Саудівська Аравія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

المملكة العربية السعودية
Al-Mamlaka al-'Arabiyya as-Sa'ūdiyya
Королівство Саудівська Аравія

Прапор Саудівської Аравії Герб Саудівської Аравії
Прапор Герб
Девіз: لا إله إلا الله محمد رسول الله (Lā ilāhā illā-llāhu; muhammadun rasūlu-llāhi; Немає Бога крім Алаха і Мохаммед пророк Його)
Гімн: Aash Al Maleek (Нехай живе король)
Розташування Саудівської Аравії
Столиця Ер-Ріяд
24°39′ пн. ш. 46°46′ сх. д. / 24.650° пн. ш. 46.767° сх. д. / 24.650; 46.767
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Арабська
Державний устрій Абсолютна монархія
Король
Крон-принц
Абдалла ібн Абдель Азіз ас-Сауд
Султан ібн Абдель Азіз ас-Сауд
Становлення:  
 - Королівство проголошене 8 січня 1926 
 - НЕВизнане 20 травня 1927 
 - Завершення об'єднання 23 вересня 1932 
Площа
 - Загалом 2 218 000 км² км² (13-та у світі)
 - Води (%) практично не має
Населення
 - перепис оцінка 2006 р. 27,019,731
 - Густота 11/км² (46-та у світі)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $314 мільярдів (27-ма у світі)
 - На душу населення 16,744 (47-ма у світі)
ІРЛП  (2004) 0.777 (середній) (76th)
Валюта Реал (SAR)
Часовий пояс AST (UTC+3)
Домен інтернету .sa
Телефонний код +966

Королі́вство Сау́дівська Ара́вія, раніше Саудівська Арабія[1] (араб. المملكة العربية السعودية, Аль-Мамляка аль-Арабія ас-Саудія), країна на Аравійському півострові, що простягнулося від Червоного моря до Перської затоки, межує на півночі з Йорданією, Іраком і Кувейтом, на сході з Катаром і Об'єднаними Арабськими Еміратами, південному-сході з Оманом, на півдні з Єменом; на заході омивається Червоним морем.

Член ОПЕК (1960), ОАПЕК (1968), Ліги араб. держав (ЛАД) і Ради співпраці країн Персидської затоки з 1976.

У Саудівській Аравії виділяють Хіджаз на узбережжі Червоного моря, Неджд в центральній частині півострова, Ель-Хаса на узбережжі Перської затоки і невеликий район Асір на південному заході.

Зміст

Походження назви[ред.]

Географія Саудівської Аравії[ред.]

Мапа Саудівської Аравії.

Див. також: Природа Саудівської Аравії, Геологія Саудівської Аравії, Гідрогеологія Саудівської Аравії.

Загальна географія країни[ред.]

Клімат країни[ред.]

Рельєф, ґрунти країни[ред.]

Геологія й корисні копалини країни[ред.]

Гідрологія країни[ред.]

Майже вся Саудівська Аравія не має постійних річок або водних джерел, тимчасові потоки утворюються тільки після інтенсивних дощів. Особливо рясні вони на сході країни, в Ель-Хасе, де багато джерел, що зрошують оазиси. Ґрунтові води часто розташовуються близько до поверхні і під руслами пересохлих рік — ваді. Проблема водопостачання здійснюється за допомогою розвитку підприємств з опріснення морської води, створенням глибоких колодязів та артезіанських свердловин.

У східній Аравії і в Джебель Тувайк (Jabal Tuwayq) артезіанських свердловин і джерел багато. В Аль Ахса (Al Ahsa) створено ряд великих, глибоких водозаборів постійно поповнюються з артезіанських джерел, в пластів підземних вод зі східного вододілу Джебель Тувайк. Такі джерела і колодязі основа для іригаційних систем в місцевих оазисах. У районах Хіджаз (Hijaz) і Асір (Asir), колодязі завжди повні, і наявна значна кількість джерел, які часто зустрічаються в гірських районах. У районах Неджд (Najd) і в великій пустелі, води набагато менше і її джерела розкидані на великій площі.

