Хмельницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Проскурів» перенаправляє сюди; див. також інші значення.
Хмельницький
Khmelnitsky COA.png Flag of Khmelnytskyi.svg
Герб Хмельницького Прапор Хмельницького
Хмельницька обласна державна адміністрація
Хмельницька обласна державна адміністрація
Хмельницький на карті України
Хмельницький на карті України
Основні дані
Інша назва Місто над Бугом
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область
Район/міськрада Хмельницька міська рада
Рада Хмельницька міськрада
Код КОАТУУ 6810100000
Засноване 1431
Магдебурзьке право 1566
Поділ міста Центр, Виставка, Озерна, Південно-Західний мікрорайон, Ракове, Дубове, Книжківці, Гречани, Ружична, Лезневе (Тарабанівка, Дивокрай, План, Болгари, Доси - умовні назви)
Населення 266 360 (1 квітня 2014)[1]
Агломерація 439 700
Площа 93,05 км² [2]
Густота населення 2835,28 осіб/км²
Поштові індекси 29000-499 (29000 (Центр), 29006 (Ракове), 29009 (Дубове), 29025 (Гречани), 29027 (Озерна))
Телефонний код +380-382(2)
[2, 3, 63, 64, 71, 74, 76, 700 — Локальні]
Координати 49°25′10″ пн. ш. 26°58′46″ сх. д. / 49.41944° пн. ш. 26.97944° сх. д. / 49.41944; 26.97944Координати: 49°25′10″ пн. ш. 26°58′46″ сх. д. / 49.41944° пн. ш. 26.97944° сх. д. / 49.41944; 26.97944
Висота над рівнем моря 295 м
Водойма Південний Буг, Плоска, Кудрянка
Міста-побратими США США Модесто (США),Болгарія Сілістра (Болгарія), Молдова Молдова Бєльці (Молдова), Польща Цеханув (Польща), КНР КНР Шицзячжуан (Китай),Сербія Сербія Бор, Швеція ШвеціяКрамфорс (Швеція),Росія Твер, Іваново та Домодєдово, (Росія).
День міста Останні вихідні вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Хмельницький пасажирський
До Києва
 - фізична 281 км
 - залізницею 367 км
 - автошляхами 306 км
Міська влада
Адреса 29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, 76-50-86
Веб-сторінка Міська рада Хмельницька
Міський голова Мельник Сергій Іванович

Хмельни́цький (до 1793 року — Плоскирів, з 1795 по 1954 — Проску́рів)[3] — адміністративний центр Хмельницької області і Хмельницького району, значний історичний та сучасний економічний і культурний центр Поділля.

Назви іншими мовами: англійською — Khmelnytsky, німецькою — Chmelnyzkyj, польською — Chmielnicki (Płoskirów), російською — Хмельницкий (Проскуров).

Населення 266 тис. (2014).

Місто розташоване на Західному Поділлі, на берегах Південного Бугу, за 376 км (автомобільний шлях) від Києва. Залізничний вузол (станції Хмельницький, Гречани). Через місто проходять автошляхи ЧернівціСтарокостянтинів і ЛьвівКіровоградДонецьк (E50).

Відоме з 1431. Місто обласного значення з 1941.

Зміст

Історія[ред.ред. код]

Територія, на якій розташований Хмельницький, була заселена ще в давні часи. Дослідження виявили в околицях міста чимало археологічних пам'яток. Зокрема, на схід від мікрорайону Лезневе — поселення з матеріалами доби бронзи 2 тис. до н. е. та скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайоні Озерна — багатошарове поселення з матеріалами раннього залізного віку І тис. до н. е., у мікрорайоні Дубове — поселення скіфського часу 7-3 ст. до. н. е., у мікрорайонах Гречани та Озерна — поселення черняхівської культури 3-4 ст. тощо. До наших днів збереглися кургани, які датуються археологами 7-3 ст. до. н. е. (скіфський час) — один у мікрорайоні Заріччя та два на південний схід від мікрорайону Ракове.

Місто Хмельницький має майже 600-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Дата заснування міста не відома, а от, що стосується першої згадки, то достовірно можна стверджувати про існування Плоскирова (Плоскировець) вже у першій половині XV ст. На той час Поділля стає ареною суперечки між литовськими князями та польським королівством, яка закінчилася на користь останніх. Частина Поділля, включаючи Побужжя, відійшла під владу Корони Польської. Польський король Владислав ІІ Ягайло в 1431 р. надає вірній шляхті привілеї на подільські володіння. Серед населених пунктів, що згадуються у документах королівської канцелярії від того року, знаходимо поселення під назвою Плоскирівці та відповідний до цього запис: 10 лютого 1431 року у місті Сопоті король Владислав ІІ Ягайло записав Янові Чанстуловському за 100 гривень право на володіння селами Голисин (нині село Олешин Хмельницького району) та Плоскирівці на річці Південний Буг у Летичівському повіті Подільської землі («… super villis Holissin et Ploskir о wcze super fluvio Boh iacentu in terra Podoliensi et districtum Latichoviensi sitas»).

Цю найдавнішу на сьогодні писемну згадку про Хмельницький введено в науковий обіг завдяки дослідженням, що провів київський історик Михайловський Віталій Миколайович.

У складі Королівства Ягеллонів, Османської імперії і Речі Посполитої[ред.ред. код]

У роки королювання (1434–1444 рр.) Владислава ІІІ нова згадка — підтверджується право на володіння поселенням, яке вже названо як Ploskirow — Плоскирів.

26 березня 1547 р. польський король Сигізмунд II Август пожиттєво віддав Плоскирів у володіння кам'янецькому старості Матвію Влодеку. Він приділяв значну увагу зміцненню існуючих та побудові нових фортифікацій у підвладних йому землях. Плоскирів був визначений ним як важливий стратегічний пункт. Вдале географічне розташування Плоскирова мало неабияке значення для його подальшого розвитку і зведенню у ньому замкових укріплень, які у ті часи виступали першоосновою для виживання населення під час нападів татар.

Наявність замкових укріплень сприяло перетворенню Плоскирова у 60-80-х pp. XVI ст. на міське поселення. У 1566 році стараннями Матвія Влодека Плоскирову було надане магдебурзьке право[4].

Під час Визвольної війни українського народу у 16481654 роках під проводом Богдана Хмельницького Плоскирів та його околиці неодноразово опинялись в центрі протидії козацьких та польських військ. Містечко неодноразово переходило із рук у руки ворогуючих сторін, при цьому зазнавши великих руйнувань як від польських військ, так і від козацьких та повстанських загонів, в наслідок чого було цілком спустошене.

У 1672 році Плоскирів, як і все Поділля перейшло під владу Османської імперії. Плоскирів став центром окремої нації, що підпорядковувалася Меджибізькому санджаку Кам'янецького єйялету.


У 1699 турки залишають Поділля. Плоскирів знову переходить до Польщі, і повертається у володіння Замойських. Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я. Так у Плоскирові та навколишніх селах (Гречана, Заріччя, Шаравечка) з'явилися «мазури», нащадки яких склали основу католицького населення згаданих пунктів.

Згідно з переписом у 1789 році у Плоскирові було 184 дворів єврейських, 96 міщан тяглових та 126 бобилів і піших, прибуток з міста сягав 24138 злотих. До староства належали села: Гречани, Шаровечка, Мацьківці, Заріччя, Олешин, Іванківці та Лезнів. Місто та староство перебували у володінні Замойських. Населення Плоскирова не перевищувало 2,5 тисяч осіб, в ньому був шпиталь для убогих, калік та безпритульних, діяли (на середину 1780-х років) ткацький цех, об'єднані цехи бондарів і ковалів, кушнірів і кравців, а також шевців.

У складі Російської імперії[ред.ред. код]

5 липня 1795 була утворена Подільська губернія у складі Російської імперії і один з її повітів став називатися Проскурівським із центром у місті Проскурові. Саме в цьому імператорському указі про створення губернії вперше з'являється назва Проскурів. До речі, спеціального указу про перейменування Плоскирова в Проскурів не знайдено.

1806 року у Проскурові нараховується 487 будинків, із яких лише один кам'яний, крамниць  — 68 дерев'яних та 7 кам'яних, млинів — 2, греко-російська церква, католицька каплиця та дві єврейські школи. Торги відбувалися щотижня, по п'ятницях та неділях, кількість ярмарків збільшилася до 14 на рік. Населення міста — 2022 мешканців.

Проскурів. 1867 рік

У 1870 році введено в дію залізничну лінію Жмеринка—Проскурів—Волочиськ. На східній околиці міста побудовано залізничну станцію та вокзал.

Прокладання залізниці сприяло інтенсивному розвитку міста. На межі XIX—ХХ ст. стають до ладу великі промислові підприємства (тютюнова фабрика, цукровий, чавуноливарний, цегельний, пивоварний заводи), споруджуються житлові будинки, крамниці, торгові лавки, прокладається бруківка, відкриваються нові навчальні заклади (реальне училище та жіноча гімназія, комерційне училище), театр (1892 р.), бібліотека (1901 р.), прокладається телефонна мережа (1909 р.), з'являється електрика (1911 р.). Населення міста зростає майже у 5 разів і у 1909 р. становило 36 тисяч мешканців. Саме в цей період визначається основний напрямок в економічному розвитку міста — на початку XX ст. Проскурів стає найбільшим торговим центром Подільської губернії з річним торговим оборотом 5,5 млн рублів. Лише із залізничної станції міста щорічно відправлялося 3,1 млн пудів вантажів, а прибувало 6,9 млн пудів. Торгівельні та кредитні установи міста обслуговували великий регіон. Особливо важливу роль Проскурів відігравав в експортній торгівлі зерном.

Другий чинник, який сприяв бурхливому розвитку міста — розташування в Проскурові військових частин та створення великої військової залоги, що було обумовлено вигідним стратегічним розташуванням міста поблизу державного кордону. З 1875 р. в Проскурові розквартирувався 46-й піхотний Дніпровський полк, з 1889 р. — 35-й драгунський (уланський) Бєлгородський полк, з 1894 р. — 12-а гарматна бригада та 19-а кінно-гарматна бригада. На початку XX ст. Проскурів став місцем перебування штабів 12-ї кавалерійської та 12-ї піхотної дивізій, до складу яких входили вищезгадані полки. Для дислокування військових підрозділів у Проскурові були побудовані два військових містечка.

