Горличка аймарська
| Горличка аймарська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Аймарська горличка (Сан-Педро-де-Атакама, Антофагаста, Чилі)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Metriopelia aymara (Prévost, 1840) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Columba aymara | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка аймарська[2] (Metriopelia aymara) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Мешкає в Андах.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 17-19 см. Верхня частина тіла блідо-попеляста з рудувато-рожевуватим відтінком. Горло біле, груди рудувато-рожевуваті, живіт охристий. Центральні стернові пера сірувато-коричневі з чорними кінчиками, крайні стернові пера пурпурово-чорні. На крилах є ряд райдужно-золотистих плямок, дві пурпурово-чорні плями, на кінчиках махових пер є пурпурово-чорні смуги. Очі карі, на відміну від інших представників роду, не окаймлені плямою голої шкіри. Молоді птахи мають блідіше забарвлення, рожевий відтінок в їх оперенні відсутній, золотисті плямки на крилах відсутні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Аймарські горлички мешкають в Перу (на південь від Аякучо), Болівії, Чилі (на південь до Кокімбо) і Аргентині (на південь до Мендоси). Вони живуть в посушливих гірських районах Анд, зокрема на високогірних луках Пуна в Альтіплано. Зустрічаються на гірських плато, на берегах озер, серед трави, на висоті від 2800 до 5000 м над рівнем моря, на півдні ареалу трапляються на висоті 300 м над рівнем моря. Живляться насінням, яке шукають на землі. Сезон розмноження в Болівії триває з квітня по серпень, в Перу з травня по липень. Гніздяться в траві, іноді на деревах або серед скель, в кладці 2 білих яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Metriopelia aymara: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 08 жовтня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 08 жовтня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |