IPv4

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

IPv4 (англ. Internet Protocol version 4) — четверта версія мережевого протоколу IP. Перша версія протоколу, яка набула широко розповсюдження. Протокол IPv4, описаний у RFC 791 (вересень 1981 року), прийшов на заміну описаному у RFC 760 (січень 1980 року). Використовує 4 байтну форму запису адрес пристроїв в комп’ютерній мережі.

Адресація[ред.ред. код]

IPv4 використовує 32-бітні (4 байтні) адреси, які обмежують адресний простір 4 294 967 296 (себто 28×4) можливими унікальними адресами.

Формою запису IP-адреси (IPv4) зазвичай є запис у вигляді 4 десяткових чисел від 0 до 255 (28), розділених крапками, наприклад: 127.0.0.1 (посилання пристрою на самого себе), або 91.198.174.225 (адреса ресурсу http://uk.wikipedia.org)

Деякі адреси IPv4 зарезервовані для спеціальних цілей та не можуть бути глобально маршрутизованими (доступними з будь-якого пристрою, що підключений до мережі інтернет). Так для приватних IP-адрес ("сірих IP") в локальних мережах зарезервовано близько 18 млн адрес. Ще близько 270 млн адрес зарезервовано для групових передач (англ. multicast).

Обмежене число унікальних адрес у ~4.3 млрд у зв’язку з бурхливим розвиток Інтернету та резервуванням діапазону ~290 млн було вичерпане. 3 лютого 2011 року організація IANA видала останні 5 блоків IP-адрес організації Регіональних Інтернет Регістрів (RIR).

Задля вирішення цієї проблеми ще з 1990-их розвивався протокол IPv6, запущений з 2006 року.

Зарезервовані адреси[ред.ред. код]

Підмережа Призначення
0.0.0.0/8[1] Адреса джерела пакету
127.0.0.0/8[1] Підмережа для комунікацій всередені хосту (див. localhost)
169.254.0.0/16[2] Канальні (link-local) адреси
192.0.2.0/24[3] Приклади та документація
198.51.100.0/24[3] Приклади та документація
203.0.113.0/24[3] Приклади та документація
198.18.0.0/15[4] Для стендів тестування потужності
10.0.0.0/8[5] Для використання у приватних мережах
172.16.0.0/12[5] Для використання у приватних мережах
192.168.0.0/16[5] Для використання у приватних мережах
240.0.0.0/4[6] Зарезервовано для використання у майбутньому
255.255.255.255[7] Широкомовна адреса

Підмережа 224.0.0.0/4 Зарезервована для багатоадресової.

Вичерпання IPv4 адрес[ред.ред. код]

Оцінки повного вичерпання IPv4 адрес різнились у 2000-их, були різні прогнози. Так у 2003 році директор APNIC Пол Уілсон (англ. Paul Wilson) заявляв, що, виходячи з темпів розростання мережі Інтернет, вільного адресного простору вистачить на одне—два десятиліття. У вересні 2005 року компанія Cisco Systems зазначила, що пулу доступних адрес вистачить на 4—5 років. У вересні 2010, виходячи з даних IANA, весь пул адрес IPv4 буде виділений реєстратурам (RIR) до середини 2011 року ([8]), в листопаді ця дата була перенесена на березень 2011. 3 лютого 2011 року IANA виділила останні п’ять блоків IP-адрес /8 (IPv4).

дивись також[ред.ред. код]

  • Internet Protocol
  • IPv5 — експериментальний протокол;
  • IPv6 — шоста версія протоколу IP;

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б RFC1700: Assigned Numbers (англ.)
  2. RFC3927: Dynamic Configuration of IPv4 Link-Local Addresses (англ.)
  3. а б в RFC5737: IPv4 Address Blocks Reserved for Documentation(англ.)
  4. RFC2544: Benchmarking Methodology for Network Interconnect Devices(англ.)
  5. а б в RFC1918: Address Allocation for Private Internets(англ.)
  6. RFC3330: Special-Use IPv4 Addresses(англ.)
  7. BROADCASTING INTERNET DATAGRAMS(англ.)
  8. IPv4 Address Report