Stenodactylus doriae
| Stenodactylus doriae | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Stenodactylus doriae (Blanford, 1874) | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Ceramodactylus doriae | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Stenodactylus doriae (короткопалий гекон близькосхідний) — вид геконоподібних ящірок родини геконових (Gekkonidae)[2]. Мешкає в Західній Азії. Вид названий на честь італійського натураліста Джакомо Доріа[3].
Опис[ред. | ред. код]
Stenodactylus doriae — гекони середнього розміру, довжина яких (без врахування хвоста) становить 83 мм. Вони мають великі очі, прикриті великими лусками, які захищають очі від потрапляння в них піску.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Близькосхідні короткопалі гекони поширені на південному заході Ізраїлю, на півдні і сході Йорданії, на більшій частині Аравійського півострова, в Іраці та на південному заході Ірану. Вони живуть в піщаних пустелях, на покритих невисокою рослинністю ділянках між дюнами. Зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Самиці відкладають 1-2 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Stenodactylus doriae: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 15 березня 2023
- ↑ Stenodactylus doriae у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Beolens, Bo; Watkins, Michael; Grayson, Michael (2011). The Eponym Dictionary of Reptiles. Baltimore: Johns Hopkins University Press. xiii + 296 pp. ISBN 978-1-4214-0135-5. (Stenodactylus doriae, p. 75).
Джерела[ред. | ред. код]
- Blanford WT (1874). "Descriptions of new Lizards from Persia and Baluchistán". Ann. Mag. Nat. Hist., Fourth Series 13: 453–455. (Ceramodactylus doriae, new species, pp. 454–455). (in English and Latin).
- Boulenger GA (1885). Catalogue of the Lizards in the British Museum (Natural History). Second Edition. Volume I. Geckonidæ ... London: Trustees of the British Museum (Natural History). (Taylor and Francis, printers). xii + 436 pp. + Plates I-XXXII. (Ceramodactylus doriæ, pp. 13–14 + Plate II, figure 4).
- Rösler H (2000). "Kommemtierte Liste der rezent, subrezent und fossil bekannten Geckotaxa (Reptilia: Gekkonomorpha)". Gekkota 2: 28–153. (Stenodactylus doriae, p. 115). (in German).
- Sindaco R, Jeremčenko VK (2008). The Reptiles of the Western Palearctic. 1. Annotated Checklist and Distributional Atlas of the Turtles, Crocodiles, Amphisbaenians and Lizards of Europe, North Africa, Middle East and Central Asia. (Monographs of the Societas Herpetologica Italica). Latina, Italy: Edizioni Belvedere. 580 pp. ISBN 978-88-89504-14-7.
|
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |