Ціаніди

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Ціані́ди (ціанисті метали) — солі синильної кислоти. У практичному відношенні особливо важливі ціаніди лужних металів — калію, натрію, що одержуються різними способами, наприклад прожарюванням суміші коксу і поташу в атмосфері азоту. Найбільше значення має ціанід калію, або ціанистий калій.

Ціанистий калій КCN — безбарвна кристалічна речовина, легко розчинна у воді. Ціаністий калій так само отруйний, як і сама синильна кислота. На повітрі під дією двоокису вуглецю він досить швидко розкладається, виділяючи синильну кислоту і перетворюючись на поташ:

2КCN + Н₂O + СО₂ = К₂CO₃ + 2НCN

Як сіль дуже слабкої кислоти, ціаністий калій у воді в сильному ступені зазнає гідролізу:

CN + Н₂О = НCN + ОН

Тому розчин його має лужну реакцію і сильно пахне синильною кислотою. Аналогічні властивості має і ціанистий натрій. Ціаніди калію і натрію володіють здатністю розчиняти у присутності кисню повітря срібло і золото. На цьому засновано їх застосування для вилучення вказаних металів з руд, крім того, вони використовуються в органічному синтезі, при гальванічному золоченні і срібленні, у фотографії тощо.