Чернітка рудоголова
| Чернітка рудоголова | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Myioborus brunniceps (Lafresnaye & D'Orbigny, 1837) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Чернітка рудоголова[2] (Myioborus brunniceps) — вид горобцеподібних птахів родини піснярових (Parulidae).[3]. Мешкає в Болівії і Аргентині. Тепуйська чернітка (Myioborus castaneocapillus) вважалася підвидом рудоголової чернітки, проте була виділена в окремий вид. Однак рудоголові й тепуйські чернітки тісно пов'язані, імовірно, це сестринські види.
Опис[ред. | ред. код]
Птах завдовжки 13 см. Довжина крила самця становить 6,1—6,6 см, довжина крила самиці 5,9—6 см. Голова сіра, на тімені рудувато-коричнева пляма, над дзьобом біла смуга, навколо очей білі кільця. Верхня частина тіла сіра, на нижній частині спини оливкова пляма. Крила чорнуваті, з боків сірі. Нижня частина тіла жовта. Хвіст чорний, бічні пера білі. Нижні покривні пера хвоста біла. Лапи і дзьоб чорні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
До другої половини XX століття рудоголові чернітки мешкали тільки в гірських лісах болівійської Юнги і північно-західної Аргентини. Потім почалося поступове поширення птаха на південь, у більш посушливі й холодні райони. Нині він поширений у горах Сьєррас-де-Кордова. Рудоголові чернітки живуть у гірських субтропічних сухих і рівнинних лісах на висоті від 1400 до 3000 м над рівнем моря.
Поведінка[ред. | ред. код]
Рудоголові чернітки харчуються комахами, яких шукають у нижньому й середньому ярусах лісу, на висоті від 2 до 8 м над землею. Зустрічаються поодинці, парами, зграйками або в складі змішаних зграй.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Myioborus brunniceps. Архів оригіналу за 19 липня 2021. Процитовано 19 липня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ F. Gill, D. Donsker & P. Rasmussen (red.). New World warblers, mitrospingid tanagers (англ.). IOC World Bird List (v10.2). Процитовано 20 січня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Jon Curson, David Quinn, David Beadle: New World Warblers. Helm, London 1994, ISBN 0-7136-3932-6, S. 76 ; 204–205.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |