LOFAR

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Low-Frequency Array
Одне з ядер LOFAR поблизу Exloo, Netherlands. The bridges give an idea of the scale.
Розташування 3 км на північі від Exloo, Нідерланди
Координати 52°54′32″ пн. ш. 6°52′08″ сх. д. / 52.90888900002777717° пн. ш. 6.868889000027778025° сх. д. / 52.90888900002777717; 6.868889000027778025
Організація ASTRON
Довжина хвилі 30 to 1.3 м (радіохвилі)
Збудовано 2006–2012
Стиль телескопа фазована гратка of a total of ~20,000 dipole antennas
Діаметр 1000 км або більше
Збиральна площа телескопа до 1 км2
Фокусна відстань н/д
Монтування фіксоване
Вебсайт lofar.org
Мапа
CMNS: LOFAR у Вікісховищі

Низькочастотний масив (англ. LOw Frequency ARray) або ж LOFAR - це великий радіотелескоп із антенною мережею, розташованою в основному в Нідерландах, а також у 7 інших європейських країнах станом на 2019 рік. Початково розроблений і побудований Нідерландським інститутом радіоастрономії ASTRON, він був відкритий королевою Нідерландів Беатрікс у 2010 році, і відтоді ним керує ASTRON від імені консорціуму International LOFAR Telescope (ILT).

LOFAR складається з великого масиву всеспрямованих радіоантен, що використовує сучасну концепцію, у якій сигнали від окремих антен не з’єднані безпосередньо електрично, щоб діяти як одна велика антена, як це відбувається в більшості антенних решіток. Натомість дипольні антени LOFAR (двох типів) розподіляються по станціях, у яких сигнали, які вловлюють антени, можуть бути частково об’єднані в аналоговій електроніці, потім оцифровані, а потім знову об’єднані по всій станції. Цей поетапний підхід забезпечує велику гнучкість у налаштуванні та швидкій зміні спрямованої чутливості по небу антенної станції. Потім дані з усіх станцій передаються через оптоволокно до центрального цифрового процесора та з допомогою програмного забезпечення об’єднуються для емуляції звичайної антени радіотелескопа з роздільною здатністю, що відповідає найбільшій відстані між антенними станціями в Європі. Таким чином, LOFAR — це інтерферометрична ґратка, яка використовує близько 20 000 малих антен, зосереджених на 52 станціях станом на 2019 рік. 38 із цих станцій розподілені по Нідерландах, побудовані коштом регіонального та національного фінансування. Шість станцій у Німеччині, три у Польщі та по одній у Франції, Великій Британії, Ірландії, Латвії та Швеції з різними національними, регіональними та місцевими фінансуваннями та власністю. Італія офіційно приєдналася до Міжнародного телескопа LOFAR (ILT) у 2018 році. Будівництво обсерваторії INAF в Медічині, поблизу Болоньї, планується, щойно стане доступним оновлене (так зване LOFAR2.0) обладнання.

Чутливість[ред. | ред. код]

Місія LOFAR полягає в картографуванні Всесвіту на радіочастотах від ~10 до 240 МГц з більшою роздільною здатністю та більшою чутливістю, ніж попередні дослідження, такі як 7C і 8C (Кембриджцькі радіоогляди нема), а також огляд зроблений Дуже великим масивом (англ. Very Large Array, VLA) і Giant Meterwave Radio Телескоп (GMRT).

LOFAR буде найчутливішою радіообсерваторією на низьких частотах спостережень доти, доки наприкінці 2020-х років не запрацює масив Радіоантена площею у Квадратний Кілометр (англ. Square Kilometer Array, SKA). Навіть тоді SKA буде проводити спостереження лише на частотах >50 МГц, а кутова роздільна здатність LOFAR залишатиметься набагато кращою.

Кутова роздільна здатність на робочих для LOFAR частотах складає порядку кількох арксекунд, а чутливість - порядку кількох міліянских, у випадку, якщо задіяна вся транс-європейська мережа станцій[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. LOFAR Imaging capabilities and sensitivity - ASTRON Science. https://science.astron.nl/ (амер.). Процитовано 21 квітня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Англомовні[ред. | ред. код]

Україномовні[ред. | ред. код]