Sciurus meridionalis

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Sciurus meridionalis
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Мишоподібні (Rodentia)
Родина: Вивіркові (Sciuridae)
Рід: Вивірка (Sciurus)
Вид:
S. meridionalis
Біноміальна назва
Sciurus meridionalis
Lucifero, 1907
Approximate distribution in red
Синоніми
  • Sciurus vulgaris meridionalis (Lucifero, 1907)
  • Sciurus vulgaris silanus Heinrich, 1934

Sciurus meridionalis (вивірка калабрійська[1]) — вид вивірки (Sciurus), ендемік лісів регіонів Калабрія та Базиліката на півдні Італійського півострова.

Таксономія[ред. | ред. код]

Таксон Sciurus meridionalis відділено від S. vulgaris на основі морфології та генетичних даних[2][3][4][5][6].

Опис[ред. | ред. код]

S. meridionalis — це деревна тварина, яка своєю поведінкою в цілому нагадує вивірку звичайну. На відміну від останньої, яка дуже варіабельна, вивірка калабрійська мономорфна (зовнішній вигляд не змінюється), вона дуже темно-коричнева чи чорнувата з контрастним білим низом. Порівняно з рудими вивірками північної Італії, калабрійська також значно більша, важить 280–530 г або в середньому приблизно на 35% більше[7].

Середовище проживання[ред. | ред. код]

S. meridionalis живе в змішаних лісах на високогір'ї, і її гнізда часто розташовуються в соснах або дубах. Здебільшого зустрічається біля чорної сосни, оскільки насіння є важливим джерелом їжі[8]. Північною межею ареалу був північний Полліно, але вид повільно поширюється на північ до Луканських Апеннін (регіон Базиліката). Крайню північну межу ареалу S. meridionalis та найпівденнішу S. vulgaris розділяє відстань понад 100 км. Вивірка калабрійська має стабільну популяцію, але її невеликий ареал означає, що вона, ймовірно, вважається майже загроженою (NT) або, можливо, вразливою (VU). Найсерйознішою загрозою, ймовірно, є Callosciurus finlaysonii (Sciuridae), яка була інтродукована поблизу ареалу S. meridionalis[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Українська назва є транскрибуванням та/або перекладом латинської назви авторами статті і в авторитетних україномовних джерелах не знайдена.
  2. Wauters, L. A., Amori, G., Aloise, G., Gippoliti, S., Agnelli, P., Galimberti, A., ... & Martinoli, A. (2017). New endemic mammal species for Europe: Sciurus meridionalis (Rodentia, Sciuridae). Hystrix, the Italian Journal of Mammalogy, 28(1)
  3. Liu, Z., Li, B., Ma, J., Zheng, D., & Xu, Y. (2014). Phylogeography and genetic diversity of the red squirrel (Sciurus vulgaris) in China: implications for the species' postglacial expansion history. Mammalian Biology, 79(4), 247–253
  4. Aghbolaghi, M. A., Ahmadzadeh, F., Kiabi, B., & Keyghobadi, N. (2020). Evolutionary history of the Persian squirrel (Sciurus anomalus): It emerged on the Eurasian continent in the Miocene. Zoologischer Anzeiger
  5. de Abreu-Jr, E. F., Pavan, S. E., Tsuchiya, M. T., Wilson, D. E., Percequillo, A. R., & Maldonado, J. E. (2020). Museomics of tree squirrels: A dense taxon sampling of mitogenomes reveals hidden diversity, phenotypic convergence, and the need of a taxonomic overhaul. BMC Evolutionary Biology, 20, 1–77
  6. de Abreu-Jr, E. F., Pavan, S. E., Tsuchiya, M. T., Wilson, D. E., Percequillo, A. R., & Maldonado, J. E. (2020). Spatiotemporal diversification of tree squirrels: is the South American invasion and speciation really that recent and fast?. Frontiers in Ecology and Evolution, 8, 230
  7. а б Wauters, Lucas A.; Giovanni Amori; Gaetano Aloise; Spartaco Gippoliti; Paolo Agnelli; Andrea Galimberti; Maurizio Casiraghi; Damiano Preatoni; Adriano Martinoli (2017). New endemic mammal species for Europe: Sciurus meridionalis (Rodentia, Sciuridae). Hystrix. 28 (1): 1—28. doi:10.4404/hystrix-28.1-12015.
  8. Cagnin, Mara; Gaetano Aloise; Fabiola Fiore; Vincenzo Oriolo; Luc A. Wauters; Wauters, L.A.; Randi, E. (2000). Habitat use and population density of the red squirrel, Sciurus vulgaris meridionalis, in the Sila Grande mountain range (Calabria, South Italy). Italian Journal of Zoology. 67 (1): 81—87. doi:10.1080/11250000009356299. S2CID 85063745.