Шмурікова Ніна Миколаївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шмурікова Ніна Миколаївна
Народилася 4 листопада 1953(1953-11-04) (70 років)
с. Дацьки Чуднівського р-ну Житомирської обл.
Національність укр.
Діяльність письменниця
Alma mater Ужгородський державний університет
Жанр дитяча література
Членство Національна спілка письменників України
Партія Національна спілка письменників України

Шму́рікова-Гаврилю́к Ні́на Микола́ївна (4 листопада 1953(19531104), с. Дацьки, Чуднівський район, Житомирська область) — українська поетеса. Член Національної спілки письменників України (2000 р.).

Біографія[ред. | ред. код]

Ніна Миколаївна Шмурікова (дівоче прізвище — Гаврилюк) народилася 4 листопада 1953 року в селі Дацьки Чýднівського р-ну Житомирської обл. Дитинство пройшло в сусідньому селі Бабушкú, куди переїхала родина вчителів Миколи Петровича і Ольги Федорівни Гаврилюків та їх трьох дітей — Володимира, Ніни і Віктора.

Навчаючись у початкових класах, Ніна почала віршувати. Закінчивши «на відмінно» десятирічку, майбутня письменниця вступила до Ужгородського Державного університету, який закінчила у 1975 році. На сторінках студентської преси Ніна друкує свої нариси і вірші, а по закінченні університету працює інженером у Харківському управлінні проектно-монтажних робіт, а згодом, у 1978 році, переїхала із чоловіком Сергієм Шмуріковим до Хмельницького, де влаштувалася вчителькою-словесником і де в родині народилися донька Наталя і син Олег.

Будучи творчою людиною і високо професійним педагогом, Ніна Миколаївна переймалася також і просвітянськими справами, де досягла значних успіхів, вісім років очолювала Хмельницьку обласну організацію «Просвіта».

Творчість[ред. | ред. код]

Першу книжечку своїх поезій «Білосніжні птахи» (1998 р.) видала російською мовою. Нині поетеса творить українською. Рідне слово додає їй натхнення. Про це свідчать кращі вірші збірок «Синь-камінь» (1998 р.), «Пензлі дощу»(1999 р.), «На грані століть і тисячоліть» (2001 р.), вінок сонетів «Як сутінки у серці озовуться» (2003 р.) «Я родом з листопаду» (2013 р.). Особливу увагу привертає поема «Езоп і Родопа» (2007 р.), драма «Лорілея» (2016 р.), присвячена Лесі Українці, книга «Квіти Кобзареві» (2017 р.), у якій, окрім віршиків для дітей «Тарасик» і патріотичної лірики «Шевченкове слово», подано драматичну постановку на 2 дії «Шевченко у Кирилівці або чотири етюди з уяви», яка спрямована для гуртківців та літстудійців і відтворює образ молодого Шевченка.

У творчості поетеси висвітлено ряд важливих тем: Україна і сучасність, історичне минуле Подільського краю, людина і її духовний стан, взаємини між людиною і Всесвітом, природа у житті людини, видатні постаті України і світу.

Особлива сторінка її творчості — це твори для дітей. Власне, її хист чи не найповніше розкрився в літературі для малечі. Тут вона сповідує любов до світу, до всього живого, що є у ньому, спонукає дітей бути допитливими, спостережливими і обов’язково — патріотами України.

Буйним цвітом замайорів її талант казкарки у казках-поемах «Легенда про Добраду» (2000 р.), «Царівна-пустельниця» (2002 р.), «Мисливець Сивоок» (2002 р.), «Місячна царівна! (2003 р.), «Відважні брати» (2010 р.) та ряд легенд, які створені у дусі прадавніх слов’янських мотивів і тем, що спонукають дітей пильніше вдивлятися в довколишнє життя, бачити красу природи і красу людей.

Книги "Хитрий зайчик", "Пензлі дощу", "Белоснежные птицы" проілюструвала особисто.

Збірки поезій[ред. | ред. код]

  • «Белоснежные птици» (1999 р.);
  • «Легенда про синь-камінь» (1999 р.);
  • «Пензлі дощу» (1999 р.);
  • «На грані століть і тисячоліть» (2001 р.);
  • «Як сутінки у серці озовуться» (2003 р.);
  • «Езоп і Родопа» (2007 р.);
  • «Я родом з листопаду» (2013 р.);
  • «Лорілея» (2016 р.);
  • «Квіти Кобзареві» (2017 р.)