З початком Першої світової війни (серпень 1914 р.) Проскурів став прифронтовим містом. В цей час тут побувало чимало відомих воєначальників Російської армії, серед яких командувач 8-ої армії Південно-Західного фронту, генерал Олексій Брусілов.

З перебуванням у місті величезної кількості військових виникала маса фінансових і соціальних проблем. Для стабілізації фінансової ситуації тодішній голова міста, вдався до запровадження власних грошових знаків. З одного боку купюри був підпис директора Проскурівського міського банку, з іншого — Миколи Сікори. На всіх грошових знаках був особистий підпис міського голови й напис «Проскурівський міський банк обов'язково вимінює бони на державні гроші без обмежування сум». Ці грошові знаки перебували в обігу протягом 1918–1920 рр. і сприяли зменшенню тягаря знецінення державних грошей, який лягав на мешканців міста в досить складний період[5].

Проскурів у визвольних змаганнях українців, прихід радянської влади[ред.ред. код]

У період боротьби українського народу за розбудову незалежної держави у 1917–1921 роках Проскурів відігравав роль важливого опорного пункту Української Народної Республіки (УНР), а в 1919–1920 рр. перебував в центрі вищезгаданих подій. У місті тричі перебував Уряд УНР та Директорія (березень, листопад 1919 р., червень 1920 р.). Неодноразово у ці роки в Проскурові бували голова Центральної Ради Михайло Грушевський, голова Директорії, Головний Отаман Симон Петлюра, командуючий Українськими Січовими Стрільцями Євген Коновалець, відомі урядовці та політики УНР Сергій Остапенко, Борис Мартос, Ісаак Мазепа та інші. В 1919 р., як вояк армії УНР, в місті деякий час перебував майбутній письменник та поет Володимир Сосюра, про що він згадує в романі «Третя рота».

10 лютого Подільський губернський комітет більшовиків у Вінниці прийняв таємне рішення про організацію збройного повстання на Поділлі. Однією з цілей було поставлено захоплення проскурівського залізничного вокзалу. Троє представників губкому приїхали у місто та організували таємну нараду, де були присутні більшовики, Бунд, Поалей-Ціон, інші ліві партії. Секретар губкому Снєгов переконав присутніх у необхідності збройного повстання та його успішності; він же роздав зброю єврейським загонам[6].

1516 лютого 1919 р. відбувся збройний виступ. Але більшовики недооцінили кількість воїнів Директорії, що були в Проскурові. Силами вірних Директорії військ (Запорізька бригада, 3-й Гайдамацький полк, інші війська) їм було дано потужну відсіч. Повстанці почали безладно відступати. Організатори повстання втекли з міста[6].

Провокація більшовиками євреїв до збройної боротьби проти УНР спричинило сприйняття євреїв як антиукраїнської сили. Ініціатори повстання втекли, а постраждало мирне єврейське населення[6].

В єврейських кварталах Проскурова почався погром, який ініціював отаман Семесенко. Внаслідок кривавих подій — убито 390 чоловіків, 309 жінок, 76 дітей, поранено близько 500 осіб єврейської національності. За іншими даними, загиблих було близько тисячі. До міста у зв'язку з погромом прибув Головний отаман Симон Петлюра. За його наказом була роззброєна частина Семесенка і віддано розпорядження про створення спеціальної комісії для розслідування погрому. Самого Семесенка було заарештовано.

Після поразок українських військ в сутичках на більшовицькому фронті та відступу в березні державні установи УНР тимчасово переїхали до Проскурова. В театрі Бейриша Шильмана (тепер Будинок культури) відбулися державні наради УНР за участю членів Директорії, уряду, представників партій та громадських організацій.[7]

11 березня 1919 р. на державній нараді більшість висловилась за припинення переговорів з представниками Антанти в Одесі та домовитися з більшовиками; Симон Петлюра висловився проти[8].

12 березня Є. Петрушевич увійшов до складу Директорії як посланець Галичини.[9]

14—15 березня 1919 р. у Проскурові відбулося перше й останнє засідання Директорії в повному складі. Євген Петрушевич і два члени уряду ЗО УНРЛев Бачинський і Михайло Лозинський — приїхали на нараду зі Станиславова 15 березня. На цій нараді, яка мала вирішити напрями подальшої політики УНР, представники двох соціалістичних партій — соціал-демократів і соціалістів-революціонерів, знову виступали за негайне припинення переговорів з антантським командуванням в Одесі і за переговори про мир з більшовиками. Після дискусій Директорія одноголосно відкинула пропозиції цих партій і зайняла сторону прем'єра Сергія Остапенка та поміркованих урядових партій, які були проти миру з більшовиками та за продовження переговорів з Антантою.[10]

28[11] (29[12]) липня 1919 р. бригади ІІ-го Галицького корпусу полковника Арнольда Вольфа взяли місто.

Уряд УНР та Директорія перебували в Проскурові ще двічі (у листопаді 1919 та червні 1920 року). 25 вересня 1920 року Чорний полк Першої 3апорозької дивізії знову захопив Проскурів. У місті населення вітало Запорожців квітами.

Докладніше у статті Бої за Проскурів

18 листопада 1920 в місті кінним полком Чорних запорожців Петра Дяченка було ліквідовано погром єврейського населення вояками російської Звідно-козачої дивізії осавула Яковлєва. Багатьох козаків, схоплених на місці бешкетів, було «випорото». За свій порятунок міщани висловили вдячність старшинам і козакам полку Чорних запорожців.[13] Того ж дня у ході масованого наступу Червоної армії, кавалерійська бригада Григорія Котовського та 135-а стрілецька бригада М.Голубенка з боями із українськими частинами групи генерал-хорунжого Олександра Загродського оволоділа Проскуровом.[14]

У перші роки радянської влади (у 1923 р.) Проскурів стає окружним центром. У місті розташувалися штаб та супутні підрозділи 1-го кінного корпусу Червоного козацтва, у який входили 1-а Запорізька дивізія Червоного козацтва (Проскурів) та 2-га Чернігівська дивізія Червоного козацтва (Старокостянтинів). Корпусом командували В.Примаков, О.Городовиков, М.Дьомичев та ін.

У вересні 1938 року в місті працювала знімальна група під керівництвом класика українського кіно Олександра Довженка, яка знімала тут епізоди кінострічки «Щорс»

Докладніше у статті Музей-панорама «Звільнення Проскурова»

Проскурів під час Другої Світової війни[ред.ред. код]

Окупований Проскурів (перехрестя вулиць Фрунзе та Карла Маркса — теперішні Кам'янецька та Подільська)

8 липня 1941 року місто окупували німецькі війська, які здійснювали масові розстріли мешканців міста, однак з перших днів окупації і до останніх у місті активно діяли антифашистські підпільники. 1 вересня 1941 Проскурів став адміністративним центром однойменної округи у складі генеральної округи Волинь-Поділля. 14 грудня 1941 року в місті Проскурові було створено Проскурівське гетто. У територію гетто входили єврейські райони міста, що були загороджені колючим дротом: від Південного Бугу по вулиці Кам'янецькій до вулиці Подільської і по ній до вулиці Проскурівського підпілля і до Південного Бугу. На сьогодні це — центральна частина міста. У січні 1942 року в Проскурові був створений Концентраційний табір під назвою Шталаг 355 і знаходився там до листопада 1943 року. 25 березня 1944 року війська 1-го Українського фронту під командуванням Маршала СРСР Георгія Жукова звільнили місто від нацистських загарбників. Очевидцем визволення міста став англійський письменник Джеймс Олдрідж, який того часу був закордонним військовим кореспондентом, у в своєму репортажі він передав враження від боїв за місто.

Хмельницький — обласний центр[ред.ред. код]

15 березня 1941 місто стало центром Кам'янець-Подільської області; 16 січня 1954 — перейменоване на Хмельницький на честь Богдана Хмельницького, центр Хмельницької області.

Значно збільшується площа міста, особливо після приєднання приміських сіл Заріччя та Гречани. Виникає кілька заводів всесоюзного значення — трансформаторних підстанцій, «Трактородеталь», радіотехнічний, термопластавтоматів, «Катіон», стають до ладу підприємства індустріально-будівельної, харчової та легкої промисловості. Зокрема, завод трансформаторних підстанцій стає провідним у СРСР із виробництва трансформаторів для залізничного транспорту, завод «Катіон» — одним із найбільших в країні виробником конденсаторів, радіозавод — єдиним в СРСР виробником авіаційної спецтехніки військового призначення.

Виникнення подібних підприємств перетворило місто Хмельницький на великий промисловий центр України. Значно зросло населення, засновано перший вуз — технологічний інститут (нині Хмельницький національний університет), прокладено перші тролейбусні лінії, розбудовано нові мікрорайони. До того ж місто стає важливим військово-стратегічним центром не лише регіону, а всієї країни. В 1956 р. до обласного центру на постійне місце дислокації прибуває 17-та гвардійська мотострілецька дивізія, а у 1961-64 рр. — підрозділи однієї з найпотужнішої у світі ракетної дивізії. Саме з цього часу поблизу Хмельницького та на території області розгортаються бойові позиції міжконтинентальних ракет. Значною подією, що доповнює військову сторінку історії міста, стало заснування у 1970 р. Хмельницького вищого артилерійського командного училища, на базі якого в 1990-х рр. створена єдина в державі Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Хмельницький у незалежній Україні[ред.ред. код]

У 1991 р. хмельничани підтримали проголошення незалежної України. Перейшовши на принципово інші умови господарювання, в місті зуміли зберегти поступальний розвиток міста, переорієнтувавшись на нову економічну модель. Хмельницький став на той час одним з найбільших у східній Європі торгівельних центрів — нині тут діє цілий ринковий комплекс, який займає площу понад 18 га і включає 24 самостійних речових ринків.