Сучасні технології та розширення області геологічних досліджень та промислових розробок і особливо в питаннях пошуку, розташування, і наявності підземних вод в надрах Саудівської Аравії. Геологи Нафтової компанії Саудівської Аравії — «Сауді Арамко» встановили, що дуже глибокі водоносні шари лежать в багатьох районах північної та східної Аравії, і що найбільший водоносний горизонт в Саудівській Аравії — Вейсья (Wasia), містить більше води, ніж вся Перська затока. The Saudi government, Saudi Aramco, and the United Nations (UN) Food and Agriculture Organization (FAO) have made separate and joint efforts to exploit underground water resources. Уряд Саудівської Аравії, «Сауді Арамко», і Організація Об'єднаних Націй (ООН), та Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (Food and Agriculture Organization — FAO) роблять окремі і спільні зусилля щодо використання ресурсів підземних вод цього району.

Узбережжя й моря країни[ред.]

Флора і фауна країни[ред.]

Флора — переважно пустельна і напівпустельна. На пісках місцями виростають білий саксаул, верблюжа колючка, на хамада — лишайники, на лавових полях — полин, астрагал, по руслах ваді — одиночні тополі, акації, а в більш засолених місцях — тамаріск; по узбережжі і солончаках — галофітні чагарники. Значна частина піщаних і кам'янистих пустель майже повністю позбавлені рослинного покриву. Навесні та у вологі періоди року у складі рослинності посилюється роль ефемерів. У горах Асиру проглядаються саваноподібні ділянки, де ростуть акації, дикі оливки, мигдаль. В оазисах — гаї фінікових пальм, цитрусових, бананів, інші види пальм, аравійська акація та зернові та городні культури.

Фауна — досить різноманітна: антилопа, газель, вовк, шакал, гієна, лисиця-фенек, каракал, дикий осел, онагр, заєць, козеріг, дикі кішки, бабуїни,. Багато гризунів — піщанки, ховрахи, тушканчики .. і плазунів — змії, ящірки, черепахи. Серед птахів — орли, шуліки, грифи, соколи-сапсан, дрохви, жайворонки, перепела, голуби. Берегові низовини служать осередком розмноження сарани а також велике різноманіття комах, притаманних для таких субтропіків. У Червоному морі і Перській затоці більше 2000 видів коралів (особливо цінується чорний корал) та величезне морське біорізноманіття.

Близько 3 % площі країни займають 10 заповідних територій. У середині 1980-х років уряд організував Національний парк Асір, де зберігаються такі майже зниклі види диких тварин, як антилопа — орікс і нубійських гірський козел.

Проблеми навколишнього середовища[ред.]

Великі простори королівства займають пустелі, регулярні піщані та пилові бурі.

Однією з найважливіших проблем на зараз є виснаження неадекватно розповсюджених підземних запасів води. Все більші території захоплюються пустелями. Має місце нафтове забруднення морського побережжя.

Брак річок та постійних природних водосховищ призводить до побудови занадто коштовних заводів переробки соленої води у прісну.

Історія Саудівської Аравії[ред.]

Король Абдалла

З доісторичних часів територія сучасної Саудівської Аравії була заселена племенами, які займалися скотарством, сільським господарством та полюванням.

Різні цивілізації впливали на розвиток цієї території, бо вона знаходилася по дорозі торгівельних шляхів.

З 6 століття, з виникненням нової релігії Іслам, простежується об'єднання окремих арабських племен, та розповсюдження арабської мови та релігії.

Ісламська цивілізація залишалася сильною декілька століть, після відбувся сталий занепад цивілізації.

Багато років на цій території відбувалися тертя між різними напрямками Ісламу.

У 1902 році Абн Ель-Азіз бін Абн ель-Рахман Ель Сауд за допомогою мусульманської секти Ваххаабітів, зайняв місто Ер-Ріяд, та почав змагання за об'єднання арабів в окрему державу. Після 30 років йому це вдалося — у 1932 році офіційно виникло королівство Саудівська Аравія, тобто Аравія Саудів.

Державний устрій Саудівської Аравії[ред.]

Історичні передумови[ред.]

Верховна влада[ред.]

Судова влада[ред.]

Політичні партії країни[ред.]

Зовнішня політика країни[ред.]

