W76
| W76 | |
|---|---|
 Боєголовка W76 і Mk-4 (діаграма у розрізі) – зображення Національної лабораторії Лос-Аламоса | |
| Тип | Термоядерна боєголовка |
| Походження |
 США |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1978–дотепер |
| Оператори | Сполучені Штати та, можливо, Сполучене Королівство (див. ядерну програму Trident) |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Лос-Аламоська національна лабораторія |
| Виробник | Пантекс |
| Виготовлена кількість |
~3,400 |
| Варіанти | 3 |
| Характеристики | |
W76 — американська термоядерна боєголовка, розроблена для використання на балістичних ракетах підводного базування (БРПЛ) UGM-96 Trident I, яка згодом перейшла на UGM-133 Trident II, оскільки Trident I було виведено з експлуатації. Перший варіант, W76 mod 0 (W76-0), виготовлявся з 1978 по 1987 рік і був поступово замінений на W76 mod 1 (W76-1) між 2008 і 2018 роками, повністю замінивши Mod 0 в активному запасі. У 2018 році було оголошено, що деякі боєголовки Mod 1 будуть перетворені на нову малопотужну версію W76 Mod 2 (W76-2). Перші боєголовки Mod 2 були розгорнуті наприкінці 2019 року.
Історія[ред. | ред. код]
Боєголовка спочатку виготовлялася з 1978 по 1987 рік і була розроблена Національною лабораторією Лос-Аламоса. Спочатку встановалась на системі БРПЛ Trident I, але після того, як завод Rocky Flats, де виготовлявся її наступник W88, був закритий у 1989 році після виробництва лише 400 боєголовок, було вирішено передати боєголовки W76 на Trident II[1].
Програма продовження терміну експлуатації (LEP) для 800 боєголовок була схвалена урядом США в 2000 році, потім збільшена до 2000[2]. Метою LEP було продовжити термін служби на 20 років і додати нові функції безпеки. Виробництво W76-1 почалося у вересні 2008 року, а Національне управління ядерної безпеки завершило оновлення всіх боєголовок W76-0 до дизайну W76-1 у грудні 2018 року[3].
2018 Nuclear Posture Review оголосив, що новий варіант, W76-2, буде виготовлено[4]. Варіант W76-2 описується як боєголовка малої потужності, яка оцінюється приблизно в 5-7 кілотонн тротилового еквівалента[5]. Національне управління з ядерної безпеки оголосило, що почало виробництво W76-2 у січні 2019 року. Початкова експлуатаційна здатність очікується в останньому кварталі 2019 року[6], і очікується, що виробництво триватиме до 2024 фінансового року[7] на заводі Pantex[8]. За даними FAS, боєголовка W76-2 вперше була розгорнута на USS Tennessee під час його оперативного патрулювання наприкінці 2019 року[9]. У лютому 2020 року Міністерство оборони США підтвердило, що W76-2 було «запущено»[10].
Боєголовка на даний момент є найбільшою зброєю в ядерному арсеналі США[11], замінивши 50 кт W68, яка була встановлена на UGM-73 Poseidon.
Сполучене Королівство використовує ядерну зброю на основі конструкції W76 mod-1 під назвою «Holbrook»[12][13].
Конструкція[ред. | ред. код]
W76-0 мала проектну продуктивність 100 кт, тоді як її заміна W76-1 мала вихід 90 кт. W76-2 має орієнтовну потужність від 5 до 7 кт[14].
W76-0 встановлювався всередину спускової машини Mk4 (на термінології ВМС США — кузова, що повертається), тоді як W76-1 і -2 встановлені всередині нової спускової машини Mk4A. Вага ракети-носія та боєголовки оцінюється приблизно в 95 кілонрам[15].