Помаранчева революція у Хмельницькому[ред.ред. код]

23 листопада 2004 року в Хмельницькому почалися мітинги в підтримку кандидата від опозиції В. Ющенка. Через фальсифікацію результатів на виборах презедента України. Після не вдалих переговорів влади і опозиції 24 листопала, В. Ющенко виступив на Майдані Незалежності у Києві перед прихильниками, і закликавши їх почати «Помаранчеву революцію» за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів. І в той же день в Хмельницькому на Майдані Незалежності почали встановлювати намети, розводити багаття, приносити їжу, готувати теплі напої, на безстрокову акцію протесту, яка закінчилась 23 січня 2005 року, коли Віктор Ющенко офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України.

Євромайдан у Хмельницькому[ред.ред. код]

21 листопада 2013 року в Хмельницькому почалися протести та мітинги через призупинення процесу підготування до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Хмельничани долучилися до народного спротиву, який тривав у столиці. Підприємці, депутати, студенти, викладачі, школярі та звичайні громадяни яким не байдужа подальша доля країни. У перші дні страйку на Майдан вийшли студенти Хмельницького МАУПу, Гуманітарно-педагогічної академії, Музичного училища, Політехнічного коледжу та ін. Студенти цих вузів організували страйккомітети.

Мітингувальники, що зайняли приміщення Хмельницької обласної ради / адміністрації, вітають з балкону людей на майдані Незалежності.

23 січня 2014 року у Хмельницькому тисячі протестувальників пікетували Хмельницьку ОДА, обклавши її барикадами з мішків з снігом, бочок з водою та старих автомобільних шин, з вимогою провести позачергову сесію, щоб ухвалити звернення до чинної влади із закликом припинити силове протистояння в Києві. Тим часом Хмельницька міська рада виступила проти законів, увалених «ручним голосуванням» у Верховній Раді України та поставила вимогу їх скасувати, притягти до кримінальної відповідальності осіб, винних у побитті та вбивстві мирних демонстрантів та представників ЗМІ, припинити переслідування усіх учасників мирних акцій протесту, а також підписати протягом 2014 року угоду про асоціацію України з ЄС[15]

24 січня відбулась позачергова сесія Хмельницької облради, на якій 60 із 62 депутатів проголосували за звернення до Президента та голови Верховної ради з вимогою відставки Кабміну, дострокових виборів Президента та Верховної ради, припинення переслідування учасників акцій протесту.

Мітингувальники зайняли приміщення облради/адміністрації, незважаючи на опір працівників спецпідрозділу «Грифон» і застосування ними сльозогінного газу, та вимагали відставки голови держадміністрації Ядухи, однак той втік[16][17][18].

19 лютого 2014 року активісти прийшли до СБУ з вимогою відкликати спецпризначенців з Київського майдану та перейти на бік народу але переговори не принесли результату. Активісти захопили декілька тролейбусів і забарикадували виходи та виїзди з тереторії. Після чого з верхніх поверхів пролунали постріли у повітря але згодом становище ще більш погіршелось після поранення декількох активістів, працівниками СБУ, які намагалися не допустити захоплення приміщення. Після цього інциденту протестні настрої почали ще більш наростати але до протестувальників вийшов голова СБУ і попросив переговорів. Але вони не дали результату,в наслідок чого активісти почали зносити шини та добувати бруківку навколо будівлі та готувати Коктейлі Молотова. І у 18:00 годин почався штурм будівлі СБУ були підпалені шини, які були навколо будівлі також активісти закидали перші 3 поверхи Коктейлями Молотова та бруківкою в результаті чого вони вигоріли в щент, спіробітники СБУ намагалися потушити їх з пожежних гідрантів але їм це не вдалось, від великого вогню спалахнули тролейбуси, які стояли поруч із будівлею. Частина активістів почала штурм КПП який виходив на вул. Свободи з метою не дати втікти керівництву та спецпризначенцям, які відкрили вогонь по протестувальникам. Після штурму активістами КПП було спалено будівлю КПП, гараж СБУ та тролейбус, який стояв перед воротами.

Релігія[ред.ред. код]

Початок релігійного життя у Проскурові, його особливості XVII — XVIII ст.[ред.ред. код]

Місто має майже 600-річну історію і веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирів або Плоскирівці. Дата заснування міста не відома, а от що стосується першої згадки, то достовірно можна стверджувати про існування Плоскирова (Плоскировець) уже у першій половині XV ст. На той час Поділля було ареною суперечки між литовськими князями і польським королівством, яка закінчилася на користь останніх.

Згадки XV ст. свідчать про те, що Плоскирів тривалий час був невеличким населеним пунктом. Наступні триста років (1493 — 1793) Плоскирів, перебуваючи під польською владою, отримав статус містечка і виконував функції центру плоскирівського староства. Тривала польська колонізація краю, непростими були відносини між українцями і поляками, особливо в релігійній сфері.

У XVII–XVIII ст. після Люблінської унії збільшилось число переселенців з центру Польщі, Мазовії, мазурського поозер'я, Жешувського, Люблінського, Калецького, Краківського воєводств. Заселення поляками краю тривало і у XIX-на початку XX ст.

У процесі колонізації активну роль відігравав римо-католицький костел. З часом поляки становили більшість правлячої державної, релігійної, господарської верхівки. Це призвело до того, що навіть частина українців за походженням стали називати себе поляками, прийняли католицьку віру, запроваджували польську мову, звичаї, побут, обрядовість. Проводилось масове окатоличення населення, закривалися православні церкви, а кількість костелів в краї неухильно збільшувалась. Так, якщо в XIV ст. Їх було 2, в XV- 6, XVI-7, у XVII-14, то у XVIII ст. їх діяло вже 46. Серед них був і красень-костьол, що був розташований на місці сучасної школи № 1 нашого міста, але доля його склалася трагічно.

Римо-католицька церква мала велику кількість прекрасних костелів, які приваблювали до себе паству. Навпаки, занепад православних храмів та убогість духовенства не сприяли зростанню авторитету православ'я серед населення. Тому було видане розпорядження про будівництво соборів в містах приєднаного краю. На той час у Подільській губернії було лише два собори: Іоанно-Предтеченський в Кам'янці-Подільському і архієрейський в м. Барі. В краї починається справжній православний ренесанс, будуються монастирі, церкви, каплиці, серед них і Собор Різдва Богородиці — найдавніший православний храм нашого міста, що розташований на самому початку вулиці Соборної, від якого вона і отримала свою назву і продовжує називатися такі на далі.

Собор Різдва Богородиці[ред.ред. код]

За поданням науковців історія церкви починається із XVII ст. Перша згадка датується 1671 р. В цей час (1670–1672 рр.) територією Польщі, до якої входило й Поділля, здійснював "мандрівку « дипломат Жан де Куртон, абат де Пальм'єр, який, насправді, був представником партії, що намагалась поставити на польський престол Вишневецького. Його супроводжував Ульріх фон Вердум, молодший син барона фон Вердума, дворянина із Західної Німеччини, який вів нотатки „Щоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 через королівство Польське“. В ньому читаємо, що на озері „ є чотирикутний острів, на якому, оточений валами й частоколами стоїть місцевий замок…“. За свідченням Вердума, поселення тягнулося по обидва боки озера й колись було досить великим, а нині на його території стоїть близько 30 будинків і православна Церква. У 1797 р. — друга згадка — під назвою Святителя Миколая.[19]

У XVIII ст. вона була декілька разів перебудована, але продовжувала залишатись дерев'яною. Такою маленькою вона залишалася аж до початку XIX століття. Після пожежі 1822 року було вирішено Проскурівську церкву Різдва Богородиці в її колишньому вигляді не відновлювати, а побудувати на її місці кам'яний собор[20].

Спорудження собору почалося у 1835 р., а вже 15 травня 1837 р. він був освячений. Майдан біля храму оточував цегляний паркан довжиною 196 м. Перед ним була розташована Церковна площа.[21]

Особливою гордістю храму була стародавня, в нашій місцевості шановна, чудотворна ікона Божої Матері — подоби Озерянської ікони. Вже і на ті часи образ цей був старовинним. За переказами, він зберігся під час пожежі старої церкви. Ікона мала срібний вінець, замовлений Місцевим справником Григорієм Лисенко. Також на ній були численні підвіски-платівки срібла різної форми. Це жертви прочан до чудодійної ікони з нагоди зцілення від хвороби. Таких підвісок було 8. На жаль, до наших днів у церкві ні чудодійною ікони з вотумом, ні інших реліквій не збереглося. Про їх подальшу долю нічого не відомо.

Сьогодні церква зберегла свій первісний вигляд, і є найстаршою з існуючих споруд Хмельницького. Відновлена копія Озерянської ікони Матері Божої. Повернулася до храму, чудотворна ікона святої рівноапостольної Марії Магдалини[22].

Костел Святої Анни[ред.ред. код]

Колись вул. Примакова починалася від однієї з найкрасивіших споруд нашого міста — костелу Святої Анни, він був збудований на острові, що виник на місці злиття річок Плоскої і Південного Бугу. Цей географічний об'єкт показаний на двох найдавніших з відомих планів Проскурова, складених повітовим землеміром Дятловим 8 жовтня 1800 р. і подільським губернським землеміром Екстером, який з 1801 по 1806 рр. працював над географічним, гідрографічним, топографічним та економічним описом Подільської губернії. На планах також була вказана польська назва острова — Кемп. У цьому місці оселилися польські переселенці, які були тут посаджені в кінці XVII ст. польським коронним гетьманом М. Замойським. Сталося це після того, як у 1699 р. турки залишили Поділля, і Плоскирів та навколишні землі повернулися у володіння панів Замойських.