Зовнішня політика Саудівської Аравії орієнтована на збереження за королівством ключових позицій на Аравійському півострові, серед ісламських держав і держав-експортерів нафти. Дипломатія Саудівської Аравії захищає і просуває інтереси ісламу в усьому світі. Незважаючи на союзницькі відносини з Заходом, Саудівська Аравія часто піддається критиці за поблажливість до ісламу. Відомо, що Саудівська Аравія була одним з трьох держав, що визнали правління талібів в Афганістані. Саудівська Аравія є батьківщиною лідера терористичної організації «Аль-Каїда», Усами бін Ладена, а також багатьох командирів і комбатантів, що билися проти федеральних військ в Чечні. Чимало чеченських сепаратистів знайшли притулок у цій країні після закінчення бойових дій. Складні відносини складаються також з Іраном, оскільки і Саудівська Аравія, і Іран, будучи центрами двох основних гілок ісламу, претендують на неформальне лідерство в ісламському світі.

Внутрішня політика країни[ред.]

Збройні сили країни[ред.]

  • Королівські військово-повітряні сили

Численність — 19 тис. чол. 293 бойових літаки, 78 вертольотів.

Прапор, герб та гімн країни[ред.]

Адміністративний устрій Саудівської Аравії[ред.]

Див. Адміністративний устрій Саудівської Аравії

SaudiArabiaNumbered.png

Королівство Саудівська Аравія поділяється на 13 провінцій (мінтакат), правління і уряд очолює король з роду Саудів, який водночас і прем'єр-міністр країни. Титул короля переходить у спадщину.

Кабінет Міністрів формується королем, декілька членів королівської сім'ї входять до нього та займають ключові пости.

Провінції:

  1. Ель-Баха
  2. Ель-Худуд еш-Шамалійя
  3. Ель-Джавф
  4. Ель-Мадіна
  5. Ель-Касім
  6. Ер-Ріяд
  7. Еш-Шаркійя
  8. Асир
  9. Хаіль
  10. Джізан
  11. Мекка
  12. Наджран
  13. Табук

Економіка Саудівської Аравії[ред.]

Арамко — саудівська національна нафтова компанія.

Найголовніша галузь промисловості залишається нафтова.

Саудівська Аравія має на своїй території понад 25 % підтверджених нафтових ресурсів планети, займає перше місце серед експортерів нафти у світі. Нафтовидобувна галузь промисловості займає понад 75 % бюджетного доходу країни, 45 % ВВП, та 90 % доходів від експорту. Приблизно 40 % ВВП надходить від приватного сектора.

Уряд тримає контроль над основними секторами економіки країни, хоча в останні роки сприяє зросту приватного сектору для зниження залежності від покупців нафти. Уряд почав дозволяти співучасті приватних та іноземних інвесторів у енергетичному та телекомунікаційному секторах.

У 2005 році рівень інфляції цін становив 0.4 відсотка.

Сільськогосподарські товари — пшениця, ячмінь, томати, дині, фініки, цитрусові; баранина, птиця, яйця, молочні продукти.

Промисловий сектор економіки — нафтова промисловість, нафтоочистка, нафтопереробна промисловість; аміак, промислові гази, каустична сода, цемент, міндобрива, пластик; метали, ремонт комерційних судів та літаків, будівництво.

Експортні товари — нафта та продукція з нафти займає 90 % від всього експорту. Партнери в експорті(на 2004 рік)-США 18,2 %, Японія 14,9 %, Південна Корея 9,5 %, Китай 6,1 %, Тайвань 4,5 %, Сингапур 4,1 %

Імпортні товари — машини та обладнання, харчові товари, хімікати, авта, текстильні вироби тощо. Партнери в імпорті (на 2004 рік) — США 15,3 %, Японія 9,8 %, Німеччина 8,1 %, Китай 6,6 %, Велика Британія 5,7 %

Саудівська Аравія виступила як донор 100 млн.амер.дол. у 1993 році для допомоги Лівану, з 2000 року, надає допомогу палестинцям, надає допомогу Афганістану,Іраку, дала обіцянку щодо надання субсидій та позички до фонду допомоги Пакистану зруйнованому землетрусом.

Див. також: Корисні копалини Саудівської Аравії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Саудівської Аравії, Гірнича промисловість Саудівської Аравії.

Банківська система й валюта країни[ред.]

Промисловість країни[ред.]

Добувна промисловість країни[ред.]

Енергетика країни[ред.]

нафта

Сільське господарство країни[ред.]

Інфраструктура Саудівської Аравії[ред.]

Транспорт країни[ред.]

Сучасна транспортна система. Великою є мережа нафтопроводів (5400км) та газопроводів (2200км). Функціонують 25 аеропортів, у тому числі 3 міжнародні. Морськими портами є Джідда, Даммам, Рас-Таннура

Водопостачання та санітарія країни[ред.]