Під час W76-1 LEP боєголовка була оснащена новою системою озброєння, підривника та стрільби (AF&F) MC4700. Система AF&F MC4700 збільшує імовірність ураження боєголовками таких важких цілей, як силоси та бункери. Він досягає цього, спочатку обчислюючи дальність до цілі за межами атмосфери (тобто до того, як атмосфера зможе змінити траєкторію боєголовки), а потім постійно обчислює її положення на лінії на основі прискорення. Якщо контактний підривник спрацьовує (наприклад, не досягає цілі або влучає в ціль), боєголовка детонує, але якщо підривник розраховує, що він перевищив ціль, він підриває боєголовку до того, як вона зможе покинути радіус ураження цілі (радіус ураження — це сфера, а не коло). Для порівняння, боєголовка без такого інтелектуального підривника, перевищивши ціль, продовжувала б летіти, залишаючи радіус ураження, де детонація знищила б ціль, і вдарилася б об землю, що призвело б у дію ударний детонатор і детонувала б боєголовка за межами радіусу ураження. [16]
Дивись також[ред. | ред. код]
- РСМ-56 «Булава» — ракета в російському арсеналі з боєголовками порівнянної потужності
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sublette, Carey. The W88 Warhead. Процитовано 7 September 2018.
- ↑ Pincus, Walter, "Strategic Plan Extends Life Span Of Nuclear Arsenal", The Washington Post, 19 May 2011, p. 17.
- ↑ Work completed on Navy’s upgraded nuclear warhead [Архівовано 2021-09-01 у Wayback Machine.]. Defense News. 24 January 2019.
- ↑ https://media.defense.gov/2018/Feb/02/2001872886/-1/-1/1/2018-NUCLEAR-POSTURE-REVIEW-FINAL-REPORT.PDF [Архівовано 2019-02-08 у Wayback Machine.] "Nuclear Posture Review 2018"
- ↑ Trump poised to get new low-yield nuclear weapons. Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ US nuclear weapons: first low-yield warheads roll off the production line. the Guardian (англ.). 28 січня 2019. Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ NNSA Plan Shows Nuclear Warhead Cost Increases and Expanded Production. Federation Of American Scientists (амер.). Процитовано 22 листопада 2022.
- ↑ Mehta, Aaron (28 січня 2019). Trump's new nuclear weapon has entered production. Defense News. Архів оригіналу за 1 вересня 2021. Процитовано 29 січня 2019.
- ↑ US Deploys New Low-Yield Nuclear Submarine Warhead. Federation of American Scientists. FAS. 29 January 2020. Архів оригіналу за 29 January 2020. Процитовано 29 January 2020.
- ↑ Rood, John. Statement on the Fielding of the W76-2 Low-Yield Submarine Launched Ballistic Missile Warhead. US Dept of Defense. Архів оригіналу за 4 February 2020. Процитовано 4 February 2020.
- ↑ The W76 Warhead. www.nuclearweaponarchive.org.
- ↑ Childs, Nick; Barrie, Douglas (26 March 2021). The UK and nuclear warheads – stretching credibility?. Millitry Balance Blog. Процитовано 18 October 2022.
- ↑ Nuclear weapons engineering. sandia.gov. Sandia National Laboratories. 2011. Процитовано 18 October 2022.
the first W76-1 United Kingdom trials test was performed at WETL, providing qualification data critical to the UK implementation of the W76-1
- ↑ Kristensen, Hans M.; Korda, Matt (29 April 2019). United States nuclear forces, 2019. Bulletin of the Atomic Scientists. 75 (3): 122—134. Bibcode:2019BuAtS..75c.122K. doi:10.1080/00963402.2019.1606503.
- ↑ Harvey, John R.; Michalowski, Stefan (21 December 2007). Nuclear weapons safety: The case of trident. Science & Global Security. 4 (1): 288. doi:10.1080/08929889408426405.
- ↑ How US nuclear force modernization is undermining strategic stability: The burst-height compensating super-fuze. March 2017. Архів оригіналу за 1 March 2020. Процитовано 8 March 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Інформація W76 в архіві ядерної зброї
- Інформація W76 на Global Security
- Неминуче голосування в Палаті представників щодо нової ядерної зброї малої потужності | Союз небайдужих вчених
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про зброю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |