SNMP

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

SNMP (англ. Simple Network Management Protocol — простий протокол керування мережею) — це протокол керування мережами зв'язку на основі архітектури TCP/IP.

На основі концепції TMN в 1980—1990 р. різними органами стандартизації був вироблений ряд протоколів керування мережами передачі даних з різним спектром реалізації функцій TMN. До одного з типів таких протоколів керування відноситься Simple Network Management Protocol (SNMP).

SNMP — це технологія, покликана забезпечити керування й контроль за пристроями й застосунками в мережі зв'язку шляхом обміну керуючою інформацією між агентами, що розташовуються на мережних пристроях, і менеджерами, розташованими на станціях керування. SNMP визначає мережу як сукупність мережних керуючих станцій й елементів мережі (головні машини, шлюзи й маршрутизатори, термінальні сервери), які спільно забезпечують адміністративні зв'язки між мережними керуючими станціями й мережними агентами. SNMP різних версій присвячений цілий ряд рекомендацій IETF (RFC).

Огляд і базові концепції[ред.ред. код]

Зазвичай при використанні SNMP присутні керовані та керуючі системи. До складу керованої системи входить компонент, який називається агентом, який відправляє звіти керуючій системі. По суті SNMP агенти передають управлінську інформацію на керуючі системи як змінні (такі як «вільна пам'ять», «ім'я системи», «кількість працюючих процесів» тощо).

Керуюча система може отримати достовірну інформацію через операції протоколу GET, GETNEXT і GETBULK. Агент може самостійно без запиту надсилати дані, використовуючи операцію протоколу TRAP або INFORM. Управляючі системи можуть також відправляти конфігураційні оновлення або контролюючі запити, використовуючи операцію SET для безпосереднього управління системою. Операції конфігурування та управління використовуються тільки тоді, коли потрібні зміни у мережній інфраструктурі. Операції моніторингу зазвичай виконуються на регулярній основі.

Змінні, доступні через SNMP, організовані в ієрархії. Ці ієрархії та інші метадані (такі як тип і опис змінної) описуються Базами Керуючої Інформації' (англ. Management Information Bases (MIBs)).

Management Information Base (MIB)[ред.ред. код]

SNMP не визначає, яку інформацію (які змінні) керована система повинна надавати. Навпаки, SNMP використовує розширювану модель, в якій доступна інформація визначається Базами Керуючої Інформації (MIB — Management Information Base). Бази Керуючої Інформації описують структуру керуючої інформації пристроїв. Вони використовують ієрархічний адресний простір імен, що містить унікальний ідентифікатор об'єкта (англ. object identifier (OID)). Грубо кажучи, кожен унікальний ідентифікатор об'єкта ідентифікує змінну, яка може бути прочитана чи встановлена через SNMP. MIB'и використовують нотацію, визначену в ASN.1.

Ієрархія MIB може бути зображена як дерево з безіменним коренем, рівні якого приписані різними організаціями. На найвищому рівні MIB OID'и належать різним організаціям, що займаються стандартизацією, в той час як на нижчих рівнях OID'и виділяються асоційованими організаціями. Ця модель забезпечує управління на всіх шарах мережної моделі OSI, адже MIB'и можуть бути визначені для будь-яких типів даних і операцій.

Керований об'єкт — це одна з будь-якого числа характеристик, специфічних для керованого пристрою. Керований об'єкт включає в себе один або більше екземплярів об'єкта (що ідентіфікуються за OID), які насправді є змінними.

Існує два типи керованих об'єктів:

  • Скалярні об'єкти визначають єдиний екземпляр об'єкта.
  • Табличні об'єкти визначають множинні, пов'язані екземпляри об'єктів які групуються в таблицях MIB.

Прикладом керованого об'єкта може бути atInput, який є скалярним об'єктом що містить єдиний екземпляр об'єкта, ціле число, яке показує загальну кількість вхідних пакетів AppleTalk на мережний інтерфейс маршрутизатора.