Зв'язок та інтернет країни[ред.]

Засоби масової інформації країни[ред.]

Саудівська Аравія є піонером у впровадженні загальноарабського супутникового телебачення. Водночас засоби масової інформації країни піддаються жорсткішому контролю, ніж у багатьох інших країнах Близького Сходу. Критика уряду та королівської сім'ї, а також спроби піддати сумніву релігійні постулати в цілому, відкидаються.

Однак починаючи з 2003 року почали з'являтися ознаки більшої відкритості. Теми, які донедавна були під забороною, почали з'являтися у пресі та телепередачах. Вважається, що напади на США 11 вересня 2001 року та випадки тероризму в самій Саудівській Аравії стимулювали появу сміливіших та відвертих матеріалів у засобах масової інформації.

Державна телерадіомовна служба Королівства Саудівська Аравія несе відповідальність за всі телерадіопрограми у країні. Вона керує чотирма мережами телебачення, включаючи канал новин Al-Ikhbaria. Міністр культури та інформації очолює орган з нагляду за діяльністю радіомовлення і телебачення.

Приватні радіо- та телестанції не мають права вести мовлення з території Саудівської Аравії, але країна є головним ринком для загальноарабських компаній супутникового та платного мовлення. Інвестори із Саудівської Аравії володіють деякими з цих мереж, включаючи «MBC» на території Дубаї, якою володіє двоюрідний брат короля Саудівської Аравії, та «Orbit», що розташована у Римі. Глядачі на сході країни можуть приймати сигнали телестанцій з ліберальніших країн Затоки.

Газети у Саудівській Аравії засновуються на підставі королівських указів. У країні виходять 10 щоденних газет та десятки журналів. Також можна читати загальноарабські газети, які, однак, цензуруються. У вирішенні питання про публікацію матеріалів на чутливі теми газети орієнтуються на державні агенції новин.

Преса

Al-Watan — щоденна газета Al-Riyadh — щоденна газета Arab news — англомовна газета

Телебачення

Saudi TV — державна компанія, володіє чотирма мережами

Радіо

Saudi radio — державна компанія

Агенції новин

Saudi Press Agency (SPA) — державна агенція

Інтернет

Уряд вклав великі інвестиції у те, щоб блокувати доступ до сайтів, що вважаються непристойними, перелік яких сягає, як кажуть, від релігії до купальних костюмів. У лютому 2002 року влада закрила понад 400 сайтів без жодних пояснень.

Неофіційно користуватися інтернетом можна через Бахрейн та Об'єднані Арабські Емірати. Вважається, що дві третини користувачів інтернету є жінками, що вочевидь пов'язано із обмеженою свободою їхнього пересування у саудівському суспільстві.

Станом на 2005 рік Саудівська Аравія мала 2.54 мільйонів користувачів інтернету.

Демографія Саудівської Аравії[ред.]

Demographics of Saudi Arabia, FAO data, 2005; Number of inhabitants in thousands

Населення Саудівської Аравії за станом на липень 2006 року, становить, близько 27 019 731 осіб, у тому числі приблизно 5,5 мільйонів іноземців-резидентів[2]. До 1960-х років велика частина населення вела кочовий спосіб життя, але в наш час[Коли?] більше 95 % населення, через швидке економічне зростання і збільшення міст більшість їх почали вести осідлий спосіб життя.

Етнічний склад країни[ред.]

Переважна більшість населення Саудівської Аравії складають араби (саудівські араби — 74,2 %, бедуїни — +3,9 %, араби Перської затоки — 3 %), що здебільшого зберегли свою племінну організацію. Найбільш великі племінні об'єднання — аназа і шаммар; племена — аваза, авамір, аджман, атайба, балі, бейт Яман, бені атийя, бені муррей, бені сахра, бені яс, вахіба, давасір, дахм, джанаби, джухайна, кахтан, манасір, манахіль, муахіб, мутайр, субей, сулейба, шарарат, харб, хувейта, хутейм. Плем'я сулейба, що населяє північні райони, вважається неарабського походження і складається, за деякими даними, з нащадків хрестоносців, захоплених в полон і обернутих у рабство. Всього в країні налічується більш ніж 100 племінних об'єднань і племен.

