Хурайс
| Хурайс | |
| Країна |
 Саудівська Аравія |
|---|---|
| Дата відкриття (винаходу) | 1957 |
 | |
Координати: 25°04′09″ пн. ш. 48°11′42″ сх. д. / 25.069444440027780274° пн. ш. 48.19500000002777540° сх. д.
Нафтове родовище «Хурайс» (араб. حقل خريص) — супергігантське нафтове родовище у Східній провінції Саудівської Аравії, розташоване за 250 км на південний захід від Дахрану. Входить до нафтогазоносного басейну Перської затоки.
Історія[ред. | ред. код]
Хурайс, відкрите у березні 1957 року[1], розташоване західніше від найбільшого нафтового родовища світу Гавар у схожій антиклінальній структурі простягання північ-південь. Основні запаси вуглеводнів пов'язані із відкладеннями верхньої юри передусім карбонатним резервуаром Араб D[2], котрий охоплює нижню частину формації Араб та верхню частину формації Джубайла (кімеріджський ярус). Вони сформувались у внутрішньошельфовому басейні в умовах трансгресії моря, котра стартувала на початку верхньої юри та завершилась зворотним перетворенням басейну у мілководний наприкінці цього ж відділу юри. Нафтоматеринськими породами виступають багаті на органічний матеріал вапняково-аргілітові відкладення формації Tuwaiq Mountain (середня юра, келовейський ярус). Також виявлені поклади вуглеводнів у резервуар Нижній Фадхлі, пов'язаному із розташованою глибше формацією Дхрума (середня юра, батський ярус).
Розробка родовища Хурайс розпочалась у 1963 році, проте після спорудження 90 свердловин проєкт призупинили. Причиною стала відносно низька продуктивність свердловин та відсутність в його районі водоносних пластів, котрі могли б надати необхідний ресурс для впровадження системи витіснення нафти[3].
У 2009 році Хурайс повторно ввели в експлуатацію. Його розробку організували за єдиним проєктом із родовищами Абу-Джифан та Мазалідж, котрі розташовані на тій же структурі далі на південь. Видобувні запаси проєкту при цьому оцінювались у 25 млрд барелів нафти. Для її витіснення організували систему транспортування морської води із Перської затоки, здатну подавати 4,5 млн барелів на добу (окрім Хурайс, вона також обслуговує південну частину Гавару).
У межах проєкту спорудили чотири сотні свердловин: 232 нафтові, 119 для закачування води та 58 спостережних. Отримана продукція надходить на шість установок сепарації нафти та газу (gas oil separation plant, GOSP), чотири з яких знаходяться на Хурайс та по одній на Абу-Джифан і Мазалідж. Разом вони здатні видавати 1,2 млн барелів нафти на добу. Попутний газ проходить підготовку на газопереробному заводі Хурайс[4].
У 2018 році на Хурайс запустили п'яту установку підготовки, що збільшила потужність до 1,5 млн барелів нафти на добу. Вона призначена для роботи з вуглеводнями, видобутими із глибоких горизонтів — резервуару Нижній Фадхілі[5].
Характеристика[ред. | ред. код]
Глибина залягання покладів 1550 м. Запаси 500 млн т.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Saudi Aramco releases seven more Khurais tenders. Oil & Gas Middle East (англ.). Архів оригіналу за 6 березня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ Al-Awwad, Saad F.; Collins, Lindsay B. (2013-07). Arabian carbonate reservoirs: A depositional model of the Arab-D reservoir in Khurais field, Saudi Arabia. AAPG Bulletin (англ.). Т. 97, № 7. с. 1099—1119. doi:10.1306/11051212103. ISSN 0149-1423. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ Twilight in the Desert: The Coming Saudi Oil Shock and the World Economy. Архів оригіналу за 19 грудня 2021.
- ↑ Saudi Aramco Khurais Mega Project, Khurais. Hydrocarbons Technology (en-GB) . Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 1 квітня 2020.
- ↑ Khurais Oil Field Expansion, Saudi Arabia (амер.). Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 1 квітня 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.