Mercedes D.IVa
| Mercedes D.IVa | |
|---|---|
 Mercedes D.IVa в Німецькому музеї. Помітна чорна труба — це впускний колектор карбюратора | |
| Тип: | рядний шестициліндровий рідинного охолодження |
| Країна: | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Виробництво: | |
| Рік створення: | 1916[1] |
| Виробник: | Daimler-Motoren-Gesellschaft |
| Роки виробництва: | 1916—1918 |
| Виготовлено: | 4550[1] |
| Маса і габарити | |
| Суха маса: | 498,5 кг |
| Довжина: | 1168 мм |
| Висота: | 1968 мм |
| Робочі характеристики | |
| Об'єм: | 21,72[2][3] л |
| Потужність: | при 1400 об./хв 252 к.с. |
| Злітна потужність: | при 1450 об./хв (максимальна віддача на рівні моря) 260 к.с. |
| Хід поршня: | 180 мм |
| Кількість циліндрів: | 6 |
| Діаметр циліндрів: | 160 мм |
| Клапани: | SOHC, по 4 клапани на циліндр |
| Ступінь стиснення: | 4,94:1 |
| Питома витрата палива: | 0,23 кг/к.с.·год |
| Питома потужність: | 0,67 к.с./кг |
Mercedes D.IVa — німецький поршневий 6-циліндровий рядний авіадвигун рідинного охолодження, розроблений у 1916 році компанією Daimler-Motoren-Gesellschaft (DMG)[4]
Історична довідка[ред. | ред. код]
D.IVa прийшов на зміну недостатньо надійному, як виявилося, 8-циліндровому двигуну Mercedes D.IV і переважно встановлювався на бомбардувальниках і великих літаках-розвідниках. На відміну від більшості тогочасних німецьких моторів (у т.ч. попередніх моделей DMG, починаючи з Mercedes D.I і закінчуючи D.IV), конструкція D.IVa, що мала чотири клапани на циліндр, які приводились у дію розподільним валом верхнього розташування (SOHC), була достатньо прогресивною. Незважаючи на схожість маркування з двигуном-попередником через суттєві конструктивні відмінності його можна вважати новою моделлю двигуна а не модернізацією попередника.
Конструкторами передбачалося, що двигун буде монтуватися у фюзеляж, тому деякі його елементи проектувалися з урахуванням максимального зменшення його ширини. Наприклад, карбюратор знаходився позаду двигуна, а пальне до циліндрів подавалося через довгий трубчастий впускний колектор, що могло викликати проблеми нерівномірної подачі.
Всього було виготовлено 4550 одиниць D.IVa. Двигун випускався в різних модифікаціях і зазнавав модернізації до самого кінця війни. Існували дві основні модифікації двигуна, що відрізнялися дзеркальним розташуванням механізмів та обертанням пропелера у протилежних напрямках для використання на двомоторних літаках.
Згодом, у пошуках ще більшої потужності на великих висотах, у співпраці з різними виробниками: «Otto Schwade & Co», «Brown, Boveri & Cie», AEG і «Siemens-Schuckert» були розроблені деякі версії з наддувом та відцентровими багатоступеневими компресорами. Також, у співпраці з компанією «Junkers» була розроблена у 1918 році експериментальна версія двигуна з прямим упорскуванням пального.
Конструктивні особливості[ред. | ред. код]
Авіаційний двигун мав з 6 циліндрів, розташованих в ряд, картер виготовлений з алюмінієвого сплаву з 7 корінними опорами колінчастого вала, окремі циліндри, головки і тонкостінну сорочку системи охолодження виготовлені із сталі, поршні також сталеві, що складались з двох частин (головки і юбки), сполучених різьбовим з'єднанням та зварюванням[1].
Кожен циліндр двигуна оснащався чотирма клапанами верхнього розташування, що керувались розподільним валом верхнього розташування (SOHC).
Система запалювання передбачала дві свічки запалювання на циліндр, що живились від двох магнето-розподільників високої напруги Bosch ZH6. Порядок запалювання у циліндрах 1-5-3-6-2-4. Система охолодження рідинна реалізована з використанням відцентрової помпи, що забезпечувала циркуляцію рідини. Система мащення — примусова з використанням 4-плунжерного насоса[1].
Застосування[ред. | ред. код]
Двигун в експозиціях музеїв[ред. | ред. код]
- Mercedes D.IVa, відновлений товариством Museum's Friends ASSN, знаходиться в аргентинському Національному музеї аеронавтики, розташованому у передмісті Буенос-Айреса Морон.
- В Історичному музеї двигунів і механізмів[it] (Палермо) експонується шатунно-поршнева група двигуна Mercedes D.IVa[1].
- Двигун присутній в експозиції Німецького музею (Мюнхен)[5].
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Gunston, Bill World Encyclopedia of Aero Engines. Cambridge, England. Patrick Stephens Limited, 1989. ISBN 1-85260-163-9
- Jane's Fighting Aircraft of World War I. London. Studio Editions Ltd, 1993. ISBN 1-85170-347-0
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Mercedes D.IVa |