Крім етнічних арабів, в країні проживають саудівські араби змішаного етнічного походження, що мають турецькі, іранські, індонезійські, індійські, африканські корені. Як правило, це нащадки паломників, які осіли в регіоні Хіджаз, або африканців, які ввозилися до Аравії як рабів (до скасування рабства в 1962 році в країні налічувалося до 750 тисяч рабів). Останні проживають переважно в прибережних районах Тіхамі і Ель-Хаси, а також в оазисах.

Іноземні робітники складають близько 22 % від всього населення і складаються з несаудівских арабів, вихідців з африканських та азіатських країн (Індії, Пакистану, Бангладеш, Індонезії, Філіппін), а також незначного числа європейців і американців. Араби іноземного походження живуть у містах, в районах нафтопромислів і на прикордонні з Єменом. Представники всіх інших народів зосереджені у великих містах і на нафтопромислах, де утворюють, як правило, більше половини всього населення. Хоча державними структурами фактична частка мігрантів не вимірюється, але загалом вважається, що в країні є більше восьми мільйонів мігрантів з країн зі всього світу (у тому числі немусульман)[3]: індійці — 1.4 млн. осіб, бангладешці — 1 млн, філіппінці — 950000, пакистанці — 900000, єгиптяни — 900000, єменці — 800000, індонезійці — 500000, шрі-ланкійці — 350000, суданці — 250000, сирійці — 100000 і турки — 80000 осіб[4].

Мови в країні[ред.]

Офіційна мова Саудівської Аравії — стандартна арабська, що відноситься до західно-семітської групи Афроазійської мовної сім'ї. Один з його діалектів — класична арабська, на основі свого архаїчного звучання в наш час[Коли?] застосовується, головним чином, у релігійному контексті. У побуті використовується аравійський діалект арабської мови — аммія, найбільш близький до літературної арабської мови, який розвинувся з класичної мови — ель-фусха. Всередині аравійського діалекту розрізняються близькі між собою говірки Хіджаз, Ассира Неджд і Ель-Хаси. Хоча відмінності між літературною і розмовною мовами тут менш помітні, ніж в інших арабських країнах, мова городян відрізняється від діалектів кочівників. Серед вихідців з інших країн поширені також англійська,урду, гінді, фарсі, сомалі, індонезійська та інші менш поширені мови, які використовуються в межах компактного проживання етнічних мігрантських громад.

Релігія в країні[ред.]

Королівство Саудівська Аравія є ісламською теократичною монархією, де іслам є офіційною релігією, закон вимагає, щоб усі громадяни Саудівської Аравії були мусульманами. Релігійна свобода є практично відсутньою. Уряд не забезпечує правового визнання і захисту свободи віросповідання. У своїй внутрішній політиці, держава гарантує і захищає право на особисте поклоніння для всіх, включаючи немусульман, які збираються в будинках для релігійних відправ, однак це право не завжди дотримується на практиці і взагалі не визначено в законодавстві. Крім того, що заборонені проповіді та суспільні практики немусульманських релігій[5], ще й саудівська релігійна поліція — Мутавін (Mutaween), як його офіційно називають — Комітет з пропаганди чеснот і запобігання пороку, забезпечує дотримання законності та заборону на практикування немусульманських релігій[6]. Окрм того, доволі жорстко дотримуються закони шаріату, які застосовуються до всіх мешканців Саудівської Аравії, незалежно від їх релігії.

Саудівська Аравія є центром ісламського світу. Офіційна релігія — іслам і за різними оцінками, від 85 % до 93,3 % саудівців є суніти — від 3,3 % до 15 % — шиїти. У центральній частині країни майже все населення ханбаліти-ваххабіти (до них відноситься більше половини всіх сунітів країни). На заході і південному заході переважно мешкають шафіїти, течія сунізму. Тут зустрічаються також ханафіти, малікіти, ханбаліти-салафія і ханбаліти-ваххабіти. У невеликій кількості проживають шиїти-ісмаїліти і зейдити. Значна група шиїтів (приблизно третина населення) проживає на сході, в Ель-Хасе.

