385-та артилерійська бригада (РФ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

385-та гвардійська артилерійська Одеська Червонопрапорна, ордена Богдана Хмельницького бригада — артилерійське з'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії. Бригада дислокується у селі Тоцьке, Оренбурзької області.

Умовне найменування — Військова частина № 32755 (в/ч 32755). Скорочена найменування — 385-та абр.

З'єднання перебуває у складі 2-ї гвардійської загальновійськової армії Центрального військового округу.

Історія[ред. | ред. код]

Бригада створена як 44-та гвардійська гарматна артилерійська бригада 24 травня 1944 року на базі 110-го гвардійського гарматного артилерійського Одеського полку Резерву Верховного Головнокомандування, 1162-го гарматного артилерійського полку Резерву Верховного Головнокомандування й 839-го окремого розвідувального артилерійського дивізіону. У 1960 році переформована в 98-й гвардійський армійський артилерійський полк. 25 серпня 1981 року полк переформовано в 385-у гвардійську артилерійську бригаду, що перебувала в складі 3-ї загальновійськової армії до кінця існування Західної групи військ[1].

385-та гвардійська артилерійська бригада на момент розформування Західної групи військ перебувала у селищі Планкен біля міста Хальденслебен на території Східної Німеччини. Озброєння бригади на кінець 1980-х років становили 72 од. 2С5 «Гіацинт-С», 5 од. ПРП-3, 1 од. Р-145БМ, 2 од. БТР-60[2]. У 1981 році на момент переформування з полку в бригаду на озброєнні з'єднання перебували гармати М-46 й гаубиці Д-20[3].

Опис[ред. | ред. код]

Тренування бригади проходять на Тоцькому полігоні в Оренбурзькій області[4].

Склад[ред. | ред. код]

  • управління,
  • гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон,
  • реактивний дивізіон,
  • протитанковий дивізіон,
  • розвідувальний артилерійський дивізіон,
  • батарея управління,
  • рота матеріального забезпечення,
  • рота технічного забезпечення,
  • інженерно-саперний взвод,
  • взвод РХБЗ.[5]

Озброєння[ред. | ред. код]

На озброєнні:

  • 18 од. 152 мм СГ 2С19 "Мста-С" (за іншими даними 54 Мста-С і 18 Мста-СМ),
  • 8 од. 9П140 "Ураган",
  • 6 од. 100 мм МТ-12,
  • 18 од. 9П149 "Штурм-С".[5]

Втрати[ред. | ред. код]

Із відкритих джерел відомо про деякі втрати бригади в російсько-українській війні:

п/п Прізвище, ім'я, по-батькові Звання Дата народження Дата смерті
1. Сирямкін Олесандр Юрійович[6]
(рос. Сырямкин Александр Юрьевич)		 молодший сержант 21.02.1998 26.03.2022
2. Хакім'ян Карагулов[7]
(рос. Хакимьян Карагулов)		 до 10.04.2022

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ 44 гвардейская пушечная артиллерийская бригада. Портал о фронтовиках. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 17 жовтня 2018.
  2. ↑ Ленский А.Г., Цыбин М.М. {{{Заголовок}}}. — СПб. : B&K, 2001. — С. 87. — 500 прим.
  3. ↑ Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. {{{Заголовок}}}. — Томск : Издательство Томского университета, 2013. — С. 277. — 640 p. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  4. ↑ На Тоцком полигоне в Оренбургской области прошла совместная тренировка. Пресс-служба Центрального военного округа. 2 липня 2015. Архів оригіналу за 2 вересня 2020. Процитовано 17 жовтня 2018.
  5. ↑ а б ЦВО. milkavkaz.com. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 2 лютого 2020.
  6. ↑ 1134. Сырямкин Александр. Telegram. Процитовано 27 липня 2022.
  7. ↑ 24летний многодетный папа и по совместительству командир орудия в составе #385абр Хакимьян Карагулов из башкирского села Кургаш уже отстрелялся. Twitter (укр.). Процитовано 27 липня 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=385-та_артилерійська_бригада_(РФ)&oldid=40941815