Яніс Юрканс

Яніс Юрканс
Народився	31 серпня 1946(1946-08-31) (77 років) Рига, Латвійська РСР, СРСР
Країна	Латвія
Діяльність	політик, дипломат, підприємець
Alma mater	Латвійський університет
Знання мов	латиська
Членство	ПАРЄ
Посада	Minister of Foreign Affairsd, депутат Сейму, депутат Сейму, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи і депутат Сейму
Партія	National Harmony Partyd
Медіафайли у Вікісховищі

Яніс Юрканс (31 серпня 1946, Рига) — латвійський політик, засновник та колишній голова Національної угоди, член Сейму, міністр закордонних справ (1990—1992), перший після того, як Латвія здобула незалежність.

Життєпис

Він народився в сім'ї з польсько-латвійським корінням. У 1974 році закінчив Латвійський університет за спеціальністю англійська філологія, після чого працював на кафедрі іноземних мов цього університету (1974—1978). У 1980-х роках був працевлаштований на фабриці декоративних мистецтв. У 1989 році він долучився до діяльності Латвійського народного фронту, в якому відповідав за закордонні справи.

У травні 1990 року він обійняв посаду міністра закордонних справ Латвійської РСР, залишився на цій посаді й після того, як Латвія відновила незалежність (був міністром до листопада 1992 року).

Після відставки з посади він долучився до створення лівоцентристської формації — групи, яка виступає за більшу рівномірність розподілу витрат на економічні реформи та проти дискримінації російськомовної громади. У 1994—2005 роках був главою Національної партії згоди, депутатом у сеймах V, VI, VII та VIII скликань (1993—2006). Був головою фракції Національної партії згоди (1994—1996, 1997—1998) та фракції «За права людини в Об'єднаній Латвії» (1998—2003). Потім він відмовився від своєї поточної політичної діяльності, став головою правління «Baltijas asociācija — transports un loģistika».

На виборах 2011 року він невдало балотувався до Сейму зі списку Реформаторської партії Шлесерського ЛПП/ЛК. Він був радником Альфреда Рубікса, члена Латвії в Європейському парламенті. У 2014 році він став головою Ризького осередку Союзу поляків Латвії, законність його обрання поставило під сумнів національне управління союзу.