Ідентифікатор об'єкта (OID) унікально ідентифікує керований об'єкт в ієрархії MIB.

Abstract Syntax Notation One (ASN.1)[ред.ред. код]

Докладніше: ASN.1

В телекомунікаціях і комп'ютерних мережах, ASN.1 є стандартною гнучкою нотацією для опису структур даних, що служать для кодування, передачі і декодування даних. ASN.1 являє собою набір правил для опису структури об'єктів, незалежних від специфічних для обладнання методик кодування, і формальну нотацію, яка дозволяє уникнути неоднозначностей.

ASN.1 це єдиний ISO та ITU-T стандарт, спочатку визначений у 1984 році як частина стандарту CCITT X.409: 1984. Пізніше, в 1988 році, завдяки його широкому застосуванню, він був виділений в окремий стандарт X.208. Значно переглянута версія 1995 року описана в X.680.

Адаптована підмножина ASN.1 Структура Керуючої Інформації (SMI) описана в протоколі SNMP для визначення наборів пов'язаних MIB об'єктів, також званих MIB модулями.

Історія виникнення протоколу[ред.ред. код]

До початку 1988 року стало ясно, що необхідний деякий загальний набір засобів керування мережними пристроями різних виробників, які доти створювали власні продукти моніторингу та налаштувань, для своїх же мережних пристроїв, що підтримували унікальні механізми взаємодії з ними.

Після багатьох засідань IAB (англ. Internet Architecture Board) опублікував у квітні 1988 року RFC 1052: IAB Recommendations for the Development of Internet Network Management Standards, в якому закликав до якнайшвидшого створення елементів Простого Мережного Управління (Simple Network Management).

Робота зі створення SNMP закипіла. Багато ідей, що лежать в основі SNMP, були запозичені з попередніх досліджень з моніторингу інтернет-маршрутизаторів (історично званих шлюзів, англ. gateways), що дало світові Simple Gateway Monitoring Protocol (SGMP). І вже в серпні 1988 з'явилися три основні документа:

  • RFC 1065: Structure and Identification of Management Information for TCP/IP-based internets.
  • RFC 1066: Management Information Base for Network Management of TCP/IP-based internets.
  • RFC 1067: A Simple Network Management Protocol.

Згодом ці документи було перевидано і доповнено до визначення наступного покоління SNMP: RFC 1155, RFC 1156 та RFC 1157, які у свою чергу, також піддалися переробці.

Зрештою, у травні 1991 року була завершена робота зі створення першої версії протоколу SNMP, яка знайшла своє відображення в таких документах:

  • RFC 1155: Structure and Identification of Management Information for TCP / IP-based internets (Травень, 1990)
    • Визначає структуру керуючої інформації у вигляді глобального дерева.
    • Представляє синтаксис визначення імен змінних управління.
  • RFC 1212: Concise MIB Definitions (Березень, 1991)
    • Доповнює RFC 1155 в частині синтаксису визначення імен змінних.
  • RFC 1213: Management Information Base for Network Management of TCP / IP-based internets: MIB-II (Березень, 1991)
    • Містить список більше ста найнеобхідніших змінних, що відповідають за конфігурацію, статус і статистику систем, що входять в TCP / IP мережа.
  • RFC 1157: A Simple Network Management Protocol (SNMP) (Травень, 1990)
    • Визначає повідомлення, якими обмінюються керуюча станція і об'ект управління для отримання та оновлення значення змінних.
    • Визначає trap (alarm)-повідомлення, посилають системою при значних змін в її конфігурації.

Публікація цих стандартів стала поштовхом для виробників мережного обладнання, які розгорнули широкі роботи із забезпечення керованості:

  • всього спектру мережного обладнання — мостів, маршрутизаторів, модемів …
  • широкого кола інтерфейсів — Point-to-Point, DS1, DS3, X.25, Frame Relay, Ethernet, Token Ring, FDDI, тощо

Посилання[ред.ред. код]

Реалізації[ред.ред. код]