
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́втор (лат. autor) — це фізична особа, творчою працею котрої створено твір.
Автор є творцем художнього або публіцистичного твору, наукового дослідження, проекту, винаходу, вигадником, письменником, композитором, винуватцем чого-небудь.
Також автором твору може вважатися особа, вказана як автор на оригіналі або екземплярі твору, якщо відсутні докази того, що автором твору є інша особа. Це є презумпцією авторства.
Зміст |
[ред.] Норми законодавства України
Автором може бути громадянин України, іноземний громадянин, або особа без громадянства. Не має значення вік та дієпридатність автора. Таким чином, автором твору може бути малолітня особа (до 14 років), неповнолітня особа (від 14 до 18 років).
Малолітня особа має право здійснювати лише особисті немайнові права на твір. Здійснювати майнові права можуть батьки або опікуни цієї малолітньої особи, але вони не приймають на себе зобов'язань під час такого здійснення.
Неповнолітня особа має право самостійно здійснювати права на твір у повному обсязі (тобто укладати ліцензійні та авторські угоди).
Автором твору на території України може бути іноземна юридична особа, якщо законодавство відповідної країни визнає за нею таку можливість.
[ред.] Автор у літературі
Автор у літературі — митець, котрий реалізувався у літературному творі. Усвідомлення самобутнього авторства як категорії, відповідної творчій, неординарній особистості, виникло у зрілий період мистецтва, на стадії переходу від фольклорно-колективного чину до індивідуального.
Проблема автора набуває особливої наукової гостроти, коли йдеться про необхідність встановлення адекватного імені митця, що при вірогідній варіативності часто лишається нез'ясованим, як-от у випадку з явищем давньоукраїнської літератури — «Словом про Ігорів похід».
У художній практиці неодноразово траплялися випадки, коли певний твір приписувався іншому автору. Наприклад, вірш «Ще не вмерла Україна», котрий став Гімном України, приписувався Тарасові Шевченкові, хоч був написаний Павлом Чубинським. У таких ситуаціях встановленюю авторства може допомогти текстологія.
В критичній рецепції поняття «Автор» застосовується і в значенні суб'єкта, який інтегрує стильову єдність художньої діяльності. Проблема автора переглядається в сучасній естетиці та філософії, передусім після робіт Р. Варта. Так, Мішель Фуко, розглядаючи автора як одну з можливих позицій суб'єкта, зауважує тенденцію зникнення автора в тексті, визначає місце його зникнення як ідеологічної фігури, звертаючись до типології дискурсу як проміжного терену між ідеями, законами, теоріями та емпіричними фактами, як сфери умов мовного і пізнавального потенціалу.
[ред.] Дивіться також
[ред.] Література
| У Вікіпедії є портал |
- Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка — К.: ВЦ «Академія», 2007
- Автор // Мала філологічна енциклопедія / Уклали Олександр Скопненко, Тетяна Цимбалюк. — К.: Довіра, 2007. ISBN 978-966-507-209-6 — С. 8.
- Дроб'язко В. С. Автор // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 129—130.
 |
Це незавершена стаття з права. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