Плоскирівське староство виявилося повністю спустошеним, у зв'язку з чим Замойські переселяють сюди селян із польської Мазовії і мазурського Поозер'я. За переказами, значна частина польських переселенців одержали землю на захід від Плоскирова на колишніх гречаних ланах, від чого їхнє поселення отримало назву Гречана, згодом село Гречани. Так у Плоскирові та навколишніх селах з'явилися так звані мазури, нащадки яких склали основу теперішнього католицького населення міста і збудували на місці старого замку-фортеці невеличкий дерев'яний римо-католицький костел. Детальний опис цього храму містить згадане вище „Описание Проскуровского городского костёла с его движимим и недвижимим имуществом и записую сумм, пожертвованных прихожанами в 1796 году“. У 1801–1804 рр. на місці дерев'яного костелу на кошти летичівського землевласника Мацея (Матвія) Журовського (поляка, римо-католика) вимурували красивий кам'яний храм св. Анни. Після цієї події, за свідченням історика М.Орловського, для зручнішого сполучення між островом і „материковою“ частиною міста була насипана земляна гребля — замість довгого моста, що існував раніше; саме цей міст показано на планах Дятлова і Екстера. Ще один римо-католицький храм у Проскурові був побудований у 1820 р. На початку XX ст. костел Святої Анни перебудували, зробивши його ще величнішим. У1936 р. його закрили і почали розбирати, а в 1938 р. те, що залишилося, висадили у повітря вибухівкою. У 1946 р. приміське село Гречани було приєднано до Проскурова.[23][24]

Зміни в релігійному житті краю в кінці XVIII ст.[ред.ред. код]

Після приєднання Поділля до Російської імперії в результаті поділів Польщі в 1793 р. сталися різкі зміни в релігійному житті. Експансія католицизму на схід була припинена, російський уряд всіляко підтримував православ'я як один з основних засобів зміцнення свого впливу в краї. З цією метою у 1795 р. імператорським указом була створена Подільська губернія, центром одного з повітів якої зазначено наше місто, назва якого змінилась на Проскурів. Вона дуже швидко прижилася, бо була співзвучна зі словом „проскура“ — так іменують хлібець, котрий вживається у християнських обрядах. За цим самим указом створювалась самостійна єпархія ІІ розряду, що дістала назву „Брацлавська і Подільська“ з центром в місті Барі.

Першим єпископом Брацлавським та Подільським був призначений член Синодальної контори, архімандрит Донського монастиря — Іоаннікій. Для того, щоб здійснювати ефективніший нагляд у найвіддаленіших кутках просторої єпархії, за наполегливою вимогою єпископа були створені посередницькі центри на місцях, для чого у повітових містах, у свою чергу, були створені духовні правління. Ці правління в 1796 р. були відкриті в 13 містах Подільської губернії. Для зручності в управлінні єпархія була поділена на благочинні управління, округи, які очолювали благочинні. Проскурівське духовне правління, що спочатку знаходилось у Чорному Острові, 27 липня 1796 р. було переведене в м. Проскурів. Із заснуванням таких правлінь повітові міста перетворились у своєрідні центри духовного життя, де виникла необхідність привести до відповідного рівня храми.

Римо-католицька церква мала велику кількість прекрасних костелів, які приваблювали до себе паству. Навпаки, занепад православних храмів та убогість духовенства не сприяли зростанню авторитету православ'я серед населення. Тому було видане розпорядження про будівництво соборів в містах приєднаного краю. На той час у Подільській губернії було лише два собори: Іоанно-Предтеченський в Кам'янці-Подільському і архієрейський в м. Барі. В краї починається справжній православний ренесанс, будуються монастирі, церкви, каплиці, серед них і Собор Різдва Богородиці — найдавніший православний храм нашого міста.

Свято-Покровський Кафедральний собор[ред.ред. код]

Свято-Покровський Кафедральний собор

Головний православний храм міста — Свято-Покровський кафедральний собор[25] (Українська Православна Церква). Він знаходиться поблизу перехрестя вул. Володимирської з Кам'янецькою. У XVIII — XIX ст. ця частина міста, де нині височить собор, вважалася околицею Проскурова і в 1824 р. згідно з генеральним планом забудови міста була відведена під християнський цвинтар. Приблизно в ті ж роки в центрі цвинтаря побудували невелику церкву, освячену на честь Покрови Пресвятої Богородиці.

Синагога[ред.ред. код]

Нещодавно в одному з найстаріших куточків міста — провулку Пекарському, відбулося відкриття відновленої синагоги. Вона була побудована у 1890 році, пережила багато лихоліть і збереглася до нашого часу. У 2009 році була реконструйована.[26]

Ще одна Синагога знаходилася у прибузьких кварталах міста, в яких мешкало єврейське населення міста, сформувалася у XVIII–XIX ст. Серед одноповерхової скупченої забудови цих кварталів виділялася будівля Великої хоральної синагоги, яка первісно була дерев'яною (споруджена у XVIII ст.), а наприкінці XIX ст. перебудована на цегляну. У 1938 р. синагогу закрили, а після війни перетворили в спортивний зал товариства „Спартак“. Наприкінці 1950-х років квартал навколо синагоги повністю перебудували: спорудили триповерховий навчальний корпус кооперативного технікуму, дещо пізніше до нього прибудували ще один корпус цього навчального закладу, гуртожиток та житловий будинок. Таким чином синагога опинилася у подвір'ї технікуму і була знесена у 1991 р. Тепер на її місці побудований спортивний зал кооперативного коледжу.

Римо-Католицька парафія Христа Царя Всесвіту[ред.ред. код]

костел Христа Царя Всесвіту (Виставка)

Парафія Христа Царя Всесвіту вважається однією з найчисельніших парафій України. Ще 20 років тому цього храму і парафії не існувало.

На початку 90-х років XX ст. у Хмельницькому існувала лише парафія святої Анни у мікрорайоні Гречани. Маленька капличка на Гречанах не була в змозі приймати кількість прихожан, яка постійно зростала. Бачачи цю ситуацію, отець Вітаултас Меркес — настоятель парафії св. Анни — звернувся до місцевої влади з проханням про купівлю земельної ділянки під будівництво нового храму, ближче до центра міста, оскільки церква св. Анни знаходилася на околиці міста, де було погано розвинуте транспортне сполучення.

Міська адміністрація розглянула прохання настоятеля і зрештою, у 1990 р. дала дозвіл на купівлю землі. А вже у січні 1991 року була зведена тимчасова капличка, під покровительством Христа Царя Всесвіту.

Паралельно розпочалось проектування і будівництво великого храму, розрахованого на потреби обласного центру. Сьогодні ця грандіозна храмова споруда є окрасою міста. Але і зараз храм постійно удосконалюється.

На території Костелу „Sursum Corda“

Також на території храму розташований Будинок святого отця Піо. Спочатку він використовувався для потреб парафії. Але згодом був переданий сестрам ордену Дочок Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії, що служать при храмі. На сьогодні у будинку проживає 9 дітей сиріт, якими опікуються сестри.

П'ятеро вихованців парафії вступили до семінарії, а семеро стали членами Згромадження Дочок Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (сестри-серцянки).

Щороку вулицями міста Хмельницького проходять процесії: театралізована Хресна Дорога у Страсну П'ятницю (остання п'ятниця перед Великоднем), на свято Божого Тіла (у червні) і на свято Пресвятої Діви Марії Розарієвої (7 жовтня).

Починаючи з 1999 року і до сьогодні відбуваються щорічні Дієцезіальні з'їзди молоді (24-25 серпня), на День Незалежності.

На фасаді храму є напис Kyrie eleison, який означає християнське молитовне звернення „Господи, помилуй“.

Настоятелем парафії з 1999 до 2012 року був отець Петро Міщук. Починаючи з 30 вересня 2012 року настоятелем парафії є отець Анатолій Білоус[27].

Храми міста
Свято-Георгіївський храм
Христа Царя Всесвіту
Собор Андрія Первозванного

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Хоча місто Хмельницький не має офіційного поділу на райони, але можна чітко визначити 10 мікрорайонів (Гречани, Дубове, Заріччя, Книжківці, Лезневе, Озерна, Південно-Західний, Ракове, Ружична, Центральний), а також декілька окремих масивів у цих мікрорайонах (Ближні та Дальні Гречани(«Восток»), Ближнє Ракове та ін.) та історичних частин міста (Новий План, Завалля, Старе Місто та ін.).

Історичні місцевості[ред.ред. код]

Площа біля Філармонії на вул. Гагаріна(Кінна площа)

Вулиці міста[ред.ред. код]

Вулиці Хмельницького — не лише транспортні шляхи, що з'єднують воєдино чвертьмільйонне місто, це, насамперед, історія міста, історія держав, суспільних систем, режимів, які довелося йому пережити, і що знайшло своє відображення в назвах вулиць. На карті Хмельницького зафіксовано більше 500 вулиць, провулків, проїздів та майданів. Історію вулиць міста та їхні назви.[35]

Головні вулиці Хмельницького — Проскурівська та Кам'янецька.

Дивіться також: Категорія:Вулиці Хмельницького.

Населення[ред.ред. код]

Національний склад м. Хмельницький за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року: 88,3% — українці, 7,9% — росіяни, 2,0% — поляки, 0,4% — білоруси, 0,3% — євреї.[36]

Історична динаміка національного складу Хмельницького за результатами переписів населення:

1897[37] 1926 1939 1959 1989 2001
українці  19,4%  39,0%  44,1%  57,6%  79,0%  88,3%
росіяни  15,2%  7,8%  8,1%  19,4%  14,2%  7,9%
євреї  49,7%  41,9%  38,7%  10,4%  2,3%  0,3%
поляки  12,4%  9,7%  7,8%  11,2%  3,2%  2,0%


Зміна чисельності населення
1897 1907 1920 1926 1939 1943 1959 1970 1979 1989 2001 2012 2013
22 855 26 200 19 000 27 000 37 000 12 510 62 473 112 959 171 801 236 938 253 994 263 703 264 989


Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Місто розташоване в помірно-континентальному кліматі з теплим літом, м'якою зимою і достатньою кількістю опадів. Він сформувався під впливом різноманітних чинників. Головним з них є географічна широта, з якою пов'язана висота Сонця над горизонтом і величина сонячної радіації. Висота Сонця над горизонтом на території області в червні в полудень досягає 63-65°, в грудні — 16-18°, а в рівнодення — 39,5-41,5.° Тривалість дня змінюється від 8 до 16,5 години. Неоднакові показники висоти Сонця над горизонтом та зміни хмарності протягом року впливають на зміну сонячної радіації від 130 кал/см2 в грудні до 530 кал/см2 в червні, досягаючи за рік 101 ккал/см2.

Клімат Хмельницький
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −3 −1 3 13 20 23 25 24 19 11 4 0 11
Середня температура, °C −5 −4 0,6 9,9 15,5 18,0 19,5 19,1 14,9 7,8 2,0 −2,6 8,0
Середній мінімум, °C −15 −9 −2 5 10 13 15 14 10 4 −1 −5 4
Норма опадів, мм 42 34 33 41 52 62 58 41 40 30 42 52 600
Джерело: http://www.meteoprog.ua/

Гідрологія міста[ред.ред. код]

Південий Буг в Хмельницькому(на фоні острів Кохання)

У місті протікає річка Плоска вона є притокою Південого бугу, який теж протікає в місті. Плоска є не великою річкою яка має свій шлях з Заходу на схід і Протікає в Західній частині міста в районі Гречан і є окрасою парку ім. Чекмана, вона розтікається у вигляді каналів. Південний Буг — друга за величиною ріка краю, що впадає в Чорне море. Довжина її становить 792 км. Відіграє незмінну роль у гідроенергетиці, зрошенні полів, рибництві. Бере початок на околиці с. Холодець, що у Волочиському районі. Тут було велике озеро, яке люди нарекли Матір Божа. Хмельниччині належить верхів'я річки завдовжки 120 кілометрів.

Річка відігравала і нині відіграє виключну роль у народному господарстві, про що засвідчує історичний Літопис про неї. Вона згадується у давніх джерелах. Так, у стародавніх греків відома під назвою Гіпаніс. У Літописах відома як Богь, Бьоугь, на картах XV–XVII століть — Вод, Воп, в «Книге большому чертежу» — Бокг. Сучасна назва Буг походить із балтослов'янського і означає «усуваюся з дороги, тікаю, вигинаюся, нахиляюся додолу».

Економіка[ред.ред. код]

До 1920 року в Проскурові була напівкустарна промисловість (харчова), сьогодні місто є промисловим центром.

На підприємствах виробляється чимала кількість промислової продукції України. Для розвитку промисловості тут є сприятливі умови: достатня кількість трудових ресурсів, нерудних копалин, сільськогосподарської сировини. На їх основі сформувались галузі харчової, легкої, машинобудівної промисловості, виробництво будівельних матеріалів. Розвинуті також деревообробна, паливно-енергегична, хімічна та інші галузі. Важливе місце серед галузей промисловості займає машинобудування Воно має швидкі темпи розвитку і досить складну структуру. Підприємства цієї галузі випускають верстати, ковальєько-пресове устаткування, трансформатори, дереворізальні інструменти, плуги, сільськогосподарські машини, кабель, електротехнічні вироби. Найбільші підприємства області — виробничі об'єднання «Укрелектроапарат», «Катіон», «Термопластавтомат», ковальсько-лресового устаткування, заводи трансформаторних підстанцій, тракторних агрегатів у Хмельницькому.

Промисловість[ред.ред. код]

Одним з основних факторів впливу на розвиток економіки сучасної держави є ефективна робота та інтенсивний розвиток промисловості спрямований на впровадження новітніх науково-практичних методів виробництва та управління підприємством.

Промислові підприємства нашого міста успішно працювали в напрямку подальшого нарощування темпів виробництва за рахунок технічного переоснащення, введення в дію нових виробничих потужностей, формування ефективної маркетингової політики, що дало можливість за 9 місяців 2007 року збільшити обсяги промислового виробництва у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 18,7%, тоді як за 9 місяців 2006 року збільшення відбулося на 14,9%. За звітний період вироблено продукції на суму 1462,9 млн грн., що на 351,2 млн грн. більше, ніж за 9 місяців попереднього року.

У серпні 2007 року збільшили обсяг промислового виробництва 52,9% підприємств, скоротили — 41,4%, не працювали — 5,7% .

Збільшення обсягів виробництва за січень-вересень 2007 року спостерігалося за всіма видами промислової діяльності, у відповідному періоді 2006 року спостерігалося зниження у харчовій, целюлозно-паперовій та поліграфічній промисловості.

Найбільшу питому вагу в структурі промислового виробництва міста займають хімічна і нафтохімічна галузь — 28,1%, машинобудівна промисловість — 25,3%, харчова галузь — 19% та будівельна промисловість — 7,3%.

Хмельницький цукровий завод

Стабільно працюють та нарощують обсяги виробництва ВАТ «Укрелектроапарат»[38], ТОВ «Хекро Пет ЛТД», ЗАТ «Маслосирбаза», ВАТ «Хмельницькзалізобетон»[39], СП «Агро Поділля», ТОВ «Трансформатор сервіс», МПП «Схід», ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод», КП «Комбінат будівельних матеріалів», ВАТ завод «Строммашина» та інші.

З початку 2007 року поступово почали нарощувати обсяги промислового виробництва ЗАТ «Кондфіл»[40] та ВАТ завод «Нева», на яких в останні роки спостерігався спад виробництва.

У січні-серпні 2007 року промисловими підприємствами усіх галузей реалізовано промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах на 1643,7 млн грн., це становить 33,1% до загального обсягу по області і збільшився на 394,6 млн грн., у порівнянні із січнем-серпнем 2006 року. Обсяг реалізованої промислової продукції на одну особу по місту склав 6375,3 грн., що майже у 1,8 раза перевищує аналогічний показник по області (3637 грн.) та на 1507 грн. більше, ніж у відповідному періоді минулого року.

Темп приросту продуктивності праці по м. Хмельницькому за січень-серпень 2007 року склав 19,4%, за відповідний період 2006 року — 18,1%.

У місті Хмельницькому промислові підприємства усіх галузей успішно працюють над вдосконаленням своєї продукції до рівня європейських стандартів. На 11 промислових підприємствах впроваджено сертифікацію власної системи якості на відповідність державному стандарту ISO 9001 версії 2001 року. Це такі підприємства, як ВАТ «Укрелектроапарат», ДП «Новатор», ДП «Новатор» ПП «Вуд», ЗАТ «Маслосирбаза», ЗАТ «Інтерлит», ТОВ «Тін — Імпекс», ДП «Альма-Шкіргалантерея», ТОВ «Хекро Пет ЛТД», ВАТ «Хмельницькобленерго», ТОВ «Укрелком», ВАТ «Хмельницькзалізобетон». Підготовка до впровадження стандарту ISO 9001 в цей час[Коли?] проводиться на ТОВ «Трансформатор сервіс», ВАТ «Хмельницький механічний завод» та ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод».

Високий технічний рівень організації виробництва, надійність продукції в експлуатації, гнучкі ціни сприяють постійному зростанню інтересу до промислових підприємств міста з боку іноземних та вітчизняних споживачів.

Так, трансформаторні підстанції різних модифікацій, що виробляються на ВАТ «Укрелектроапарат» постачаються більш, ніж у 30 країн світу; різнопланова продукція ДП «Новатор» знана, як в місті, так і в 15 країнах ближнього та дальнього зарубіжжя; майже 60% загальних обсягів виробництва ВАТ «АК Адвіс» є експортні поставки; попитом користується продукція ВАТ «Хмельницькзалізобетон» — 30% якої реалізується по всій Україні. З найкращої сторони в місті та за його межами зарекомендувала себе продукція підприємств харчової промисловості. Майже 30% загальних обсягів виробництва ЗАТ «Хмельницька маслосирбаза» експортується в країни СНГ. Споживачі продукції з товарною маркою «Вершковий рай» задоволені якістю та ціновими показниками товару. Майже 74% продукції ТзОВ «Хмельницький комбінат хлібопродуктів» експортується у 7 країн СНГ. Живе пиво ВАТ «Хмельницький обласний пивзавод» отримало високу оцінку від жителів та гостей нашого міста.

Торгівля[ред.ред. код]

Місто Хмельницький відоме на всю Україну як місто торгівлі. Справа в тому, що саме тут розташований один з найбільших ринків Європи — хмельницький речовий ринок. Сюди приїздять люди не тільки зі всієї України, а й з Польщі, Білорусі, Молдови та інших найближчих країн-сусідів. Ринок відомий великими розмірами та низькими цінами.

У 2007 році на південь від міста на території села Розсоша біля Хмельницького аеропорту було відкрито ТСЦ «Поділля» площею 22 га, де було облаштовано 4 700 торговельних павільйонів[41]. ТСЦ «Поділля» позиціонувалось як заміна існуючому Хмельницькому речовому ринку. Будівництво ТСЦ відбувалося зі скандалами — про незаконність проекту, брудні інвестиції заявляли місцева влада, громадські організації та торговці з інших ринків Хмельницького, народні депутати України Лев Бірюк, Олег Тягнибок, Володимир Співачук[42]. Зрештою, ринок так і не запрацював, хоча вартість торгового місця на ньому доходила до 24 тисяч доларів[43].

Також зароджується новий напрям торгівлі — інтернет-торгівля.

Головні торговельні центри Хмельницького:
  • ТРЦ «ОАЗИС»
  • ТЦ «Таврія В»
  • ГТРЦ «Либідь Плаза»
  • ТЦ «Променад Олександрівський»
  • ТЦ «Атріум»
  • ТЦ «Пасаж»
  • ТЦ ЦУМ
  • ТЦ «Торгівельний Центр» (відомий, як Дитячий світ)
  • ТСЦ «Дубово»
  • ТЦ «Ріко»
  • ТЦ «Тритон»
  • ТЦ «Сіті Центр ХМ»
  • ОК «Ультрамарин»
  • ТЦ «Торговий Дім на Подільській» вул. Подільська, 93
  • ТК «Європа»

Ярмарки[ред.ред. код]

У місті декілька раз в рік відбуваються ярмарки різних спрямувань. Частіше всього вони відбуваються на вул. Прибузькій під відкритим небом, початок має о 8-ій год. ранку, але люди збираються ще раніше. І за декілька годин скуповують все з прилавків і у великій кількості. Ще ярмарок має досить багато розваг таких, як вистави музичних колективів Поділля, ігри, конкурси та ні.

  • На вулиці Прибузькій відбуваються сільськогосподарські ярмарки. На ярмарку за рекомендованими цінами в широкому асортименті є представлені дари садів та ланів подільського краю: насіння, саджанці, ковбасні, хлібобулочні вироби, борошно, крупи, макаронні вироби, молочна продукція, риба та інші продовольчі товари.
  • У Хмельницькій торгово-промисловій палаті проходять ярмарки інституційного розвитку. Цей ярмарок — подія для організацій, які займаються розвитком громадянського суспільства. Це місце, де користувачі знаходять собі надійних та професійних виконавців, де презентуються унікальні майстер-класи від відомих практиків у сфері інституційного розвитку, а також можна побачити презентації від провідних тренінгових провайдерів.

Ярмарок інституційного розвитку організовує Ресурсний центр ГУРТ в рамках проекту «Інвестуймо в інституційну спроможність громадянського суспільства», що реалізується в межах програми «Об'єднуємося заради реформ (UNITER)», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та виконується Pact, Inc[44].

McDonalds у Хмельницькому[ред.ред. код]

Цікаво знати: МакДоналдс у Хмельницькому хотіли відкрити ще тоді, коли міським головою був Микола Приступа. Але керівники McDonalds, обрали для свого ресторану особливу ділянку — місце біля кінотеатру ім. Шевченка. Для будівництва було потрібно зруйнувати фонтани, які знаходяться праворуч від кінотеатру. Корпорація не отримала дозвіл на будівництво у зв'язку з тим, що сквер ім. Шевченка є природоохоронним об'єктом, і фонтани у тому числі.

Транспорт міста Хмельницького[ред.ред. код]

Рух міського транспорту, який курсував за встановленою схемою з 2007 року, було реорганізовано у січні 2013 року[45].

Хмельницький тролейбус[ред.ред. код]

Докладніше у статті Хмельницький тролейбус
Хмельницький тролейбус № 7а в центрі міста

Хмельницький тролейбус — діюча в обласному центрі місті Хмельницькому тролейбусна система України.

Власником тролейбусної мережі хмельницького тролейбуса є місто, забезпечення перевезення пасажирів здійснює КП «Електротранс» (станом на березень 2013 року директором підприємства є Віктор Паламарчук).

Тролейбус у Хмельницькому є одним з пріоритетних видів громадського транспорту, що покриває як центр міста, так і віддалені від нього мікрорайони. Протягом 2012 року тролейбусами і автобусами підприємства КП «Електротранс» перевезено 39,4 млн пасажирів[46].

Автобус[ред.ред. код]

Понад 80 років тому вперше почали продавати квитки у автобусах. «Громадяни! Купуймо квитки, оплачуймо проїзд» — вперше прозвучало в Проскурові 7 листопада 1929 року, у день, коли в місті почався регулярний рух автобуса. [47].

Проскурівський трамвай[ред.ред. код]

Докладніше у статті Проскурівський трамвай

У 1899 році проскурівський купець Давид Волькович Ніренберг, перебуваючи за комерційними справами у Житомирі, зовсім випадково став свідком відкриття у цьому місті трамвайного руху. Ця подія справила на нашого купця незабутнє враження і він одразу загорівся ідеєю організації трамвайного сполучення у рідному Проскурові.

Але на той час про трамвай не могло бути і мови, тому що в місті не було ні електромережі, ні електростанції. Проте Ніренберг настільки захопився ідеєю, що помалу сам розробляє «План спорудження міської електричної залізниці» і, будучи впливовою людиною (купець займався доволі прибутковим бізнесом — оптовою торгівлею цукром і тютюновими виробами), почав підштовхувати міську владу до якнайшвидшої електрифікації Проскурова.

Нарешті, навесні 1910 року, міська дума оголосила конкурс на влаштування електрики в місті. У конкурсі взяли участь проекти від чотирьох приватних осіб, серед яких був і купець Ніренберг. На відміну від інших тільки в його проекті окремим пунктом зазначалося те, що після побудови електростанції і проведення по місту освітлення, він береться за спорудження у Проскурові трамвая. Був навіть намічений маршрут, за яким повинні були би прокласти трамвайні колії: Кам‘янецький переїзд (район філармонії) — вул. Кам'янецька — вул. Олександрівська (нині Проскурівська) — поворот по Старобульварній (нині Свободи) — вул. Велика Вокзальна (нині Шевченка) — залізничний вокзал.

Проте у конкурсній боротьбі міська влада віддала перевагу проекту інженера Рабіновича, який передбачав побудову центральної електростанції, прокладання освітлювальної мережі та підключення всіх бажаючих електроспоживачів. Переміг звичайний прагматизм — адже Рабінович запропонував цілий ряд пільг на освітлення міських вулиць і для бюджетних установ (безкоштовно освітлювати будинок міської управи, міського саду, громадської бібліотеки та ін.). Про перспективу мати трамвай, під час голосування навіть ніхто і не згадав.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Хмельницький залізничний вокзал

У 1870 році в історії Проскурова відбулася знаменна подія, що істотно вплинула на подальший розвиток міста, — було завершене будівництво залізничної лінії Жмеринка — Проскурів — Волочиськ. Одночасно з розбудовою станції був споруджений вокзал, що одразу посів у житті проскурівчан визначне місце. Під час війни 1941-45 років станційні споруди (у тому числі вокзал) суттєво постраждали, у повоєнні роки постало питання про будівництво нового вокзалу. Таким чином у 1951-52 роках перший вокзал був знесений, а на його місці споруджено новий. У 1984 році відбулась чергова повна перебудова вокзалу.

На пероні залізничного вокзалу

Важливу роль у транспортній інфраструктурі міста відіграють залізничні зупинки, які розвантажують центральний вокзал від насичення людей. Люди з передмістя добираються на роботу у місто і виходять на залізничних зупинках, які розташовані уздовж залізничних колій, що проходять із Заходу на Схід.

Зупинки

  • Гречани
  • Речовий Ринок
  • Кам'янецький переїзд
  • Центральний Залізничний Вокзал
  • Ракове

Аеропорт «Хмельницький»[ред.ред. код]

Докладніше у статті Хмельницький (аеропорт)

Фактично авіапідприємство засновано і почало самостійну роботу 10 березня 1984 р. Хмельницьке регіональне відділення державної авіакомпанії «Авіалінії України» утворено Наказом Міністерства транспорту України № 448 від 26.11.1993 р. Хмельницьке авіапідприємство державної авіакомпанії «Авіалінії України» утворено Наказом Державного департаменту авіатранспорту України № 134 від 20.12.1994 р. згідно з Указом Президента України № 790/84 від 21.12.1994 р.

Хмельницьке авіапідприємство «Поділля-Авіа» утворено згідно з рішенням Колегії Міністерства транспорту України № 84 від 18.03.1998 р.

ВАТ «Хмельницьке авіапідприємство» Поділля-Авіа "засновано Наказом Фонду Державного майна України № 11-АТ від 26.05.2000 р

Освіта[ред.ред. код]

Вищі навчальні заклади[ред.ред. код]

Вищу освіту в Хмельницькому можна отримати в низці вищих навчальних закладів, в тому числі і спеціалізованих. У місті працюють виші III–IV рівнів акредитації та I–II рівнів акредитації, як державні (переважно), так і декілька приватних. Виші Хмельницького здебільшого є окремими навчальними закладами, але є також і філіали загальнодержавних ВНЗ.

Університети, академії та інститути[ред.ред. код]

Вищі навчальні заклади І-ІІ рівнів акредитації та професійно-технічні училища[ред.ред. код]

  • Вище професійне училище № 4
  • Хмельницький торгівельно-економічний коледж КНТЕУ
  • Хмельницьке музичне училище ім. В. Заремби[53]
  • Хмельницький торгівельно-економічний коледж
  • Хмельницький медичний коледж
  • Хмельницький фінансово-економічний коледж економічного університету
  • Хмельницький політехнічний коледж
  • Хмельницький професійний будівельний ліцей
  • Хмельницький професійний ліцей
  • Хмельницький професійний ліцей харчової промисловості
  • Хмельницький професійний ліцей сфери послуг
  • Вище професійне училище № 11
  • Хмельницький професійний ліцей електроніки
  • Хмельницький професійний торгово-кулінарний ліцей
  • Вище професійно-технічне училище № 25

Культура[ред.ред. код]

Хмельницький — значний культурний осередок Поділля і держави в цілому. Тут працюють 4 театри та обласна філармонія, кінотеатри, декілька музеїв, інші заклади культури. У місті також є Мистецьке об'єднання «Спалах»[54] — Об'єднання творчих людей міста Хмельницького, поведінці яких невластива стереотипність та пасивність — вони потребують динамічного, різнопланового культурного життя і можливості впливати на нього. Засновниками об'єднання є: Михайло Тристан (бізнесмен), Ігор Лисий (бас-гітарист групи «Мотор'ролла» та давній друг руху «Не будь байдужим!») та Олександр Куркчі (художник).

Театри, музика і кіно[ред.ред. код]

Хмельницька філармонія

Театри і музичні заклади міста:

Щороку наприкінці серпня у Хмельницькому проходить театральний фестиваль. 2011 року на XII Міжнародний фестиваль моновистав «Відлуння-2011» приїхали колективи із України, Росії, Білорусі, Литви, Вірменії, Ізраїлю, Франції, Польщі, Німеччини, Киргизстану та Естонії. «Відлуння» є єдиним українським фестивалем, що проходить за підтримки ЮНЕСКО.[56]

У Хмельницькому працюють 5 кінотеатрів:

  • «Мультиплекс»[57]. Чотирьохзальний кінотеатр, який має зал для перегляду 3D-фільмів «Альмодовар».
  • Кінотеатр «Планета»[58], який має два зали: Синій та Прем'єрний 3D.
  • Кінотеатр імені Тараса Шевченка;
  • Автомобільний кінотеатр «АВТО КІНО» за адресою: вул. Березнева, 3 (недалеко від Тернопільскої вулиці)
  • Кінотеатр «Ракове»
  • SuperXD[59] — кінотеатр з циліндричним екраном і технологією XD.
  • Атракціон «5D — 5 хвилин задоволення» (в ТРЦ «Оазис»).

За дивовижним збігом перший кінотеатр Хмельницького також мав назву «Оазис» та знаходився на місці філармонії.

У Хмельницькому раніше були ще чотири кінотеатри, які наразі не працюють: «Сілістра» у мікрорайоні Виставка, «Перемога» по вул.Щорса, «Мир» по вул.Проскурівського підпілля (колишня вул.Коцюбинського) у центрі міста поблизу поліклініки № 1 та кінотеатр «Восток» у Гречанах.

Мистецькі колективи міста[ред.ред. код]

Музеї[ред.ред. код]

У Хмельницькому діють такі музеї:

Готуються до відкриття: музей Холокосту та єврейської громади Хмельницького, музей «Хмельницький православний».

Від 1980 до 1991 року в Хмельницькому існував також будинок-музей Георгія Верейського, зараз — лише постійно діюча експозиція творів художника у Художньому музеї.

Нині в місті з успіхом діє перша в Україні школа іконопису «Нікош».

Парки та сквери[ред.ред. код]

Хмельницький не має великих парків, зате тут доволі багато невеликих парків і скверів. Особливість міста — доглянутість скверів і наявність в них об'єктів дозвілля. Станом на 2001 рік на одного мешканця міста припадало 72 м2 зелених насаджень[67].

Найбільші парки і сквери Хмельницького:

  • Парк культури і відпочинку імені Михайла Чекмана — центральний великий парк м. Хмельницького. Площа — 55,2745 га. На території парку розташований маленький зоопарк, атракціони, місця для відпочинку.
  • Парк імені Івана Франка — парк площею 2,12 га у центральній частині міста, біля залізничних колій. Є дитячий майданчик, у вихідні дні збираються художники. Центральної віссю є алея, що веде до пам'ятника Іванові Франку, встановленому за незалежності України.
  • Піонерський сквер — невеликий сквер, фактично навпроти Парку ім. Франка. Центральний майданчик займає Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів міста у ІІ Світовій війні.
  • Сквер імені Тараса Шевченка — один із наймальовничих куточків Хмельницького, улюблене місце відпочинку багатьох хмельничан і гостей міста. Розташований у самому середмісті, поруч з вулицею Проскурівською. Знаходиться на місці колишньої Хлібної площі.
Дендропарк «Поділля»
  • Дендропарк «Поділля» — площа — 30,5 га. Розташований у північно-східній частині міста. Вхід до парку — величний монументальний пам'ятник воїнам Великої Вітчизняної Війни.
  • Парк «Заріччя» — парк площею 4,2 га. Розташований у одному із спальних мікрорайонів міста.
  • Парк «Подільський» — з метою створення місць відпочинку для мешканців Південно-Західного мікрорайону, міською Радою в 1998 році прийнято рішення про створення та облаштування нового парку відпочинку. Він розташований по Львівському шосе. Загальна площа парку становить 6 га.
  • Лезнівецьке урочище — знаходиться на північно-східній околиці міста. Займає досить велику територію (114 га). Популярне місце відпочинку серед жителів міста.
  • Острів любові — острів і водночас парк. Він знаходиться на р. Південний Буг біля ТЦ «Оазис». Потрапити на острів можна улітку за допомогою човна чи катамарана, а узимку по кризі.
  • Парк «Ракове» в однойменному мікрорайоні Ракове біля будинку культури ім. С. Петлюри, створений для військових і їхніх сімей, які проживали в даному районі.
  • Ботанічний сад Хмельницького національного університету. На його території зібрано багато видів різних квітів, дерев та кущів.

Алея закоханих[ред.ред. код]

«Алея закоханих»[68] — це невеликий сквер біля міського РАЦСу. Одне з найулюбленіших місць молоді. Алея[69] знаходиться на вул. Гагаріна[70] раніше Старобульварна. Чудернацькі лавочки з романтичними експонатами і надписами. Алею відкрили у вересні 2009 року, в рамках відзначення 578 річниці Хмельницького. Самі ж лавочки подарували підприємства та установи міста. Ідея створення такої алеї виникла у заступника міського голови Хмельницького — Ірини Іванівни Ковальчук.

Бібліотеки[ред.ред. код]

Перша бібліотека в Проскурові з'явилася в 1901 році внаслідок стрімкого розвитку міста. На сьогоднішній день в Хмельницькому працює 19 бібліотек, які забезпечують учнів, студентів і просто громадян широким спектром літератури.

Найбільші бібліотеки міста

Спорт[ред.ред. код]

Докладніше: Поділля (стадіон)
Хмельницькі спортсмени на змаганнях

У комунальній власності територіальної громади міста Хмельницького перебуває 3 міські дитячо-юнацькі спортивні школи, в яких культивуються 9 видів спорту. На утримання та організацію навчально-тренувальної роботи з міського бюджету виділено близько 3,6 млн гривень у 2011 році. Спортивна база міста налічує 418 спортивних споруд і включає в себе 3 стадіони — «Поділля», стадіон ДЮСШ № 1, «Локомотив», 6 футбольних полів, 157 спортивних майданчиків, 24 стрілецьких тири, 5 басейнів (у тому числі один 25-ти метровий), 76 спортивних залів, 2 легкоатлетичні манежі, 31 майданчик з тренажерним обладнанням, 17 тенісних кортів, льодовий майданчик.

Фізичною культурою та спортом у Хмельницькому займаються понад 20 тис. чоловік, з них близько 9,5 тис. чоловік — в секціях ДЮСШ, школі вищої спортивної майстерності та спортивних клубах.[74]

Аква Парк[ред.ред. код]

Завершення будівництва Торгово-розважальний центр з аквапарком «7-й Океан» це чотирьох поверховий спортивно-торгово-тозважальний центр, з критим аквапарком. Загальна площа комплексу 20 000 м2. Це місце для активного відпочинку, розваг, шопінгу. Торгово-розважальний центр з аквапарком «7-й Океан» розташований за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам’янецька 122 ( 10 хв. від ценра міста), центральний вхід виходить на вул.Тернопільську (біля супермаркету «Фуршет»). Над проектом працюють провідні будівельні групи різних галузей (водопостачання, електропостачання, вентиляція, пожежогасіння та і.н.). Основною родзинкою даного ТРЦ з аквапарком «7-й Океан» буде екзотичний дизайн аквазони, виконаний групою дизайнерів, художників та скульпторів з м.Харків. З 01 листопада 2014 р. ТРЦ з аквапарком «7-й Океан» оголошує набір орендарів. Площі під оренду: - заклади громадського харчування (фаст-фуд, піцерія, суши бар, кондитерська); - фітнес центр (спорт зал, фітнес зал); - spa салон; - сауни; - cалони краси; - медично-оздоровчий центр; - ігроленд; - магазини. Відкриття ТРЦ з аквапарком заплановане на 01 жовтеня 2015 року.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Преса[ред.ред. код]

Преса, яка друкується в місті Хмельницькому.[75]

  • Газета «Проскурів»
  • Газета «Подільські вісті»
  • Газета «Хмельниччина»
  • Газета «Подільський кур'єр»
  • Газета «Поділля»
  • Газета «Місто»
  • Газета «Діловий тижневик „Всім“
  • Щотижневик „Моя газета +“

Телебачення[ред.ред. код]

Телемовлення у Хмельницкому передає Хмельницька телевежа ХФКРРТ, що знаходиться на проспекті Миру, 43. Трансляція станом на 1.11.2011 іде у цифровому (DVB-T2) та аналоговому режимах. Аналогове мовлення планують вимкнути у 2013 році.

  • Муніципальна телерадіо-компанія „Місто“
  • Обласний телеканал «TV7+» 
  • Хмельницька обласна держтелерадіо-компанія „Поділля-центр“
  • Регіональне представництво телеканалу ICTV
  • Регіональне представництво „УНТК-Поділля“ (телеканал Інтер)
  • Національна телекомпанія України (Перший національний канал)
  • ДП „Дитяче телевізійне агентство“ (33 канал)[76]

FM Радіостанції Хмельницького[ред.ред. код]

FM Радіостанції відіграють велику роль в інформаційному житті міста. Це може бути не повний перелік FM Радіостанцій, тому що кожен день щось змінюється. Зникають або створюються нові FM Радіостанції.

Радіостанція Частота MHz Потужн. Вт
1 Ера FM[77] 100.6 500
2 Люкс FM[78] 101.2 1000
3 Русское Радио Україна[79] 101.7 1000
4 Ретро FM[80] 102.1 1000
5 Стильне Радіо — Перець FM[81] 102.5 1000
6 Наше Радіо[82] 103.1 1000
7 Kiss FM[83] 103.6 1000
8 Радіо Шансон[84] 104.0 100
9 Поділля-Центр 104.6 1000
10 Super Radio[85] 105.0 500
11 Окей FM 105.4 1000
12 Радіо Мелодія[86] 106.0 800
13 Хіт FM[87] 106.7 500
14 Радіо Рокс[88] 107.1 1000
15 Авторадіо[89] 107.6 250

Архітектурне обличчя[ред.ред. код]

Хмельницькому притаманне чітке планування. І хоча традиційно в літературі архітектуру міста особливо не відзначають, у Хмельницькому є достатньо стара і цікава забудова — перш за все в історичному центрі[90], зокрема, на вулиці Проскурівській. Тут варто приділити увагу будівлі „Укртелекому“, Ляльковому театру, будівлі кінотеатру „Планета“, будинкам міської та обласної ради, обласному воєнкомату, будинку урочистих подій, а також будівлі „Укртелекому“ на вулиці Театральній.

Будинки Хмельницького (Проскурова) XIX — поч. XX століть — переважно взірці так званого цегляного стилю, у житловій забудові Проскурова є й адаптації столичних архітектурних стилів, зокрема модерну, а культовим спорудам Проскурова притаманні риси поширеного в Російській імперії провінційного класицизму.

Загалом Хмельницький пережив важкі часи у XX столітті — знищено десятки пам'яток архітектури минулого.

Старі будинки міста
Хмельницкий. Здание на перекрёстке..jpg
Хмельницкий. Старый дом..jpg
Хмельницкий. Домик..jpg

Пам'ятники Хмельницького[ред.ред. код]

Сучасний Хмельницький має дуже оригінальні скульптури та монументи, що виконані батьком та сином Миколою і Богданом Мазурами, заслуженими скульпторами України.[91]

У сучасному Хмельницькому встановлено понад 2 десятки пам'ятників, меморіалів та пам'ятних знаків.

Пам'ятник Героям Чорнобиля

Відомі люди[ред.ред. код]

Видатні уродженці міста[ред.ред. код]

Музичні колективи, створені у Хмельницькому[ред.ред. код]

  • Марсель гурт[92] — Гурт Марсель був створений у 2005 році в Хмельницькому і складається виключно з хмельничан.
  • Мотор'ролла[93] — український рок-гурт з міста Хмельницького. Створений у 1994 році. У 1995 та 1997 роках гурт ставав лауреатом фестивалю «Червона Рута»
  • Die as she say — український пост-хардкор гурт з міста Хмельницького. Створений у 2012 році.
  • Безодня (гурт)[94] — український альтернативний рок-гурт з Хмельницького.
  • STANZA[95]  — рок-гурт з Хмельницького, який грає у стилі modern rock, nu melodic hard.

Особи, чиє життя пов'язане з містом[ред.ред. код]

  • Орловський Михайло[96] — священник, краєзнавець, історик Поділля. Автор першого історичного нарису про місто.
  • У Проскурові в 1890–1894 роках на військовій службі перебував письменник Олександр Іванович Купрін.
  • У 1944 році під час визволення міста та області загинув Лев Шестаков[97] —Герой Радянського союзу, льотчик. Похований у Хмельницькому.
  • У місті після війни жила та закінчила школу співачка Олена Камбурова.

Галерея[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Петров М. Сенсація. Хмельницькому більше аніж 500 років // Подільські вісті. — 1993. — 20 серпня.
  • Есюнин Сергей. Так сколько же нашому областному центру лет? Минимум — 539! // Моя газета +. — 2003. — 25 вересня. — С. 1.
  • Петров М. Б., Яков'юк О. П. Плоскирів — старовинне містечко Поділля XV–XVIII ст. // Матеріали IX Подільської історико-краєзнавчої конференції. — Кам'янець-Подільський, 2004. — С. 419—430.
  • Єсюнін С. М. Нові сторінки історії міста Хмельницького // Там само. — С. 431–436.
  • Єсюнін Сергій. Вулиці Хмельницького. — Тернопіль, 2005. — 122 с. — (Вулиці міст України).
  • Єсюнін Сергій. Місто Хмельницький: історія, події, факти. — Хмельницький, 2008. — 124 с.
  • Єсюнін Сергій. Прогулянка Проскуровим. — Хмельницький, 2008. — 180 с.
  • Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький, Кам'янець-Подільської області в Хмельницьку область: Указ Президії Верховної Ради Української РСР // Прапор Жовтня. — 1954. — 18 січня. — С. 1.
  • Цимбалюк Михайло. За п'ятнадцять років Хмельницький постаршав на 63 роки
  • Matricularum regni Poloniac summaria, excussis codicibus, qui in Chartophylacio Maximo Varsoviensi asservantur, contcxuit indiccsque adieeit T. Wicrzbowski. Varsoviae, MCMXV. Pars IV. Vol. 3,- P. 285.
  • Wiraszka M. Rozwoj przestrzenny і zabudowa miast. guberni podolskicj w czasach Impcrium Rosyjskiego.- Warszawa: Neriton, 2008. S.254.
  • Дяченко Петро. Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР. — Київ: Стікс, 2010. — 115–128 с.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення на 1 квітня 2014 року // Головне управління статистики у Хмельницькій області.
  2. Про зміну і встановлення меж міста Хмельницький і Хмельницького району Хмельницької області
  3. За історичну справедливість — обома руками
  4. Замок та міські укріплення Плоскирова XVI–XVII ст
  5. Недержавні грошові емісії на українських землях
  6. а б в Єсюнін С. Єврейський погром: спровокована трагедія / Сергій Єсюнін // Є-Поділля. — № 7. — 13 лютого 2014. — С. 7.
  7. Прогулянка Проскуровом. Історичні нариси.
  8. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 139
  9. Євген Петрушевич – лідер Західноукраїнської Народної Республіки
  10. Історичні постаті та діячі Сокальщини
  11. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 237
  12. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 225
  13. Деякі аспекти боротьби влади другої УНР проти єврейських погромів
  14. Легенда про Шевчуків(рос.)
  15. «Регіонал» з Хмельницької облради склав повноваження. Українська правда. 23.01.2014.
  16. Сесія Хмельницької облради: що вирішують // Всім. — 24 січня 2014
  17. У Хмельницькому штурмували обласну раду // Всім. — 24 січня 2014
  18. Паламарчук В. Щойно розпочався штурм Хмельницької облдержадміністрації // Є. — 24 січня 2014
  19. Історія церкви Різдва Пресвятої Богородиці
  20. Церква Різдва Богородиці
  21. Собор Різдва Богородиці
  22. Церква Різдва Богородиці — Хмельницький
  23. http://hrami.hmarka.net/SV_A.html
  24. Парафія св. Анни, м. Хмельницький
  25. http://hrami.hmarka.net/S_P_K.html
  26. Повна інформація про Синагогу
  27. Історія та сьогодення Парафії Христа Царя Всесвіту
  28. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2722
  29. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2725
  30. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2726
  31. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2728
  32. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2727
  33. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2720
  34. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2730
  35. http://proskurov.info/about/streets
  36. Державний комітет статистики України — Національний склад населення / Хмельницька область
  37. за рідною мовою
  38. ВАТ «Укрелектроапарат»
  39. ВАТ «Хмельницькзалізобетон»
  40. Веб-сайт Хмельницької кондфабрики
  41. Землякова Т. На відкриття ринку приїхав Ігор Кондратюк // Газета по-українськи. — № 418. — 31 липня 2007.
  42. Тараненко В. Зарплатні борги базару-привида ТСЦ «Поділля» влада виплатять без власників? // Незалежний громадський портал. — 25 червня 2013.
  43. Тараненко В. Екс-заступниця хмельницького міського голови не бачить перспектив «мертвому» ринку «ТСЦ Поділля» // Незалежний громадський портал. — 18 грудня 2012.
  44. Регіональний ярмарок інституційного розвитку
  45. Хмельницька міська рада. Рішення від 24.11.2011 р. № 1246 Про затвердження переліків міських автобусних маршрутів загального користування та маршрутів міського електричного транспорту м. Хмельницького з необхідною кількістю транспортних засобів на них
  46. Хмельницьке комунальне підприємство «Електротранс». Підсумки роботи управління транспорту та зв'язку за 2012 рік
  47. Інформація про автобусні маршрути міста
  48. Офіційна веб-сторінка Хмельницького національного університету
  49. Офіційна веб-сторінка Хмельницького університету управління та права
  50. Офіційна веб-сторінка Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького
  51. Офіційна веб-сторінка Хмельницького інституту Міжрегіональної Академії управління персоналом
  52. Офіційна веб-сторінка Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії
  53. http://hmu-zaremba.km.ua/?
  54. http://nbb.com.ua/news/140/18/
  55. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/17/хмельницький-міський-монотеатр-«кут/
  56. У Хмельницькому відкрився XII Міжнародний фестиваль моновистав
  57. http://multiplex.ua/poster.aspx?id=8
  58. http://kino-planeta.com
  59. http://vkontakte.ru/superxd
  60. http://choir.km.ua
  61. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/01/творчі-колект/
  62. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/17/хмельницький-муніципальний-камерний/
  63. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/01/колектив-козаки-поділля/
  64. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/01/хмельницький-симфонічний-оркестр/
  65. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/01/колектив-мажореток-альфа/
  66. http://schooldlog15.wordpress.com/2011/03/01/театр-дзеркало-всесвіту/
  67. Виговська Т. В. Проблеми зелених насаджень м. Хмельницького / Т. В. Виговська // Науковий вісник Українського державного лісотехнічного університету. — 2004. — № 13.5. — С. 404–407.
  68. http://sh8gaydara.wordpress.com/алея-закоханих/
  69. http://www.day.kiev.ua/281296
  70. http://proskurov.info/component/content/article/70-streets/2667
  71. http://oub.com.ua/7480-ii-i-ii
  72. http://proskurov.info/history/7480-ii-i-ii
  73. http://cbs.km.ua/
  74. Фізкультура і спорт у Хмельницькому
  75. Інформація про пресу та телебачення у місті.
  76. Телебачення на Хмельниччині
  77. http://www.eramedia.com.ua
  78. http://www.lux.fm
  79. http://www.rusradio.ua
  80. http://www.retro.ua
  81. http://www.perec.fm
  82. http://nashe.ua
  83. http://www.kissfm.ua
  84. http://shanson.ua/
  85. http://super-radio.com.ua/
  86. http://www.radiomelodia.ua
  87. http://www.hitfm.ua
  88. http://www.radioroks.ua
  89. http://www.avtoradio.ua
  90. http://proskurov.info/history/8302-2011-10-11-15-10-13
  91. Міська архітектура Проскурова-Хмельницького
  92. http://nashe.com.ua/artist.htm?id=366
  93. http://www.motor-rolla.com/
  94. http://www.bezodnya.com
  95. http://www.muzprostir.com.ua/publication/707.html
  96. http://vn.20minut.ua/news/72541
  97. Горбатый Ефим. Последний подвиг летчика Шестакова // 10.03.2009.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]

інформаційний портал[ред.ред. код]