Leopardus emiliae
| Leopardus emiliae | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Підряд: | Котовиді (Feliformia) |
| Родина: | Котові (Felidae) |
| Підродина: | Малі кішки (Felinae) |
| Рід: | Леопард (Leopardus) |
| Вид: | L. emiliae
|
| Біноміальна назва | |
| Leopardus emiliae (Thomas, 1914)
| |
Leopardus emiliae — вид хижих ссавців з родини котових (Felidae). Це один з найменших котів у роду Leopardus. Він зустрічається на південь від нижньої течії Амазонки в бразильських штатах Пара, Токантінс, Мараньян, Сеара, Ріо-Гранді-ду-Норті, Параїба, Пернамбуку, Алагоас, Баїя та Гояс[1].
Таксономічна примітка[ред. | ред. код]
Таксон відділено від L. tigrinus[2]. Видовий епітет emiliae є епонімом, який стосується імені людини, яка відкрила вид і якій він був присвячений, доктора Емілі Снетлаге.
Вперше L. emiliae був науково описаний у 1914 році британським зоологом Олдфілдом Томасом під назвою Felis emiliae. Його колега Джон А. Аллен у 1919 році виділив цей таксон як підвид Oncifelis guttula emiliae[3]. У 1958 році Кабрера поставив під сумнів достовірність таксону, оскільки Томас не порівняв форму зі зразками з Французької Гвіани і синонімізував цього кота з Felis (Leopardus) tigrinus tigrinus, чому слідували пізніші автори[4]. Через різне забарвлення шерсті та, перш за все, після порівняння морфометрії черепа, у 2017 році таксон знову отримав статус самостійного виду[1].
Особливості[ред. | ред. код]
Довжина голови і тіла від 41.5 до 51 см, хвіст завдовжки 26–32 см і вага від 1.27 до 3.5 кг. Довжина задніх лап становить від 105 до 116 мм, а вуха — від 37 до 52 мм. Хутро відносно грубе. Основне забарвлення спини і боків світло-жовте, сіро-жовте чи дуже світло-жовто-коричневе. Черево білувате, дуже світло-сіре або злегка жовтувате з деякими невеликими або середніми темними плямами. На боках тулуба є невеликі круглі темні розетки, які не об'єднуються. Краї розеток тонкі та зазвичай зламані. Деякі екземпляри мають чорні смуги, що проходять від центру спини до основи хвоста. Особи-меланісти невідомі[1].
Поширення[ред. | ред. код]
Цей кіт живе в чотирьох різних екосистемах: дощовий ліс південно-східного басейну Амазонки, Атлантичний дощовий ліс, напівпосушлива Каатінга, савани північного й середнього Серрадо[1].
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Харчова поведінка в дикій природі досі недостатньо вивчена. Поживою є ящірки, коники, багатоніжки, жуки, птахи, незначний процент гризунів (оскільки їхня чисельність тут відносно низька). У Каатінзі L. emiliae ведуть більш денний спосіб життя, ніж в інших регіонах свого ареалу, що пояснює відносно високу частку денних ящірок у раціону[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Nascimento, F. O.; Feijó, A. Taxonomic revision of the tigrina Leopardus tigrinus (Schreber, 1775) species group (Carnivora, Felidae) // Papéis Avulsos de zoologia. — 2017. — Вип. 57. — С. 231–264. — DOI:. (англ.)
- ↑ а б Leopardus emiliae. Mammal Diversity Database. American Society of Mammalogists. Процитовано 28.09.2022. (англ.)
- ↑ Allen, J. A. Notes on the synonymy and nomenclature of the smaller spotted cats of Tropical America // Bulletin of the American Museum of Natural History. — 1919. — Вип. 41. — С. 341–419.
- ↑ Cabrera, A. Catalogo de los mamíferos de América del Sur // Revista del Museo Argentino de Ciencias Naturales “Bernardino Rivadavia”, Ciencias Zoológicas. — 1958. — Вип. 4. — № 1. — С. 1–307.
- ↑ Sunquist, M., & Sunquist, F. Wild Cats of the World. — The University of Chicago Press, 2002. — С. 132. — ISBN 0-226-77999-8. (англ.)
|