Вусач-стенокор стрункий
| Вусач-стенокор стрункий | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Stenocorus meridianus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Вуса́ч-стеноко́р струнки́й (лат. Stenocorus meridianus (Linnaeus, 1758) = Leptura grandis Poda, 1761 = Leptura rubra Sulzer, 1761 nec Linnaeus, 1758 = Leptura ruficrus Scopoli, 1763 = Leptura splendens Laicharting, 1784 = Toxotus lacordairei Pascoe, 1867 = Stenocorus meridianus ab. maculatus Podaný, 1979) — вид жуків з родини Вусачів.
Поширення[ред. | ред. код]
Хорологічно S. meridianus належить до європейської групи видів Європейського зоогеографічного комплексу, поширений по всій Європі, західній частині Росії та зрідка на Кавказі. Вид широко розповсюджений у передгірних районах Карпат.
Екологія[ред. | ред. код]
S. meridianus звичайний для дубових, дубово-грабових, буково-грабових лісів. В межах Івано-Франківська виліт імаго спостерігається в кінці травня і найбільшої чисельності досягає в середині-кінці червня. Комахи трапляються на квітах свидини (Swida alba L.) на узліссях.
Морфологія[ред. | ред. код]
Імаго[ред. | ред. код]
Вид середніх розмірів з довжиною тіла 15-27 мм. Тіло чорне, зі світлими – буро-жовтими надкрилами, які іноді із затемненими вершиною та швом, або цілком темні, вкриті дрібними стоячими волосками. У самців черевце часто червонуватого або рудого забарвлення. Ноги більш-менш рудого або червоного забарвлення іноді темні.
Личинка[ред. | ред. код]
Личинка велика до 34 мм завдовжки з добре розвиненими грудними ногами. 9-й терґіт черевця на вершині витягнений в склеротизований шип.
Життєвий цикл[ред. | ред. код]
Личинки розвиваються в деревині дуба, граба, клена (Acer platanoides L.), в’яза та деяких інших листяних порід. S. meridianus заселяють мертві корені та прикореневі частини стовбурів дерев. Плодючість становить 240-300 яєць на одну самку. Життєвий цикл триває 2-3 роки.
ЛІтература[ред. | ред. код]
- Бартенев А.Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
- Загайкевич І.К. До вивчення вусачів (Cerambycidae) Станіславської обл. // Проблеми ентомології на Україні. — К.: Вид-во АН УРСР, 1959. — с. 45-47;
- Загайкевич І.К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
- Заморока А.М. Висотно-домінантний розподіл фауни жуків-вусачів на північно-східному меґасхилі Українських Карпат та південно-західній окраїні Східноєвропейської платформи // Вісн. Прикарпатського у-ту, серія біол. № 3 — Івано-Франківськ, 2003. — с. 112—127;
- Заморока А.М. Вплив комплексного висотного градієнту на формування домінантних форм жуків-вусачів (Coleoptera: Cerambycidae) на північно-східному макросхилі Українських Карпат та Передкарпатті // ІІ міжнародна наукова конференція студентів та аспірантів «Молодь і поступ біології». — Львів, 2006. — с. 251—252;
- Заморока А.М. Жуки-вусачі Івано-Франківської області // мат. конф. «Проблеми вивчення та охорони біорізноманіття Карпат і прилеглих територій». — Івано-Франківськ, 2007. — с. 131—132;
- Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;
- Nowicki M. Verzeichniss galizischer Käfer // Beitrage zur Insektenfauna Galiziens. — Krakow, 1873. — S. 7-52.
Посилання[ред. | ред. код]
- http://www.biolib.cz/en/taxon/id11183/ [Архівовано 12 червня 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.cerambyx.uochb.cz/stenmer.htm [Архівовано 13 червня 2008 у Wayback Machine.]