Цифрова репатріація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Цифрова репатріація — це повернення елементів культурної спадщини у цифровій формі до спільнот, з яких вони походять. Термін походить зі сфери антропології, і зазвичай означає створення цифрових фотографій етнографічного матеріалу, які потім надаються у доступ членам культури, з якої він походить.[1]

Особливо активними у створенні бікультурного співкурування цифрового матеріалу є Національний музей американських індіанців (США) та Музей Нової Зеландії Те-Папа-Тонгарева.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Digital Repatriation and Virtual Exhibition. Digital Partnerships with Indian Communities. University of Pennsylvania, School of Arts & Sciences. Архів оригіналу за 9 серпня 2016. Процитовано 26 червня 2016.
  2. Basu, Paul (2015). Reanimating Cultural Heritage Digital Curatorship, Knowledge Networks, and Social Transformation in Sierra Leone Paul. The International Handbooks of Museum Studies. Т. Museum Transformations. с. 337—364. {{cite news}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)