Поетичні книги для дітей[ред. | ред. код]

  • «Хитрий зайчик» (віршики) (1998 р.);
  • «Легенда про Добраду»  (легенда-казка) (2000 р.);
  • «Познайомся з кольорами» (віршики) ( 2000 р.);
  • «Де ти, Ясочко, бувала?»  (віршики) ( 2001 р.);
  • «Мисливець Сивоок»  (казка)  (2002 р.);
  • «Царівна-пустельниця» (казка)  (2002 р.);
  • «Віронька-зіронька» (віршики) (2003 р.);
  • «Зозульчині черевички» (казочка) (2003 р.);
  • «Місячна царівна» (казка) (2003 р.);
  • «Ганнуся у бабусі» (казка)  (2004 р.);
  • «Ми вчимося і ростем» (віршики) (2005 р.);
  • «У чім секрет?»  (віршики) (2008 р.);
  • «Квітовіршики» (віршики) (2010 р.);
  • «Два Тараси» (віршики)  (2010 р.);
  • «Чарівна сопілка» (збірка легенд і казок) (2010 р.);
  • «Юля з котиком дружила» (віршики)  (2011 р.);
  • «Бабусина казка» (казочка)  (2011 р.);
  • «Ой, чому це плаче киця?» (віршики) (2012 р.);
  • «Барвистий дивокрай» (збірка віршиків) (2013 р.);
  • «Ясоччин дитсадок» (пісенник)  (2015 р.);
  • «Ой то наша Ясочка, Ярослава» (віршики)  (2015 р.);
  • «Хоробрий Сашко» (віршики)  (2016 р.);
  • «Місячний калейдоскоп» (віршики) (2018 р.);
  • «Чарівний ключик — абетка» (абетка) (2020 р.);
  • «В щедрім лісі виріс гриб!» (віршики, загадки, Ігри)  (2020 р.);
  • «Мандрівка із Книговичком» (віршики) (2021 р.);
  • «Зустріч із лісом» (вірші) (2021 р.);
  • «Коли засинають діти» (віршики, колискова) (2021-2022 рр.).

Як ілюстратор[ред. | ред. код]

Проілюструвала книги:

  • Борислав Степанюк "Поеми вогню і болю"
  • Степан Литвин "Вічність любові"
  • Микола Мачківський "Чорний дяк"
  • Микола Коваль "Понька"
  • Раїса Котик "Сльозинка рідної шибки"
  • Ніна Ящук "Моя золотоволоска".

Звання і нагороди[ред. | ред. код]

  • лауреат 2 премій міського пісенного конкурсу «Пісня над Бугом» (1997 р.);
  • прийняли до Національної Спілки письменників України (2000 р.);
  • лауреат міської премії імені Богдана Хмельницького (2004 р.);
  • пам'ятний знак і медаль «Лауреат Хмельниччини»;
  • лауреат обласної премії імені Микити Годованця (2007 р.);
  • переможниця першого Всеукраїнського конкурсу на кращі твори для дітей «Золотий лелека» (2008 р.), вона отримала 2 премію за збірку казок і легенд «Чарівна сопілка»;
  • «Заслужений працівник освіти України»( до цього мала звання «Відмінник освіти України») (2008 р.);
  • лауреат Хмельницької обласної премії імені Тараса Шевченка (2011 р.);
  • медаль «Будівничий України» від Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (2011 р.);
  • лауреат Хмельницької читацької літературної премії «Марічка» (2013 р.);
  • лауреат Хмельницької обласної премії імені Миколи Федунця (2016 р.);
  • Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2018 р.);
  • лауреат Національної літературної премії імені Платона Воронька (2020 р.) за кращу книгу для дітей українською мовою;
  • лауреат американо-української відзнаки імені Івана Багряного (2021 р.).

Література[ред. | ред. код]

  1. Кульбовський М. Дарунок малятам: казкарка - Ніна Шмурікова-Гаврилюк, презентація книги / М. Кульбовський // Проскурів. - 2018. - 24 трав. - № 21. - С. 10
  2. Гаврилюк Н. Лесі Українці на 150-річчя [поезія] / (Шмурікова) Гаврилюк // Українська мова і література в школах України : Щомісячний науково-методичний та літературно-мистецький журнал. - 2021. - N 2. - С. 24
  3. Подільська "Просвіта": нарис історії та сучасності / упоряд. Н. М. Шмурікова, В. Ц. Міхалевський. - Хмельницький: Сторожук О. В., 2012. - 32 с.

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Сучасні письменники України : бібліографічний довідник / упор. Анатолій Гай — Київ : Київське обласне творче об'єднання «Культура» ; Біла Церква : Буква, 2011. — 587 с. — ISBN 978-966-2927-05-6. — С. 529.
  2. Письменники Хмельниччини: довідник Хмельницької обласної організації Національної Спілки письменників України / Відп. за випуск Василь Горбатюк. — Хмельницький: Поліграфіст-2, 2014. — 32 с. — С. 24.
  3. Поетична зоря Ніни Шмурікової (бібліографічний покажчик) // Сайт Хмельницької обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Сайт Національної спілки письменників
  2. https://odb.km.ua/?dep=1&dep_up=430&dep_cur=443#gsc.tab=0