Християни становлять близько 3 % населення (за оцінкою Американської конференції католицьких єпископів, в країні проживає близько 500 тисяч католиків), всі інші конфесії становлять — 0,4 % (неофіційно). Крім того, в доволі скрутному становищі перебувають емігранти-заробітчани, яким доводиться приватним чином дотримуватися своїх релігійних переконань. Це близько 1,5 % послідовників буддизму в Саудівської Аравії, більш як 400000 вихідців з Південної Азії приїхали в Аравію, як буддисти. Ще більша громада індуїстів в Саудівській Аравії, але на відміну від інших аравійських країн (Бахрейн, Оман, ОАЕ), в цій монархії їх релігійними правами нехтують, адже в більш як мільйонної громади навіть немає свого храму. Але представники цих немусульманських церков, таки, знаходять рішення своїх релігійних проблем, поки немає дозволів на офіційні відправи в Саудівській Аравії. Вони невеликими групами проводять зустрічі в інтернетних чатах і приватним чином. Іноземцям дозволено зустрітися й проводити церковні засідання в посольствах, після проходження реєстрації і показуючи свій паспорт, щоб довести громадянство іноземної держави, або на приватних зборах в шкільних спортзалах розташованих в закритих общинах робітничих селищ на родовищах.

Суспільство Саудівської Аравії[ред.]

Національні свята[ред.]

Освіта країни[ред.]

Науково-технологічний університет імені короля Абдалли

Медицина країни[ред.]

Побут та традиції країни[ред.]

Культура Саудівської Аравії[ред.]

Архітектура країни[ред.]

Образотворче мистецтво і вірування[ред.]

Музична культура країни[ред.]

Кіно та телебачення країни[ред.]

Спорт Саудівської Аравії[ред.]

Спортом професійним в Саудівській Аравії здебільшого займаються чоловіки. Жінки рідко беруть участь у спортивних змаганнях і завжди без присутності сторонніх людей (чоловіків) — це часто відбувається в критих спортзалах. Хоча Футбол є найпопулярнішим видом спорту в країні, але й національна олімпійська команда Саудівської Аравії доволі успішно виступати на у літніх Олімпійських іграх та міжнародних змаганнях, хороші результати показує волейбольна дружина та представники з інших видів спорту. Національної бейсбольної молодіжна команда країни, також, брала участь в Молодіжній Лізі Світової Серії бейсболу (Little League World Series). Національна збірна Саудівської Аравії з футболу доволі популярна, тому й чотири рази поспіль бере участь у фінальній стадії Чемпіонату Світу з футболу і шість разів виступала на Кубку Азії з футболу, який вона виграла тричі і займала друге місце, також, тричі. Найвідоміші футбольні імена — Маджид Абдулла (Majed Abdullah), Мохамед Аль-Деайя (Mohamed Al-Deayea), Самі Аль-Джабер (Sami Al-Jaber), Саїд Аль-Овайран (Saeed Al-Owairan) і Юсуф аль-Тунаян (Yousuf Al-Thunayan).

Туризм та відпочинок Саудівської Аравії[ред.]

Червоне море в Саудівській Аравії досить популярне серед туристів дайверів і цілком заслуженно вважається одним із найкращих місць у світі для підводного плавання. Саме тут знаходиться найбільша система кораллових рифів у світі (близько 200 різновидів кораллів), яка витримує менший натиск зі сторони дайверів, ніж курорти Египту, що лежать на протилежному березі моря

Примітки[ред.]

  1. Правописний словник 1929 року
  2. http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3584.htm
  3. Saudi Arabia: International Religious Freedom Report 2008
  4. Arab versus Asian migrant workers in the GCC countries
  5. International Religious Freedom Report 2007: Saudi Arabia, September 14, 2007, http://www.state.gov/g/drl/rls/irf/2007/90220.htm, процитовано 2008-04-29 
  6. «A Catholic Indian priest had just celebrated mass in a private house, when seven religious policemen (muttawa) broke into the house…. The Saudi religious police are well known for their ruthlessness; they often torture believers of other religions who are arrested. AsiaNews sources said there were around 400,000 Indian Catholics in Saudi Arabia who were denied pastoral care. Catholic foreigners in the country number at least one million: none of them can participate in mass while they are in Saudi Arabia. Catechism for their children — nearly 100,000 — is banned.» AsiaNews, April 10, 2006

Бібліографія[ред.]

Посилання[ред.]

Урядові:

Освітні:

Загальні:

Довідники:

Інші:

Королі Саудівської Аравії
Flag of Saudi Arabia.svg
Flag of Saudi Arabia.svg
Абдель Азіз | Сауд | Фейсал | Халід | Фахд | Абдалла

Список прем'єр-міністрів Саудівської Аравії

Див. також[ред.]