Якоб Лінденау
| Якоб Лінденау | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1700 або 1710[1] |
| Помер |
1795[1] Іркутська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Діяльність | науковець |
Якоб Йоганн (Яків Іванович) Лінденау (близько 1700–1795) — російський мандрівник, вчений, етнограф[2][3][4]. Автор «Описи річки Амур», «Описи якутів» й інших наукових праць.
Біографія[ред. | ред. код]
Дані про місце та дату народження Якоба Лінденау суперечливі. За одними даними, він народився 1699 року у Москві, згідно з іншою версією — 1709 року, Енциклопедичний словник Брокгауза та Єфрона вказує дату народження 1706 рік[5]. Немає ясності і з національністю Якоба Лінденау. За одними даними, він народився у шведській сім'ї, інші дослідники вважають, що батьком Лінденау був німець (можливо, саксонець), який жив у Ліфляндії та мав шведське підданство. Відомо, батько Якоба Лінденау перебрався до Москви, а пізніше переїхав до Пернова.
У 1730 році Лінденау для навчання поїхав у Західну Європу, зокрема, у Гамбург і Любек[5]. Після повернення у 1732 році переїхав до Санкт-Петербурга, де згодом відкрив школу для навчання дітей наукам. У 1737 році Якоб Лінденау був прийнятий в канцелярію Сенату перекладачем[5]. У 1739 році став учасником Другої Камчатської експедиції під керівництвом Г. Ф. Міллера та І. Е. Фішера. У цій експедиції, в якій формально вважався «ветеринарним прапорщиком», виконував обов'язки перекладача з німецької та латини, а також склав ряд географічних й етнографічних описів місцевостей і народів Сибіру[6]. У серпні 1746 року Лінденау повернувся у Санкт-Петербург, де представив результати своїх досліджень Академії наук.
|
Я за корисне визнаю мати опис до річок і місць, який прямує з Іркутська до Охотська перекладача Лінденау з 741 до 745 рік, який нині мені тут оголосив, що від нього у ті обставини подані німецькою мовою в Академію наук у 746 році. | 
|
— Федір Іванович Соймонов | ||
У 1747 Якоб Йоганн Лінденау отримав чин прапорщика та був направлений на його прохання до Москви у Сибірський наказ. Невдовзі його призначили управителем Балаганського дистрикту та Балаганської фортеці, яка знаходилася в Іркутській провінції.
У 1749 році Лінденау направив на ім'я імператриці Єлизавети Петрівни прохання про відведення йому у вічне користування землі для влаштування життя з дружиною та дітьми в Усть-Осі. Прохання було задоволене імператрицею Катериною II у 1764 році. З 1753 до 1765 рік Якоб Лінденау обіймав високі адміністративні посади у канцелярії генерал-губернатора Іркутської провінції Сибірської губернії, а пізніше — Іркутської губернії. Він відав справами ревізії та рахівництва, а з 1762 року — соляними справами[5]. Також займався постачанням селітри на Тальцинський скляний завод.
Лінденау загинув під час пожежі у власному будинку віком 90 або 95 років; разом із ним згорів його цінний архів.
Етнографічні дослідження[ред. | ред. код]
Рукописи Якоба Лінденау — географічний опис районів Східного Сибіру, і навіть етнографічне дослідження корінних народів Східного Сибіру (найдокладніше «Опис якутів»). Етнографічна складова його праць найбільш цінна та цікава для вивчення історії та культури якутів, тунгусів й інших народів і не втратила своєї історико-етнографічної актуальності й досі.
Праці Лінденау, попри досить високу оцінку, отриману при поданні їх після експедиції науковим колам Петербурга, невдовзі потрапили до академічних архівів і аж до другої половини XX століття були практично невідомі науковому товариству. Переклад і видання його монографії здійснено лише у 1983 році як «Опис народів Сибіру (перша пол. XVIII ст.) Історико-етнографічні матеріали про народи Сибіру та Північного Сходу» (Магадан, 1983)[7].
Рукописи Лінденау (німецькою мовою) зберігаються в Центральному державному архіві стародавніх актів (Москва) й архіві Якутської філії РАН[4].
Рід Лінденау[ред. | ред. код]
Якоб Йоганн Лінденау, згідно з відомими даними, мав семеро дітей: дочку Єлену та синів Іоанна, Стахія, Спиридона, Анфілофія, Андрія та Василя.
Якоб Лінденау є родоначальником російського прізвища Ленденеві (так було русифіковано його прізвище); частина нащадків Якоба Йоганна зберегла прізвище Лінденау.
Публікації праць[ред. | ред. код]
- Линденау Я. И. Описание народов Сибири (первая половина XVIII века). — Магадан: Магаданское книжное издательство, 1983. — 176 с. — (Дальневосточная историческая библиотека).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ Линденау (род. в 1706 г.). In: Brockhaus-Efron. XVIIa, S. 702., Wikisource
- ↑ Линденау, Яков. In: Russisches biographisches Wörterbuch. 10, S. 441., Wikisource
- ↑ а б Владимир Мягков, действительный, член Русского географического общества, заслуженный художник Российской Федерации: Якоб Иоганн Линденау (abgerufen am 5. Januar 2023).
- ↑ а б в г Ленденев В. С.: Наш пращур Якоб Иоганн Линденау (abgerufen am 6. Januar 2023).
- ↑ Токарев С. А.: История русской этнографии. М.
- ↑ Лінденау Я. І.: Описание народов Сибири (первая половина XVIII века). Магаданское книжное издательство, Magadan.
Література[ред. | ред. код]
- Иванов Е. Ф. «Описание якутов» Я. И. Линденау // Советская этнография. 1971. № 3.
- Исаев А. Ю. Тальцинский стекольный завод: 225 лет со дня основания // Приангарье: годы, события, люди: Календарь знаменательных и памятных дат Иркутской области на 2009 г. Вып. 42 / [Сост. Л. А. Казанцева ; Ред. С. А. Рудых ; Отв. за вып. О. К. Стасюлевич, С. Ф. Шелеметьева]. — Іркутськ: Изд. ИОГУНБ им. И. И. Молчанова-Сибирского, 2008. — С. 182—187. — 191 с.: ил.
- Куна — Ломами. — Москва : Советская энциклопедия, 1973. — 624 с. — (Большая советская энциклопедия : [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров ; 1969—1978, т. 14).
- Линденау, Якоб // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Токарев С. А. История русской этнографии. М., 1966.
