3-й армійський корпус (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
3-й армійський корпус (Російська Федерація)
Припускаємий тактичний знак корпусу
На службі 2022 — дотепер
Країна  Російська Федерація
Вид Сухопутні війська
Тип Армійський корпус
Чисельність 11-12 тисяч бійців
Війни/битви Російське вторгнення в Україну (2022)
Медіафайли на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: 3-й армійський корпус.

3-й армійський корпус — оперативно-тактичне з'єднання Збройних сил Російської Федерації, сформоване для ведення бойових дій проти України. Формування корпусу почалося навесні 2022 року, а наприкінці серпня 2022 року окремі підрозділи корпусу вже прибули на фронт.

Історія[ред. | ред. код]

Формування 3-го армійського корпусу почалося незабаром після поразки російських військ під Києвом у березні 2022 року. Корпус було сформовано в районі селища Муліно Нижньогородської області[1]. Частини корпусу формувалися на базі так званих «добровольчих батальйонів». Підпорядковувався корпус командуванню Західного військового округу ЗС РФ[1]. Штатна чисельність корпусу налічує 15,7 тисячі вояків, але реальна чисельність корпусу 11-12 тисяч бійців.

27 серпня 2022 було помічено перекидання частин 3-го армійського корпусу в зону бойових дій[2]. Одночасно цей факт підтвердили аналітики з CIT, ISW та українська спільнота «Інформаційний спротив». За даними «Інформаційного спротиву» частини корпусу були розгорнуті в Криму і в Донецькій області[3]. Генеральний штаб ЗСУ повідомив що російське командування перекидає корпус на Схід України[4].

У вересні 2022 року війська корпусу були перекинуті у Харківську область, щоб зупинити наступ Збройних сил України. Українські війська завдали корпусу поразки й змусили його тікати з поля бою[5].

Структура[ред. | ред. код]

  • 6-та мотострілецька дивізія (10-й танковий, 54-й, 55-й і 57-й мотострілецькі полки)
  • 72-га окрема мотострілецька бригада
  • 17-та артилерійська бригада великої потужності (два самохідні артилерійські дивізіони — 21 одиниця 203-мм СГ 2С7 «Пион» та 14 одиниць 204-мм СМ 2С4 «Тюльпан»[3])
  • 27-й артилерійський полк — (два гаубичні артилерійські дивізіони — по 18 одиниць 152-мм гармат 2А65 «Мста-Б» та 152-мм гармат 2А36 «Гиацинт-Б» відповідно[3])
  • 44-й командний пункт протиповітряної оборони
  • 52-й окремий зенітний ракетний дивізіон
  • 148-й командно-розвідувальний центр
  • 38-й окремий інженерно-саперний батальйон
  • 8-й окремий батальйон управління
  • 154-й окремий ремонтно-відновлювальний батальйон
  • 9-та окрема рота спеціального призначення
  • 8-ма окрема рота радіаційного, хімічного та біологічного захисту

Командування[ред. | ред. код]

За даними Conflict Intelligence Team командиром корпусу станом на кінець серпня був генерал-майор В. А. Беляєвський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Institute for the Study of War. Institute for the Study of War (англ.). Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 29 вересня 2022.
  2. ↑ McDonald, Scott (28 серпня 2022). What is Russia's 3rd Army Corps? New unit moving to front lines: Intel. Newsweek (англ.). Процитовано 29 вересня 2022.
  3. ↑ а б в 3-й армійський корпус рашистів: склад, озброєння та структура - чи дійсно це останній резерв РФ | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 29 вересня 2022.
  4. ↑ У Генштабі назвали напрямки, куди РФ перекидає новостворений третій армійський корпус. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 29 вересня 2022.
  5. ↑ Новий армійський корпус РФ протримався на війні кілька днів і з ганьбою втік з-під Харкова – Forbes. glavred.net (укр.). Процитовано 29 вересня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=3-й_армійський_корпус_(РФ)&oldid=40923774