Червонощок малий
| Червонощок малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pyrenestes minor Shelley, 1894 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Червонощо́к малий[2] (Pyrenestes minor) — вид горобцеподібних птахів родини астрильдових (Estrildidae)[3]. Мешкає в Східній Африці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 14 см. Забарвлення переважно оливково-коричневе, крила більш темні. Обличчя, тім'я, горло і центральна частина грудей яскраво-червоні, також червоними є верхні покривні пера хвоста, центральні стернові пера і краї інших стернових пер. Очі карі, навколо очей сіруваті кільця. Дзьоб синювато-чорний, лапи тілесного кольору. У самиць червона пляма на голові менша, обмежена лише лобом, обличчям і верхньої частиною горла.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Малі червонощоки мешкають на півдні Танзанії, в Малаві, Мозамбіку і на заході Зімбабве. Вони живуть на узліссях тропічних лісів Brachystegia, на трав'янистих і порослих чагарниками галявинами і в густих заростях на берегах водойм, в Танзанії на берегах іригаційних каналів, в Мозамбіку на краях рисових полів. Зустрічаються поодинці або парами. Живляться переважно насінням, зокрема зернами рису і насінням бамбуку Olyra latifolia
Гніздування припадає на другу половину сезону дощів, в Малаві і Зімбабве з грудня по березень, в Мозамбіку з березня по травень. Гніздо кулеподібне, будується парою птахів з травинок і переплетених рослинних волокон, розміщується в густій рослинності. В кладці від 3 до 5 білуватих яєць. Інкубаційний період триває 2 тижні. Пташенята покидають гніздо через 2 тижні після вилуплення і стають повністю самостійними у віці півтора місяців.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pyrenestes minor: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 26 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Waxbills, parrotfinches, munias, whydahs, Olive Warbler, accentors, pipits. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 26 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jürgen Nicolai (Hrsg.), Joachim Steinbacher (Hrsg.), Renate van den Elzen, Gerhard Hofmann: Prachtfinken – Afrika. Serie Handbuch der Vogelpflege, Eugen Ulmer Verlag, Stuttgart 2007, ISBN 978-3-8001-4964-3.
- Peter Clement, Alan Harris, John Davis: Finches and Sparrows. An Identification Guide. Christopher Helm, London 1993, ISBN 0-7136-8017-2.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |